Постанова Волинський апеляційний суд № 165/189/21

Справа № 165/189/21 Провадження №33/802/235/21 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А. В. Категорія: ч.1 ст.164-12 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2021 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 12 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , пенсіонер, за ч.1 ст.164-12 КпАП України, - В С Т А Н О В И В: Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-12 КпАП України, та на підставі п.7 ст.247 КпАП України закрито провадження в справі у зв`язку із спливом строків, передбачених ст.38 КпАП України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» в березні 2020 року, в порушення укладеного між КНП «НЦМЛ» та ПАТ «Теремно Хліб» договору №129-Т/2020 від 30 березня 2020 року, яким передбачено здійснення розрахунків за фактом отримання товару, провів оплату за непоставлений товар на суму 49 996,1 гривень. Внаслідок вищевикладеного ОСОБА_1 порушив п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1070 «Про деякі питання здійснення розпорядниками бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та ч.1 ст.49 Бюджетного Кодексу України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164-12 КпАП України (а.с. 99). Не погоджуюсь із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у суді першої інстанції відсутні необхідні та законні підстави з`ясовувати і зазначати наявність вини чи невинуватості особи у постанові про закриття провадження у даній справі (а.с.102-105). Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступного висновку. В судове засідання ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, в зазначений час та дату не з`явився (а.с. 109). Від нього ніяких клопотання про відкладення розгляду справи не надходило. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України. Відповідно до ч.1 ст.2 КпАП України законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до вимог ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями статті 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення № 13-01-0028/2021 від 16.01.2021, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1070 «Про деякі питання здійснення розпорядниками бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та ч.1 ст.49 Бюджетного Кодексу України, внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164-12 КпАП України. Зазначені висновки судді суду першої інстанції у вказаній вище частині відповідають фактичним обставинам справи, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судовому засіданні доказах. Зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, об`єктивно підтверджується, крім зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, іншими доказами у справі, а саме: - письмовими пояснення директора ОСОБА_1 (а.с.2); - актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Нововолинська центральна міська лікарня» за період з 01.01.2018 по 31.10.2020 року № 04-22/01 від 16.01.2021 року (а.с.3-42); - довідкою зустрічної звірки в приватному акціонерному товаристві «Теремно Хліб» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та стану розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку КНП «НЦМП» за період з 01.01.2018 по 31.10.2020 року № 04-22/016 від 03.12.2020 року (а.с. 54-56); - договором поставки № 129-Т/2020 від 30.03.2020року (а.с.58-62); - договором безоплатного зберігання № 401-3/2020 від 30.03.2020 року (а.с.63-64); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за січень 2020 року листопад 2020 року (а.с.65); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за березень 2020 року (а.с.66); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за квітень 2020 року (а.с.67); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за травень 2020 року (а.с.68); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за червень 2020 року (а.с.69); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за липень 2020 року (а.с.70); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за серпень 2020 року (а.с.71); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за вересень 2020 року (а.с.72); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за жовтень 2020 року (а.с.73); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за листопад 2020 року (а.с.74); - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3611 за 01.12.2020 -03.12.2020 року (а.с.75); - актом звірки взаємних розрахунків станом за період: 2019року між ПАТ «Теремно Хліб» та КНП «Нововолинська ЦМП» (а.с.76-85); - платіжним дорученням № 254 від 30.03.2020 року (а.с.85). Відповідно до ч.1 ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта тощо, а згідно ч.2 цієї норми Закону обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені вище докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і показаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у постанові судді. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими доказами по справі, а тому їх слід вважати недостовірними доказами захисту. Так, адміністративна відповідальність особи за ч.1 ст.164-12 КпАП України настає за: - включення недостовірних даних до бюджетних запитів, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань; - порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати; - здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов`язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; - порушення вимог Бюджетного кодексу України при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет) на відповідний рік. Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні права і обов`язки учасників бюджетного процесу, до яких зокрема належать норми Бюджетного кодексу України, «Про деякі питання здійснення розпорядниками бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1070, а також норми іншого бюджетного законодавства України. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини, що виникають у процесі виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а об`єктивна сторона полягає у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або недотриманні порядку проведення операцій з бюджетними коштами, як це встановлено чинним бюджетним законодавством України. Слід зазначити, що бюджет це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, які є основними плановими документами бюджетної установи, які надають повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначають обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Нецільове використання бюджетних коштів це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Суб`єктивна сторона вказаного вище правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. У відповідності до вимог ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що факт порушення ОСОБА_1 бюджетного законодавства України та відповідно вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-12 КпАП України, за обставин, викладених в постанові судді суду першої інстанції, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, а тому доводи його апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Однак, у відповідності до ч.2 ст.38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.3 цієї статті. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (п.7 ст.247 КпАП України). При цьому, необхідно враховувати, що безпосередньо КпАП України не містить визначення поняття «триваюче правопорушення», але в теорії адміністративного права триваючими є правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання певного обов`язку, тобто такі правопорушення, які пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених конкретною правовою нормою, і припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або виявленням компетентним органом при проведенні певних перевірок. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Таким чином, триваючими слід визнавати такі порушення бюджетного законодавства України, що характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу і які тривають доти, доки їх не буде виявлено відповідним компетентним органом або особа не припинить порушувати норми бюджетного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, порушення бюджетного законодавства України, які були допущені ОСОБА_1 не можна вважати триваючим, воно припиняється із одномоментною виплатою певних сум конкретним юридичним особам в рахунок оплати товару, а потім розпочинається знов, тому адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня його вчинення. В усякому разі, правопорушення було вчинене ОСОБА_1 у березні 2020 року, внаслідок чого на момент розгляду справи суддею суду першої інстанції закінчився строк накладення адміністративного стягнення, а тому суддя суду першої інстанції підставно прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із спливом строку, передбаченого ст.38 КпАП України. Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164-12 КпАП України На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 12 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.