Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7504/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 р.Справа № 480/7504/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2020, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 21.12.20 року по справі №480/7504/20 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просив суд першої інстанції стягнути на його користь з відповідача заподіяну йому його незаконними діями матеріальну шкоду у розмірі 2 561, 03 (еквівалент 90, 25 доларів США за офіційним курсом НБУ на 20.10.2020). В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ним 20.10.2020 було виявлено надходження заробітної плати в неповному обсязі. Вказує, що звернувшись до керуючого супермаркетом засував, що юридичною особою «Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (ЄДРПОУ 40211137) було стягнуто з його заробітної плати грошові кошти у розмірі 2 561,03 грн. (еквівалент 90,25 доларів США за офіційним курсом НБУ на 20.10.2020). Даний факт є незаконним заподіянням йому матеріальної шкоди та прямим порушенням його прав, зокрема гарантованих йому абз.1 ст.32, абз.1, абз.4 ст.41 Конституції України. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення матеріальної шкоди залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута заявникові. На виконання вищевказаної ухвали, позивачем 15.12.2020 року було подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків і додатки до неї. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення матеріальної шкоди з додатками повернуто позивачу. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції просив скасувати наведену вище ухвалу та направити справу №480/7504/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що постановлення ухвали та повернення йому позовної заяви здійснено всупереч, зокрема нормам ч.1,ч.3 ст. 6; п.1 ч.4 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України, ст.ст.8,55 Конституції України, в т.ч. оскільки не було застосовано норми Конституції України, як норми прямої дії та відмовлено в розгляді його позовної заяви з підстав передбачених законом, який це право обмежує. Вказує, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Зазначає, що це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) (далі РКМРС) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту Б). Вказує, що норми Закону України «Про судовий збір», в редакціях від 08.07.2011, зокрема стосовно розміру судового збору за подання позовної заяви, сплати судового збору за кожну позовну вимогу, в контексті визначення розміру судового збору за апеляційне та касаційне оскарження, відповідно до вищезазначеного рішення Конституційного Суду України є такими, що суперечать ст.55 Конституції України (в більшій чи меншій мірі ( в залежності від редакції Закону України «Про судовий збір»), оскільки від початку дії Закону України «Про судовий збір» постійно знівелювалась вимога (критерій) помірності судового збору та постійно відбувалось збільшення його розміру. Вважає, що оскільки норми Закону України «Про судовий збір», прямо протирічать ст. 55 Конституції України, то суд відповідно до норм ч.4 ст.7 КАС України та ч. 2 ст. 19 Конституції України мав застосувати норми ст. 55 Конституції України, як норми прямої дії та відкрити провадження у даній справі. Крім того, зазначає, що перелік платників судового збору наведено в Закону України «Про судовий збір» і він не відноситься до жодного з зазначених там платників, зокрема не має статусу фізичної особи підприємця. Вказує, що враховуючи, зокрема відсутністю виконавчого комітету міської ради міста обласного значення, де він міг би бути зареєстрованим фізичною особою підприємцем, він не є фізичною особою підприємцем, а отже не має обов`язку сплачувати судовий збір, згідно з нормами Закону України «Про судовий збір», та твердження щодо наявності в нього обов`язку сплачувати судовий збір є необґрунтованим , що є порушенням ч. 1 ст. 242 КАС України, ч.2 ст.19 Конституції України. Вважає, що жодним чином не обґрунтована наявна в оскаржуваній ухвалі теза про не усунення недоліків позовної заяви (зазначає, що недоліки було усунуто, див. Заяву про усунення недоліків, є в матеріалах справи), що є порушенням норм ч. 1 ст. 242 КАС України та ч. 2 ст. 19 Конституції України) в контексті обґрунтованості судового рішення. Вказує, що наявні, на думку суду, недоліки жодним чином не заважали відкрити провадження у справі та могли бути після відкриття провадження у справі. Зазначає, що оскільки оскаржувана ухвала постановлена в порушення зазначених в даній скарзі норм права ( зазначає на порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод в зв`язку з незаконною відмовою у розгляді та вирішенні справи (судовому захисті)), просить скасувати цю ухвалу та направити справу №480/7504/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Сторони по даній справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення. Позивач, в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача не з`явився в судове засідання, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи рішення про повернення позивачу позовної заяви з додатками, суд першої інстанції виходив з приписів п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме у зв`язку з невиконанням позивачем у встановлений строк вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. За змістом ч.5 ст.21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Колегія суддів звертає увагу, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.01.2019 року справі №803/3/18. Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Частиною 2 ст.171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відкриття провадження в адміністративній справі здійснюється на підставі позовної заяви у випадку відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 169 КАС України), її повернення (частини четверта, п`ята та шоста статті 169 КАС України) або відмови у відкритті провадження (частина перша статті 170 КАС України), виходячи з принципу диспозитивності. Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Тобто, після одержання позовної заяви суддя адміністративного суду набуває процесуального обов`язку перевірити наявність передумов і порядок здійснення права на звернення до суду, існування підстав для відкриття провадження в адміністративній справі. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, в порушення наведених вище норм КАС України, отримавши позовну заяву ОСОБА_1 , належним чином не визначився та не з`ясував чи має позов останнього розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Так, як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , в якій він звертається з вимогою про стягнення на його користь з відповідача заподіяну йому його незаконними діями матеріальну шкоду у розмірі 2 561, 03 (еквівалент 90, 25 доларів США за офіційним курсом НБУ на 20.10.2020), позивач фактично посилається на незаконність дій та рішень відповідача, проте не вбачається, що останній заявляє також вимогу щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому суд першої інстанції, виходячи з приписів ч.5 ст.21 КАС України, мав надати цьому належну правову оцінку, що не було зроблено останнім. Окрім того, колегія суддів зазначає, що ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, якщо позивач не дотримався однієї із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов`язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки. При цьому, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною 2 ст.132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 року, залишаючи позовну заяву без руху, посилаючись на приписи ч.2 ст. 4 та ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", зокрема зазначив, що позивачем не було сплачено судовий збір, а тому останньому необхідно сплатити судовий збір відповідно до кількості вимог та надати суду докази. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказавши на недоліки позовної заяви (несплату судового збору), суд першої інстанції в наведеній вище ухвалі не вказав конкретний розмір судового збору (точну суму), який підлягає сплаті за подання ОСОБА_1 позовної заяви до суду першої інстанції, тим самим, не визначивши належного способу усунення недоліків позовної заяви, що фактично позбавило позивача усунути у встановленому законом порядку такі недоліки. Згідно з ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції внаслідок порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з додатками позивачу, що відповідно є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року). З урахуванням наведеного вище, всі інші доводи жодним чином не впливають на вирішення даної справи. Згідно із ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року скасувати, а справу №480/7504/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі №480/7504/20 скасувати. Справу №480/7504/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 22.03.2021 року