Постанова 4851 № 520/21047/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 р. Справа № 520/21047/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої К.В., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/21047/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» (далі позивач, ТОВ «ОМЕГА//») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000039/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; - визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000040/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; - визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000041/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; - визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000042/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; - визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000043/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України. В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000039/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000040/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000041/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000042/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000043/2 від 01.05.2025 Київської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України; вирішено питання розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці відокремлений підрозділ Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,80 грн. Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Крім того, суд зауважив, що митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Водночас позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.05.2025 №UA100320/2025/000039/2, №UA100320/2025/000040/2, №UA100320/2025/000041/2, №UA100320/2025/000042/2, №UA100320/2025/000043/2. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 й ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «ОМЕГА» у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що судом не враховано норми матеріального права Правил № 599, ЗУ «Про транспортно експедиційну діяльність», практику Верховного суду щодо залучених третіх осіб до переміщення товарів, а тому зроблено помилкові висновки при оцінці мотивів прийняття рішення про коригування митної вартості та поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товарів. Внаслідок неврахування зазначених норм матеріального права, судом не надано належної оцінки тій обставині, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування вантажу не надано документи від залучених до перевезення осіб. Разом з тим, митним органом зазначалося, що безпосередньо перевезення товару було здійснено ФОП ОСОБА_1 , однак окрім договору перевезення, укладеного між ТОВ «Азимут лайн» та ФОП ОСОБА_1 документів, що підтверджують понесені транспортні витрати останнім надано не було. Щодо висновків суду першої інстанції про належне оформлення платіжних інструкцій скаржник зауважує, що вказані судом дані відсутні в платіжних документа, а твердження про прийняття витягу з системи без належного засвідчення суперечить чинному законодавству. Крім того, в митній декларації країни відправлення наявний лише відтиск печатки відправника, а доводи митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах (інвойс, CMR) відсутні відмітки будь-яких митних органів іноземних держав, зокрема прикордонної митниці, залишилися поза увагою суду. Крім того, апелянт зауважує, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CІF- GDANSK всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення. Водночас суд не аналізував ані доводи митного органу, ані надані докази на підтвердження своїх доводів. Також автор апеляційної скарги зазначає про безпідставність тверджень суду першої інстанції стосовно того, що переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову вимагається митними органами виключно в разі, якщо дані, які містяться в ній. Враховуючи, що використання заявленого декларантом рівня митної вартості виявилось неможливим, митницею здійснено коригування заявленої митної вартості. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. 24.04.2026 до суду від ТОВ «ОМЕГА//» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що всі аргументи відповідача зводяться до незначних недоліків супровідних документів, які не впливають на митну вартість товарів. Зауважує, що Верховний Суд послідовно притримується позиції, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Також просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу (складання відзиву на апеляційну скаргу) в сумі 1000 грн. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «ОМЕГА//» (покупець) та TIRELINK CO, LTD (продавець) було укладено Контракт №02/2025 від 05.02.2025, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту товар (шини та комплектуючі) в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід`ємними частинами Контракту. На виконання вказаного зовнішньоекономічного контракту відповідно до рахунка-фактури (інвойсу) від 24.02.2025 № 25CFOA007-TBR, коносаменту від 02.03.2025 № COSU6410325940 було здійснено поставку товарів. Позивачем було подано до митного оформлення митні декларації (по тексту МД) типу ІМ40ДЕ № 25UA100320015750U5 від 30.04.2025, № 25UA100320015413U2 від 28.04.2025, № 25UA100320015445U4 від 28.04.2025, № 25UA100320015403U8 від 28.04.2025, № 25UA100320015423U7 від 28.04.2025 разом із відповідними супровідними документами, згідно з якими митна вартість товару визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). 30.04.2025 митним органом сформовані запити (повідомлення), в яких зазначено, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості. Зазначено про обов`язок декларанта надати додаткові документи протягом 10 календарних днів. Позивач направив до органу митної служби додаткові документи, які підтверджують, на його думку, митну вартість товару. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.05.2025 №UA100320/2025/000039/2, №UA100320/2025/000040/2, №UA100320/2025/000041/2, №UA100320/2025/000042/2, №UA100320/2025/000043/2, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості (2-г - резервний метод). Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду. VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України. За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24. Дослідивши зазначені в оскаржуваних рішеннях від 01.05.2025 №UA100320/2025/000039/2, №UA100320/2025/000040/2, №UA100320/2025/000041/2, №UA100320/2025/000042/2, №UA100320/2025/000043/2 розбіжності в отриманих митницею документах, суд апеляційної інстанції зауважує наступне. Щодо доводів митного органу про відсутність у наданих до митного оформлення документах (інвойс, CMR) відміток будь-яких митних органів іноземних держав, зокрема прикордонної митниці, колегія суддів зазначає, що положення Митного кодексу України не містять вимоги щодо обов`язкової наявності на вказаних документах відміток митних органів іноземних держав, у тому числі прикордонних митниць, як умови підтвердження митної вартості товару. Крім того, надані до митного оформлення інвойс та автотранспортні накладні (CMR) №8826 від 23.04.2025, №4581 від 22.04.2025, №3099 від 23.04.2025, №4955 від 22.04.2025, №6182 від 23.04.2025 були складені постачальником та перевізником відповідно, а не митним органом, у зв`язку з чим відсутність на таких документах митних відміток не свідчить про їх недійсність або недостовірність відомостей, що в них містяться. Водночас отримувач товару (позивач) не має впливу на оформлення інвойсу та автотранспортних накладних, не несе обов`язку забезпечувати наявність на них відміток або печаток митних органів країни відправлення. За відсутності сумнівів у достовірності вказаних документів митний орган не має правових підстав покладати на декларанта обов`язки, не передбачені законодавством. При цьому відповідачем не наведено посилань на норми законодавства, які б встановлювали обов`язковість таких відміток на інвойсі та автотранспортних накладних, що робить висновки митниці необґрунтованими й такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях. Таким чином, сама по собі відсутність на інвойсі та автотранспортних накладних відміток митних органів іноземних держав не впливає на можливість перевірки числових значень складових митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом. Стосовно зауважень митниці про те, що платіжні інструкції від 07.04.2025 №32 та від 19.02.2025 №5 щодо оплати товару не містять підпису (власноручного / електронного) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатися рахунком, слід зазначити наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції від 07.04.2025 №32 на суму 212292,42 грн зазначено про здійснення передплати за шини відповідно до інвойсів №25CFOA007-TBR, 25CFOA009A-TBR, 25CFOA010A-TBR від 24.02.2025, №25CFOA008A-TBR від 23.02.2025. Крім того, у графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції від 19.02.2025 №5 на суму 244339,65 грн зазначено про здійснення передплати за шини відповідно до інвойсів №25CFOA007-TBR від 13.02.2025, №25CFOA008-TBR, №25CFOA009-TBR, №25CFOA0010-TBR від 18.02.2025. Під час дослідження вказаних платіжних документів суд враховує, що оплата однією платіжною інструкцією за декількома інвойсами не заборонена чинним валютним законодавством. Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, який містить розділ II «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах», пунктом 14 якого визначено вимоги до обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, зокрема 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Разом із тим, відповідно до пункту 26 вказаного Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів. Досліджені судом копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 07.04.2025 №32 та від 19.02.2025 №5 дозволяють дійти висновку про те, що відповідні операції виконані у спосіб обміну електронної інформацією та документами, та містять відмітку банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, так і про прийняття та виконання їх банком. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині. Стосовно тверджень митниці про ненадання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач ТОВ «ОМЕГА//» має договірні відносини виключно з експедитором ТОВ «АЗИМУТ ЛАЙН» на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №053667-25 від 01.01.2025, який, серед іншого, був наданий до митного оформлення. Саме із ТОВ «АЗИМУТ ЛАЙН» позивач узгодив умови перевезення відповідно до заявок №11932 (ОМ-0028868) від 27.03.2025, №11929 (ОМ-0028861) від 27.03.2025, №11933 (ОМ-0028870) від 27.03.2025, №11930 (ОМ-0028865) від 27.03.2025, №11931 (ОМ-0028867) від 27.03.2025. Зазначеним товариством було виставлено рахунки на оплату покупцю (№584 від 28.04.2024, №578 від 24.04.2025, №582 від 24.04.2025, №579 від 24.04.2025, №583 від 24.04.2025), на підставі яких за наслідками виконання послуг із перевезення були складені акти надання послуг (№609 від 02.05.2025, №611 від 02.05.2025, №613 від 02.05.2025, №612 від 02.05.2025, №610 від 02.05.2025). Отже, жодних договірних відносин у позивача з компаніями, які безпосередньо виконували перевезення (зокрема, ФОП ОСОБА_2 ) не існує, тому декларант не міг надати такі документи. З третіми особами, які долучались основним перевізником до виконання послуг, розрахунок здійснює сам перевізник у межах договорів, укладених ним від свого імені з цими третіми особами. З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти. Суд погоджується з висновком судів, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».». На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. У свою чергу, залучення експедитором будь-яких суб`єктів характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов`язань (щодо надання послуг із залученням третіх осіб пункт 3.2.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №053667-25 від 01.01.2025), який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з експедитором. За таких обставин вимога митного органу щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, є необґрунтованою. Щодо аргументів відповідача про надання митної декларації країни відправлення, складеної не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Отже, обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Разом з тим, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу митної декларації країни відправлення. Відповідачем під час проведення консультацій у процесі митного оформлення товару також не надано пояснень стосовно того, чому мова, якою була складена та надана позивачем митна декларація країни відправлення ( саме китайська), не була розцінена в якості іноземної мови міжнародного спілкування, як це передбачено статтею 254 МК України. Таким чином, доводи митного органу щодо ненадання митної декларації країни відправлення, складеної офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, є необґрунтованими. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення не визначена частиною другою статті 53 МК України як документ, що підтверджує митну вартість, і тому відсутність декларації, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Посилання відповідача в апеляційній скарзі в обґрунтування правомірності рішень про коригування митної вартості товару на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 17.02.2022 по справі №520/4051/19, що однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень слугувала відсутність перекладу митної декларації країни відправлення в зв`язку з чим відповідач не міг встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у справі №520/4051/19 правомірним було визнано рішення контролюючого органу через те, що надані декларантом документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а підтвердити вартість товару на підставі додатково наданих документів, зокрема митною декларацією країни відправлення без перекладу, було неможливим, тоді як у справі за позовом ТОВ «ОМЕГА //» відповідачем оскаржуваним рішенням не доведено відсутність в документах, передбачених частиною другою статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а митна декларація країни відправлення не відноситься до документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість. Твердження апелянта про зазначення в інвойсі вартості товару на умовах поставки FOB QINGDAO, що, з урахуванням місця відвантаження DAWANG (Китай) та порту відправлення QINGDAO (Китай), свідчить про наявність додаткових витрат на доставку товару до порту відправлення, митне очищення товару та оформлення документації на експорт товару, вартість яких не відображена, є безпідставним, оскільки відповідно до інвойсу від 24.02.2025 № 25CFOA007-TBR сторони обумовили умови поставки CІF- GDANSK, жодних відомостей про умови FOB QINGDAO вказаний інвойс не містить. У контексті вказаного суд зазначає, що у разі поставки товару на умовах CІF витрати, пов`язані з доставкою товару до місця його призначення та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару, а покупцем (тобто позивачем) додатково не сплачуються, що не враховано відповідачем. До того ж, вказана апелянтом розбіжність не була мотивом прийняття спірних рішень про коригування митної вартості. Крім того, колегія суддів зауважує, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційний характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16. Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішень Київської митниці від 01.05.2025 №UA100320/2025/000039/2, №UA100320/2025/000040/2, №UA100320/2025/000041/2, №UA100320/2025/000042/2, №UA100320/2025/000043/2. Щодо посилання апелянта на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.08.2019 у справі №826/25704/15, то такий викладений за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів (довідки про транспортні витрати від 04.11.2025, рахунку на оплату від 03.11.2025, міжнародної товарно-транспортної накладної) та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів. Покликання митниці в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 22.12.2020 у справі №810/2463/17, в обґрунтування правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товару колегія суддів також відхиляє та зазначає, що висновки в цій справі зроблені у зв`язку з наявними розбіжностями в поданих до митного оформлення документах та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, тоді як у справі за позовом ТОВ «ОМЕГА //» відповідачем не доведено наявності розбіжностей в поданих до митного оформлення документах. У межах цієї справи ключовим є не формальне перелічення документів, а наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей та доведення неможливості застосування першого методу. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на практику розгляду подібних справ судами першої та апеляційної інстанції, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції не є постановами Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права. В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. VІІ. Судові витрати. У відзиві на апеляційну скаргу представником ТОВ «ОМЕГА//» адвокатом Лончак Тетяною Іванівною заявлено клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач змушений понести додаткові витрати на професійну правову допомогу, а саме на складання відзиву на апеляційну скаргу. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги №169 від 26.05.2025 (далі Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» та Адвокатським бюро «ЛОНЧАК» в особі Лончак Тетяни Іванівни, предметом якого є юридичні послуг, що надаються виконавцем клієнту за плату, а саме: представництва в органах судової і виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби, органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, Державній податковій службі України, Державній митній службі та Пенсійному фонді, а також їхніх територіальних органах, інших органах та в інших зносинах з суб`єктами владних повноважень, їх посадовими особами; складання процесуальних та інших документів; вчинення інших юридично значущих дій від імені та в інтересах клієнта. Згідно з пунктом 2.1 Договору надання послуг (здійснення конкретних дій) здійснюється виконавцем виключно на підставі попередньої домовленості сторін, що визначає зміст та обсяг юридичної послуги, інші суттєві умови надання юридичної послуги, або в порядку, передбаченому п. 2.2 цього Договору Виконавець зобов`язаний повідомити клієнта про необхідність вчинення в його інтересах додаткових дій і сторони можуть укласти в такому випадку додаткову угоду про надання додаткової послуги. Виконавець звільняється від відповідальності за заподіяння шкоди інтересам клієнта, якщо клієнт після попереджень виконавця не погодив шляхом підписання додаткової угоди на надання необхідної додаткової послуги (пункт 2.2 Договору). Відповідно до пункту 3.1 Договору клієнт оплачує послуги згідно наданого Акту наданих послуг шляхом безготівкового рахунку на банківський рахунок виконавця. Додатковою угодою №2 від 04.07.2025 до Договору про надання правової допомоги №169 від 26.05.2025 ТОВ «ОМЕГА//» та Адвокатське бюро «ЛОНЧАК» погодили здійснення виконавцем наступних дій щодо оскарження актів індивідуальної дії в судах першої та апеляційної інстанцій (зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів від 01.05.2025 №UA100320/2025/000039/2, №UA100320/2025/000040/2, №UA100320/2025/000041/2, №UA100320/2025/000042/2, №UA100320/2025/000043/2). Вказано, що дії по оскарженню включають в себе, в тому числі, складання відзиву на апеляційну скаргу 1000,00 грн (підпункт 1.2 пункту 1 додаткової угоди). Пунктом 2 досліджуваної Додаткової угоди №2 від 12.12.2025 встановлено, що у випадку виникнення у виконавця додаткових витрат, пов`язаних з складанням інших необхідних процесуальних документів в ході розгляду справи в суді та додаткових послуг, передбачених пунктами 1.2-1.3 цієї додаткової угоди, замовник зобов`язується компенсувати виконавцю такі витрати на підставі окремого Акту приймання-передачі наданих послуг. За пунктом 3 Додаткової угоди оплата додаткових витрат буде здійснена протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції, зокрема, акти приймання-передачі послуг або інші документи, які б підтверджували обсяг та зміст виконаних робіт на цій стадії. Надана Додаткова угода №2 від 04.07.2025 до Договору про надання правової допомоги №169 від 26.05.2025 містить лише обумовлену сторонами вартість послуги щодо складання відзиву на апеляційну скаргу. Заяви про неможливість подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин до закінчення спливу строку розгляду даної справи подано також не було. Таким чином, за відсутності документально підтверджених та доведених понесених витрат позивачем на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх відшкодування. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №520/21047/25 залишити без змін. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» адвоката Лончак Тетяни Іванівни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя К.В. Мінаєва Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов