Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17136/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17136/20 Головуючий у 1 інстанції - Пащенко К.С. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В, за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2021 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.05.2020 № 10-8440/15-20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки площею 0,3 га, яка знаходиться в Бориспільському районі Київської області (КОАТУУ 3220882200, зона 03, квартал 003), ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства та передати дану земельну ділянку йому у власність; - зобов`язати Головне управління надати до Окружного адміністративного суду міста Києва документи, які б підтверджували право власності на земельну ділянку площею 0,3 га, яка знаходиться в Бориспільському районі Київської області (КОАТУУ 3220882200, зона 03, квартал 003), а також призначення її використання (землі сільськогосподарського призначення). 05.01.2020 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно надання або скасування дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в Бориспільському районі Київської області, кадастрові номери 3220882200:03:003:0393, 3220882200:03:003:0394 та 3220882200:03:003:0395, до закінчення розгляду адміністративної справи № 640/117136/20; заборони державному реєстратору Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 4) вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 3220882200:03:003:0393, 3220882200:03:003:0394 та 3220882200:03:003:0395, які розташовані в Бориспільському районі Київської області, до закінчення розгляду адміністративної справи № 640/17136/20. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що існує велика ймовірність того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області можуть бути вчинені дії для передачі у власність вказаних земельних ділянок іншим особам, що в подальшому може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль. Також, ОСОБА_1 посилається на наявність очевидних ознак протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.05.2020 № 10-8440/15-20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2021 у задоволенні заяви б/н від 05.01.2021 «Про забезпечення позову» ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом б/н від 27.07.2020 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 07.04.2020 у справі № 826/13413/18. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у даній справі є правомірність наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.05.2020 № 10-8440/15-20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки площею 0,3 га, яка знаходиться в Бориспільському районі Київської області (КОАТУУ 3220882200, зона 03, квартал 003), ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства та передати дану земельну ділянку йому у власність та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області надати до Окружного адміністративного суду міста Києва документи, які б підтверджували право власності на земельну ділянку площею 0,3 га, яка знаходиться в Бориспільському районі Київської області (КОАТУУ 3220882200, зона 03, квартал 003), а також призначення її використання (землі сільськогосподарського призначення). Подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на наявність очевидних ознак протиправності наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.05.2020 № 10-8440/15-20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки. Також, на думку позивача, у разі задоволення даного позову, дії суб`єкта владних повноважень щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою призведуть до неможливості відновлення порушених прав позивача або потребуватимуть значних зусиль, часу та витрат. Водночас, колегія суддів зауважує, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви. При цьому, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, оскільки єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є незгода позивача з оскаржуваним наказом. У той же час, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Відтак, колегія суддів вважає, що перевірка протиправності оскаржуваного наказу можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач. У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Разом з тим, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Однак, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19. Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України, що вірно було встановлено судом першої інстанції. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 22.03.2021.