Постанова 4850 № 200/6522/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року справа №200/6522/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 р. у справі № 200/6522/20-а (головуючий І інстанції Буряк І.В., повний текст складено 26.10.2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000071/2 від 05.07.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00087 від 05.07.2019 року (т.1, а.с. 1-12). В обґрунтування позову зазначив, що при визначенні позивачем митної вартості товарів були відсутні обмеженні зазначені у пп. 1-4 ч. 1 ст. 58 та п. «а» ст. 1 «Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, а тому позивач правомірно, маючи усі необхідні документи, обрав 1 метод визначення митної вартості товарів за ціною договору. При цьому відповідачем необґрунтовано встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних даних про митну вартість спірного товару. Також позивач наголошує на преюдиційності обставин встановлених у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 200/12465/19, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 № 700050/2019/000071/2. Визнано протиправною та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2019 № 700050/2019/00087. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» суму сплаченого судового збору у розмірі 7 573,80 грн. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн. (т.2, а.с. 137-146). Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв`язку з власною бездіяльністю позивача та його зволіканням використання права на звернення до суду з відповідним позовом, що не враховано судом першої інстанції. Звертає увагу суду, що саме позивач на стадії декларування товару зобов`язаний довести та надати докази того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обгрунтування, що такий вплив має місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч.4 ст.53 МКУ. Наголошує на тому, що при митному оформленні спірного товару митному органу не були подані документи на підвердження того, що заявлена вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначеної згідно з положеннями ст.62 Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначеної згідно з положеннями ст.63 Кодексу. Також зазначає, що надані позивачем документи не є виконанням вимог ч.18 ст.58 МКУ, як помилково встановив суд. Крім того, стосовно витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що надання правової допомоги у даній справі було типовим та шаблонним, юридичні послуги здійснювались без повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази, їх виконання не потребувало глибокого аналітичного підходу з приводу побудови правової позиції адвоката, а отже витрати у розмірі 3000 грн. є не співмірними (т.2, а.с. 149-163). Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Приватне акціонерне товариство «МК «Азовсталь» зареєстроване у якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 00191158); місцезнаходження юридичної особи: 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1. 01 серпня 2015 року між продавцем Metinvest international SA (як продавець) та ПрАТ «МК «Азовсталь» (як покупець) укладено контракт № 089LS-02/554, предметом якого є постачання ферроніобію зі змінами, що оформлені додатковими угодами до вказаного договору. Кількість, ціна та технічні характеристики товару зазначаються в специфікації (п. 2.1 договору) (т.1, а.с. 22-32). 07 січня 2019 року між сторонами складена та підписана специфікація №8 до контракту №089LS-02/554 від 01.08.2015 на постачання товару FeNd(111), FeNb(112) у кількості 480 МТ +/- 10% за ціною 32,71 Евро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010 (т.1, а.с. 39-40). Відповідно калькуляції від 29.01.2019 до контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 розрахунок вартості продукту у перерахунку на Євро складає: 32,71 Євро, у тому числі закупівля чистого ніобію (FeNb) на умовах СРТ Маріуполь - 30.30 Євро, інші витрати та маржа - 2,71 Євро (т.1, а.с. 48). Декларантом ТОВ «Метінвест-шиппінг», в інтересах ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» подано митну декларацію від 05.07.2019 №700050/2019/003909 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112) та документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2015 № 089LS-02/554 з додатковими угодами та специфікацією від 07.01.2019 № 8, сертифікат якості - Сертифікат аналізу від 15.05.2019 № 26142, сертифікат якості - Сертифікат аналізу від 28.06.2019 б/н, пакувальний лист від 27.06.2019 б/н, рахунок-фактура (інвойс) від 28.06.2019 № 117262, автотранспортна накладнавід 28.06.2019 № 1903862, супровідний документ Т1-19NL00085510918FD5, декларація про походження товару від 28.06.2019 № 117262, розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 29.01.2019, некласифікований документ, що підтверджує заявлену митну вартість - Рахунок від 27.06.2019 № 90023160, договір з третіми особами СВ/МІ-1 від 01.08.2015, договір з третіми особами від 31.03.2016 № 20160331, рахунок з третіми особами від 27.06.2019 № 90023160, калькуляція від 29.01.2019 № б/н, специфікація з третіми особами № 16 до контракту від 31.03.2016 № 20160331 від 07.01.2019, доповнення № 1 до специфікації № 16 до договору 20160331 від 07.01.2019, договір про надання послуг митного брокера від 22.03.2012 № 089лт/002/2012; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами - 4288620; інші некласифіковані документи - Сертифікат на ваги б/н від 28.06.2019. 05 липня 2019 року Донецькою митнецею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA 700050/2019/000071/2, де зазначено, що на вимогу митного органу підприємством не надано додаткові документи, а саме виписку із бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти, виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними, оцінюваним товарам, а також не надано експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25.01.2019 №

190. При цьому за результатами опрацювання висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» та документів наданих для підтвердження встановленої митної вартості встановлено розбіжності. Так, визначена ціна - 32,71 Євро/кг Nb не відповідає рівню цін, що зазначені у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25.01.2019 № 190 та даних сайту «Asian metal» у відповідному періоді. За результатами опрацювання експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25.01.2019 № 190 та документів наданих для підтвердження митної вартості товару по МД від 05.07.2019 року №700050/2019/003909 встановлено розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 № 8 до контракту від 01.08.2015 № 089LS-02/554 та комерційному рахунку від 28.06.2019 № 117262 зазначено ціну 32,71 EUR/kr Nb на умовах поставки СРТ Маріуполь; згідно експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 25.01.2019 №190 ціна на фероніобій складає 37,77 -38,65 EUR/kr Nb (т.1, а.с. 208). Листом від 10.09.2019 № 338/2019-ОД Декларантом повідомлено Митницю про надання додаткових документів відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України для підтвердження митної вартості заявленої декларантом на фероніобій, а саме протокол тендерного комітету від 10.12.2018 № 127-ФС, прайс-лист «CBMMs PRICE LIST FOR THE 2nd QUARTER 2019» від 15.03.2019, що підтверджує вартість у країні-експортері ідентичних товарів та електронне листування з представником постачальника «CBMM Europe BV» щодо надання знижки, лист № 089лс-02/3153 від ПрАТ «МК Азовсталь» про наявність кредиторської заборгованості, кредиторська заборговавність (витяг з програмного масиву) (т.1, а.с. 97-98). На вказаний лист Донецькою митницею ДФС складено відповідь від 17.09.2019 № 6302/10/05-70-66-01, за змістом якої повідомлено про ненадання усіх запитуваних документів та з урахуванням наявної інформації відсутність законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості заявленої декларантом (т.1, а.с. 113-115). А саме: у специфікації від 07.08.2019 № 8 до контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 та комерційного рахунку від 10.01.2019 року № 110934 зазначена ціна 32,71 дол. США/кг Nb, згідно експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 25.01.2019 № 190 ціна за фероніобій складає 37,77-38,65 евро/кг Nb. Розрахунок вартості товару (фероніобій) згідно інформації Asian Metal відповідно до Методики Дані:

1. Специфікація № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 року № 089LS-02/554.

2. Вартість фероніобію Asian Metal за період 10 днів, що передує даті: 04.01.2019-38,51 евро/кг Nb, 03.01.2019 38,15 евро/кг Nb, 02.01.2019 38,14 евро/кг Nb, 29.12.2018 38,24 евро/кг Nb, 28.12.2018 38,67 евро/кг Nb, 27.12.2018 38,74 евро/кг Nb, 26.12.2018 38,99 евро/кг Nb, 25.12.2018 38,99 евро/кг Nb, 24.12.2018 38,99 евро/кг Nb, 21.12.2018 38,66 евро/кг Nb. Згідно із зазначеними джерелами інформації розрахунок митної вартості за поточною партією товару має складати: 14256 (вага чистого Nb)х38,63 евро/кг Nb =550709,28 EUR х курс EUR встановленого Національним банком України на дату подання МД (т. 2 а.с. 30-31). Судом установлено, що позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні. Відтак, він скористався правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), про що свідчить МД від 05.07.2019 UA 700050/2019/003935. Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України). Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною першою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно ч.4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України. Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності. Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України). За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частини четверта та п`ята статті 58 Митного кодексу України). Відповідно до частини 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Згідно частин 18 та 19 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов`язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов`язані між собою. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відмовою у митному оформленні є письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ст. 256 Митного кодексу України). Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суд від 15.05.2019 по справі № 825/1093/16 та від 20.09.2019 по справі № 820/11574/15. Позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту). У разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України. Матеріали справи свідчать, що документи, надані позивачем до митної декларації UA 700050/2019/00087, а також направлені позивачем в додатках до листа від 17.09.2019 № 6302/10/05-70-66-01, не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості. В оскаржуваному рішенні не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості та не конкретизовано яким саме чином зв`язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості. Позивач, заявляючи митну вартість придбаного у пов`язаної особи товару, на підтвердження того, що визначена ним митна вартість є близькою до вартості операцій з непов`язаними покупцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами надав договір № 089LS-02/554 від 01.08.2015, специфікації № 8 від 07.01.2019, рахунок № 110934 від 10.01.2019 року про постачання товару фероніобію FeNb 65 (111) та FeNb 65 (112) за ціною 32,71 Євро за 1кг чистого ніобію у сплаві на умовах СРТ м.Маріуполь, Україна згідно Інкотермс 2010. Жоден з пред`явлених позивачем документів не містить розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару або ознак підробки документів, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості. Під час митного оформлення відповідачем не встановлено неможливості визначення позивачем митної вартості за ціною угоди через порушення пункту 18 ст. 58 Митного кодексу України. Підставою витребування додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості та картці відмови відповідач визначив встановлення в ході проведення митних процедур та перевірки правильності визначення позивачем митної вартості розбіжностей, а саме: в експертному висновку ДП "Укрпромзонішекспертиза" № 190 від 25.01.2019 визначено ціну за фероніобій 37,77-38,65 Євро за кг, в наданих позивачем документах до декларації №700050/2019/003909 - 32,71 євро за кг, відповідно до відомостей інформаційного ресурсу ASIAN Metal - вартість фероніобію за 10 днів передуючих поставці становить: 04.01.2019 - 38,51 євро/кг Nb, 03,01.2019 - 38,15євро/кг Nb, 02.01.2019 - 38,24 євро/кг Nb, 29.12.2018 - 38,24 євро/кг Nb, 28.12.2018 - 38,67 євро/кг Nb, 27.12.2018 - 38,74 євро/кг Nb, 26.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 25.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 24.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 21.12.2018 - 38,86 євро/кг Nb. Наведені розбіжності відповідач вважав достатніми для витребування додаткових документів, на що суд зазначає наступне. Згідно пункту 4 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими Наказом ДФС №689 від 11.09.2015 при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, що провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів. Наведені Методичні рекомендації передбачають можливість використання під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків таких джерел інформації як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред`явленому до митного оформлення, за ціною вищою ніж заявлена митна вартість не є безумовною підставою визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред`явленого до митного оформлення та не може бути безумовною підставою відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно інформаційних ресурсів мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів в обґрунтування митної вартості товару. Суд також вірно зазначив, що відповідач під час митних процедур вимагав від позивача на підставі ч. 4 ст. 53 Митого кодексу України надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; ) розрахунок ціни (калькуляцію). Водночас, частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім цього, витребувана відповідачем калькуляція надавалася позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив. У разі витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості на підставі ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника та яким чином зв`язок між продавцем та покупцем вплинув на вартість пред`явленого до митного оформлення товару. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів та доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв`язок між покупцем та продавцем, що в свою чергу свідчить про не доведення відповідачем підстав незастосування основного методу визначення митної вартості. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Що стосується доводів відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1-4 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Предметом оскарження у даній справі є рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000071/2 від 05.07.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00087 від 05.07.2019 року. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Як зазначалося, позивач листом №338/2019-ОД від 10.09.2019 надав до митниці додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, на що листом № 6302/10/05-70-66-01 від 17.09.2019 декларанта було повідомлено про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Лист отриманий позивачем 06.05.2020 року (т.1, а.с. 113). До суду позивач звернувся 29.07.2020 року, отже суд дійшов правильного висновку, що позивачем строк звернення до суду з адміністративним позовом не пропущений. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Стосовно доводів апелянта щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне. Відповідно заяви ПрАТ «МК Азовсталь» від 25.09.2020 заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу адвоката - 6 310,07 грн. (т.2, а.с. 50-53). У підтвердження витрат на правову допомогу адвоката надано: договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; додаткову угоду № 7/1 від 03.12.2018 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; додаткову угоду № 34 від 01.10.2019 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; довідку від 07.03.2018 про те, що адвокат ОСОБА_1 07.03.2018 прийнята до складу учасників АО «Всеукраїнська адвокатська допомога»; додаткову угоду № 160 від 04.06.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; розрахунок розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2020 за додатковою угодою від 04.06.2020 № 160 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; рахунок на оплату від 08.09.2020 № 605 на суму 6 310,07 грн., за правову допомогу (юридичні послуги) відповідно додаткової угоди від 04.06.2020 № 160 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ; платіжне доручення від 18.09.2020 № 4500103735 на суму 6 310,07 грн., за юридичні послуги договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 29.03.2018 № 180329/АЗСТ (т.1, а.с. 132-136, т.2, а.с. 41-46). Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (…). Таким чином, витрати на правничу допомогу є судовими витратами у справі. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. За приписами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, фактично понесені стороною (позивачем), на користь якої ухвалені судові рішення в адміністративній справі (відмовлено у задоволенні апеляційної скарги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції), витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлено таку правову позицію: «Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.» Враховуючи, що позивачем при розгляді справи понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката, здійснені судові витрати підтверджені, зокрема, договором про надання юридичних послуг, додатковими угодами, актом прймання-передач наданих послуг, платіжним дорученням на оплату послуг, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума у розмірі 3 000,00 грн. буде співмірною. Європейський суд з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29) За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 р. у справі № 200/6522/20-а - залишити без змін. Повний текст складено 22 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць