Ухвала КЦС ВС № 203/1724/17

Ухвала 19 березня 2021 року м. Київ справа № 203/1724/17 провадження № 61-3125ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , на її користь 145 452,50 грн - інфляційних втрат, 13 709,30 грн - 3 % річних та 186 549 грн - відсотків за безпідставне користування її грошовими коштами. Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 24 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовив. Скасував заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 628406712101, у вигляді заборони провадити будь-які дії щодо відчуження даного нерухомого майна. Київський апеляційний суд постановою від 26 січня 2020 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року скасував та закрив провадження у справі з підстав, передбачених частиною третьою частини 255 ЦПК України. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року (повний текст якої складено 27 січня 2021 року) у вищевказаній справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев