Постанова 4824 № 381/4723/17

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 381/4723/17 Номер провадження 22-ц/824/3581/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ковалевської Л. М., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 серпня 2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KIF0GA00003571 відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 19 940 доларів США до 22 серпня 2017 року, а відповідач повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку встановленому договором. Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, натомість відповідач не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з чим, станом на 25 вересня 2017 року у нього утворилася заборгованість у сумі 96 172, 68 доларів США, яка складається із заборгованості за: кредитом - 18 103,13 доларів США; відсотками за користування кредитом - 20 322,96 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 54 074,59 доларів США. Позивач зазначає, що оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а не лише всю суму заборгованості, то останній просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, що становить 18 103,13 доларів США. Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2018 року (а.с. 139-141) позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № KIF0GA00003571 від 22 серпня 2007 року у розмірі 18 103, 13 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 25 вересня 2017 року складає 475 388 грн. 19 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 7 140 грн. 82 коп. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 381/4723/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням суду, 06 січня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було пропущено процесуальний строк для звернення до суду з даним позовом, а доказів які б підтверджували поважність пропуску такого строку, матеріали справи не містять у зв`язку з чим, висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позову, є безпідставним. Скаржник зазначає, що оскільки він був відсутній у суді першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення та був позбавлений заявити клопотання про застосування строків позовної давності, останній просить суд апеляційної інстанції застосувати до даних правовідносин строк позовної давності. На думку скаржника, оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та невмотивованим, а тому грубо порушує права останнього. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні скаржник та його представник - адвокат Ничик А. В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Представник позивача - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 529, 1054 ЦК України, не виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним договором. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KIF0GA00003571 згідно умов якого, банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22 серпня 2007 року по 22 серпня 2017 року включно (а.с. 90-94). Згідно розрахунку заборгованості за договором № KIF0GA00003571 від 22 серпня 2007 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним договором яка станом на 25 вересня 2017 року становить 96 172, 68 доларів США та складається із заборгованості за: кредитом - 18 103,13 доларів США; відсотками за користування кредитом - 20 322,96 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 54 074,59 доларів США (а.с. 80-88). Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 22 серпня 2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KIF0GA00003571 відповідно до умов якого, останній отримав кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22 серпня 2007 року по 22 серпня 2017 року включно. У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що він припинив виконувати взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у 2007 році, що підтверджується й розрахунком заборгованості за договором № KIF0GA00003571 від 22 серпня 2007 року, що в сукупності підтверджує обґрунтованість позову. Разом з тим, як на підставу для відмови у задоволенні позову скаржник посилається на те, що з даним позовом позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Крім того, скаржник зазначає, що звернутися до суду із заявою про застосування строків позовної давності останній не зміг, оскільки на той час не знав про наявність даного спору у суді. Разом з тим, заяву про застосування строку позовної давності відповідач заявив у заяві про перегляд заочного рішення. Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Як вбачається із кредитного договору № KIF0GA00003571 від 22 серпня 2007 року укладеного між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , сторони визначили період сплати кредиту з 21 по 27 число кожного місяця. Таким чином, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним із щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. За наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Так, з пояснень відповідача вбачається, що останній платіж ним було здійснено у 2007 році. Термін дії кредитного договору становить по 22 серпня 2017 року включно. З позовною заявою позивач звернувся до суду у грудні 2017 року. Доказів того, що позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про дострокове погашення боргу за кредитним договором, матеріали справи не містять. Таким чином, заборгованість повинна обраховуватися за період з 28 грудня 2014 року по 22 серпня 2017 року, що виходячи з розрахунку заборгованості за договором № KIF0GA00003571 від 22 серпня 2007 року становить 7 472,70 доларів США. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № KIF0GA00003571 від 22 серпня 2007 року у сумі 7 472,70 доларів США. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту у сумі 7 472,70 доларів США. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 17 березня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я. В. Головачов О. В. Шахова