Постанова 4854 № 420/3164/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3164/20 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді: Шевчук О.А. суддів: Бойка А.В. , Федусика А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, - ВСТАНОВИЛА: 13 квітня2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автобус 365» звернулось із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000210/2 від 27.10.2019 року за митною декларацією №UA500060/2019/034335 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00727. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що митницею за результатами перевірки митної декларації від 25.10.2019 року №UA500060/2019/034335, яку подано ТОВ «АВТОБУС 365» з метою здійснення митного оформлення товару, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, скориговано митну вартість товару на суму 20636,00 євро та 27.10.2019 року видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, у сумі 5000,00 євро, та не містили розбіжностей. На думку позивача, ним при митному оформленні надані обґрунтовані пояснення та усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей та митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Крім того позивач вказує, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем і визначалася митна вартість. Враховуючи, що відповідачем в Рішенні при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме: не зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, а також оскільки в Рішенні відповідачем не конкретизовано підстави незастосування попередніх методів, а наведено лише загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не є належним обґрунтуванням прийнятого Рішення, просить позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування правової позиції зазначав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, Одеською митницею Держмитслужби встановлені розбіжності в поданих документах та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у проформі інвойсі від 18.06.2019 року №2301 та інвойсі від 18.06.2019 року №30428943 не вказані умови поставки товару, згідно Інкотермс; в митній декларації країни відправлення №19SEE8GOSM07Y1SHE1 вартість товару відрізняється від заявленої митної вартості товару (вартість перерахована згідно курсу шведської крони до євро), код товару в експортній декларації 8702101900, що відповідає моторному транспортному засобу з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), що використовувалися, однак в поданій до митного оформлення митній декларації вказано код товару 8702901900, що відповідає моторному транспортному засобу з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, що використовувалися, в цій декларації відсутня інформація стосовно умов поставки товару згідно Інкотермс та в ньому відсутнє посилання на інвойс №30428943 від 18.06.2019 року; наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості №11/4 від 22.10.2019 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості транспортного засобу, а саме експерт посилається на подібні автобуси, але не вказує екологічний стандарт та рік виготовлення, однак в наданих декларантом документах вказано Євро

5. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем надано пояснення та вказано про неможливість подання інших документів, при цьому в листі ТОВ «Автобус 365» від 27.10.2019 року №312/1 не надано вагомих роз`яснень стосовно всіх питань, вказаних в повідомленні митниці, відтак за наслідками проведених консультацій між органом та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів резервний метод. При цьому, дані програмного комплексу АСАУР та бази даних ЄАІС АСМО «Інспектор» свідчать про здійснення розмитнення подібних товарів за вищою ціною, ніж заявлена позивачем, та становить 20636,00 євро/од. (митна декларація №403030/2019/015859 від 03.09.2019 року), ніж заявлено декларантом 5000,00 євро за од., а тому Одеською митницею ДФС прийнято Рішення №UA500060/2019/000210/2 від 27.10.2019 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00727 від 27.10.2019 року. При цьому в Рішенні наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» задоволено.Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000210/2 від 27.10.2019 року.Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00727 від 27.10.2019 року.Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» (67512, Одеська область, Лиманський район, с. Курісове, вул. Старокиївська, буд.3, код ЄДРПОУ 42855926) витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн. сплачені по платіжному дорученню №00078281 від 26.05.2020 року.Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОБУС 365» витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. На вказане рішення судуОдеська митниця Держмитслужбиподала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт звертає увагу на те, що у поданих позивачем документах містяться розбіжності, а тому відповідачем запропоновано протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме переклад копії митної декларації країни відправлення та виписку з бухгалтерської документації. Декларант своїм листом повідомив, що додаткові документи надати немає можливості, таким чином відповідач вважає, що позивачем не усунуто зазначені вище розбіжності. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства у разі складання документа, що подається до митного оформлення або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документу. Декларантом до митного оформлення надано повний пакет документів, а тому вимога митниці про переклад останніх суперечить ст. 254 МК України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підставах. ТОВ «АВТОБУС 365» провадить господарську діяльність за основним кодом КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н. в. і. у. 01.06.2019 року між ТОВ «АВТОБУС 365» та компанією «Nobina Sverige AB» (Швеція) укладено попередній договір купівлі-продажу автобусів (про наміри) №020619, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу автобусів, основні умови якого сторони визначають в даному договорі. Основний договір на кожний автобус повинен бути укладений сторонами з моменту підписання даного договору і не пізніше 31.12.2019 року. За основним договором продавець зобов`язується передати у власність покупця автобуси в загальній кількості не менше 13 одиниць, а покупець зобов`язується прийняти кожний автобус і сплатити за нього ціну, передбачену основний договором. Характеристики автобусів: марка - MAN, модель - А21, А26, рік виготовлення не старше 2010 року. Ціна на кожний автобус складає не більше 6000 євро за кожну одиницю (а.с.148-151). В подальшому 18.06.2019 року між ТОВ «АВТОБУС 365» (покупець) та компанією «Nobina Sverige AB» (Швеція) (продавець) укладено контракт №30428943 (а.с.152-155). Предметом вказаного контракту визначено обов`язок продавця передати у власність покупця пасажирський автобус марки MAN А21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , рік випуску 2009, який був у використанні та обов`язок покупця прийняти товар і оплатити його в строк і порядку визначеному контрактом. Пунктом 1.1. контракту №30428943 від 18.06.2019 року також визначено, що кількість та найменування товару визначаються в інвойсі (рахунку-фактурі). Відповідно до п.2 контракту, ціна за товар, що постачається визначається в євро та складає 5000,00 євро. Відповідно до п.3.3, 3.4 контракту, товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем згідно кількості, вказаній в рахунку-фактурі (інвойсі) після відмітки в інвойсі «Отримано» з боку покупця. Рахунок-фактура має містити найменування продавця, його адресу та банківські реквізити, найменування покупця та його адреси, найменування товару, вартість товару з вказівкою вартості за одиницю, кількість та загальна вартість, умови оплати. Поставка здійснюється протягом 7 днів з моменту оплати, на умовах DAT Одеса місце поставки: Україна, згідно з Міжнародними правилами торговельних термінів Інкотермс 2010. На виконання умов контракту №30428943 від 18.06.2019 року компанією «Nobina Sverige AB» (Швеція) поставлено позивачу товар, відповідно до рахунку-проформи (Іnvoice proforma) №2301 від 18.06.2019 року та інвойсу (Іnvoice) №30428943 від 18.06.2019 року на загальну суму 5000,00 євро, а саме пасажирський автобус марки MAN А21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , рік випуску 2009, вартістю 5000,00 євро (а.с.156-157). ТОВ «АВТОБУС 365» здійснено передоплату, за пасажирський автобус MAN А21 двома частинами: 50% та 50%, на підставі контракту №30428943 від 18.06.2019 року та інвойсу (Іnvoice) №30428943 від 18.06.2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями №66 від 26.06.2019 року та №43 від 16.07.2019 року на суму 2500,00 євро кожне (а.с.161-162). 14.06.2019 року товар, вартістю 54244,00 Шведських крон, оформлений у митному режимі експорт, що вбачається з митної декларації країни відправлення №19SЕЕ8GOSM07Y 1SНЕ1 (а.с.170). З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UA500060/2019/034335 від 25.10.2019 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 5000,00 євро (а.с.171-172). В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Автобус, що був у використанні - 1 шт. Марки MAN, модель MAN A 21LIONSCITY, календарний рік виготовлення 02.05.2009, модельний рік - 2009, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 . Тимчасовий транзитний номер НОМЕР_3 . Номер двигуна - немає даних, номер шасі - немає даних. З двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, бензиновий, адаптований для роботи на газі CNG (газ метан). Робочий об`єм циліндрів двигуна 12816 куб.см. Потужність двигуна - 228 кВт. Фактичний пробіг - 632156 км. Колір - зелений. Колісна формула 4x2. Загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 30, стоячих місць -

50. Призначений для перевезення людей на дорогах загального користування. Маса в спорядженому стані: 12380 кг. Відповідає екологічним нормам рівня «ЄВРО-5». Цивільного призначення. Не має в своєму складі передавачі та приймачі. Торгівельна марка - MAN. Виробник: MAN NUTZFAHRZEUGE AKTIENGESELLSCHAFT. Країна виробництва - DE. В графі 33 «Код товару» декларантом визначений код товару 87029019. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: попередній договір про наміри №020619 від 01.06.2019 року; контракт №30428943 від 18.06.2019 року; рахунок-проформу (Іnvoice proforma) №2301 від 18.06.2019 року; інвойс (Іnvoice) №30428943 від 18.06.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №HH-S-0-234/19-00882 від 22.08.2019 року; платіжне доручення №66 від 26.06.2019 року; платіжне доручення №43 від 16.07.2019 року; звіт №11/4 від 22.10.2019 року про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу MAN A 21LIONSCITY, (VIN) НОМЕР_2 , 2009 року виготовлення; договір доручення (про надання послуг митного брокеру) №0404 від 23.05.2019 року; копію митної експортної декларації країни відправлення №19SЕЕ8GOSM07Y1SНЕ1 від 14.06.2019 року, тощо. З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком, зокрема переклад копії митної декларації країни відправлення і виписку з бухгалтерської документації, та ТОВ «АВТОБУС 365» 27.10.2019 року надало повідомлення вих.№312/1 з поясненнями та повідомило митний орган про відсутність інших документів на теперішній час, та просило врахувати пояснення і здійснити митне оформлення на підставі наданих документів (а.с.168-169). 27.10.2019 року Одеська митниця ДФС прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000210/2, яким скориговано митну вартість товару, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить 206636,00 євро за одиницю (митна декларація №403030/2019/015859 від 03.09.2019 року), ніж заявлено декларантом 5000,00 євро за одиницю, тобто митну вартість товару визначено за резервним методом (а.с.173-174). Як вбачається зі змісту вказаного Рішення №UA500060/2019/000210/2 від 27.10.2019 року, скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митної декларації №403030/2019/015859 від 03.09.2019 року. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця ДФС 27.10.2019 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00727 (а.с.175). Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст.1 Митного кодексу України (надалі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів. До митної справи, відповідно до вимог ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення. Відповідно до вимог п.23, 24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до вимог ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до вимог п.2 ч.2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно до вимог ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. Згідно положень п.п.4, 5 ст.54 МК України, митний орган зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення. Відповідно до вимог ч.1 ст.254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. Також, згідно до вимог ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний. Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Частиною 4 ст.337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД №UA500060/2019/034335 відповідач встановив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: - у проформі інвойсі від 18.06.2019 року №2301 та інвойсі від 18.06.2019 року №30428943 не вказані умови поставки товару, згідно Інкотермс; в експортній митній декларації №19SEE8GOSM07Y1SHE1 вартість товару відрізняється від заявленої митної вартості товару (вартість перерахована згідно курсу шведської крони до євро); код товару в експортній декларації 8702101900 відповідає моторному транспортному засобу з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), що використовувалися, однак в поданій до митного оформлення митній декларації вказано код товару 8702901900, що відповідає моторному транспортному засобу з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, що використовувалися; також в експортній митній декларації відсутня інформація стосовно умов поставки товару згідно Інкотермс та в ньому відсутнє посилання на інвойс №30428943 від 18.06.2019 року; - наданий експертом звіт про визначення ринкової вартості №11/4 від 22.10.2019 року не містить всіх необхідних визначальних характеристик для розрахунку вартості транспортного засобу, а саме експерт посилається на подібні автобуси, але не вказує екологічний стандарт та рік виготовлення, однак в наданих декларантом документах вказано Євро

5. Колегія суддів критично відноситься до таких тверджень відповідача про те, що в рахунку-проформі (Іnvoice proforma) №2301 від 18.06.2019 року та інвойсі (Іnvoice) №30428943 від 18.06.2019 року умови поставки товару згідно Інкотермс не вказані взагалі, що вказує на розбіжність в поданих до митного оформлення документах, оскільки, як встановлено судом, як в рахунку-проформі (Іnvoice proforma) №2301 від 18.06.2019 року, так і в інвойсі (Іnvoice) №30428943 від 18.06.2019 року містяться посилання на контракт №30428943 від 18.06.2019 року, відповідно до п.3.4. якого, поставка здійснюється протягом 7 днів з моменту оплати, на умовах DAT Одеса місце поставки: Україна, згідно з Міжнародними правилами торгівельних термінів Інкотермс 2010. При цьому, у п.15 «Умови поставки» рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000210/2 від 27.10.2019 року відповідачем вказаноUA Одеса. Твердження відповідача про наявність розбіжностей та відсутність відомостей суперечать наданим позивачем повідомленням за вих. №312/1 від 27.10.2019 року поясненням та раніше наданим документам, та не є підставою для коригування митної вартості товару. Стосовно доводів відповідача про розбіжності, які містять подані декларантом документи, то слід зазначити, що такі доводи не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що міститься у вказаних документах. Так код товару в експортній декларації вказується експортером, позивач вказав в ЕМД код товару 8702901900. Претензії у митного органу до визначення коду товару в ЕМД відсутні. Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що наданий експертом звіт про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією при розрахунку ринкової вартості йде посилення на не існуючий Інтернет ресурс. Колегія суддів зазначає, що звіт виконаний експертом, який має відповідний сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, що підтверджує його повноваження. Крім того, такий звіт не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, такий звіт (висновок) носить консультаційний характер; звіт про оцінку майна експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому він не містить інформацію про ціноутворення, позаяк вказані дії виходять за межі професійної діяльності оцінювача. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №820/638/17. Відповідач при визначені митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначені, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Так, колегія суддів вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000210/2 не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості не визначено країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень. Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ «Автобус 365» митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Автобус 365» митної вартості товару судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено. Крім того, колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню" (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17). Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, відповідач безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без достатніх на те підстав. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000210/2 від 27.10.2019 року за митною декларацією №UA500060/2019/034335 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00727 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 310;315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23.03.2021 року. Головуючий суддя Шевчук О.А. Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.