Постанова 4824 № 753/15796/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/4261/2021 Головуючий у 1-й інстанції: Каліушко Ф.А. 753/15796/20 Доповідач-Чобіток А.О. ПОСТАНОВА Іменем України 15 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Чобіток А.О. суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І. секретар - Зиль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна, - у с т а н о в и в: У вересні 2020 року позивач подав до суду першої інстанції разом із вищевказаним позовом заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я відповідача. Заява мотивована тим, що предметом спору євстановлення факт проживання сторін однією сім`єю, у період проживання якої було придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на на 1/2 якої він просить визнати за ним. Уважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду відповідач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Уважає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки звернувшись із заявою про забезпечення позову, позивач не надав жодних доказів того, що спірне майно може бути відчужене. При цьому ухвалою суду першої інстанції арешт накладений на всю квартиру, хоча предметом спору у даній справі є Ѕ частина квартири. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України). Згідно із п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Установлено, що ОСОБА_2 у вересні 2020 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просив встановити факт його проживання з відповідачем ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , зазначаючи про те, що квартира була придбана за спільні кошти під час проживання однією сім`єю. Забезпечуючи позов у зазначений вище спосіб, суд виходив з того, що невжиття заходу забезпечення позову у разі його задоволення може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, врахувавши при цьому, що майно на яке накладено арешт і є предметом спору. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необхідність забезпечення позову, оскільки він відповідає нормам процесуального права, зокрема ст.ст. 149,150 ЦПК України, а також роз`ясненням, викладеним у Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Між сторонами дійсно існує спір, нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт є предметом спору, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірне майно належить відповідачеві ОСОБА_1 , а невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами та враховує, що застосування судом процесуальних засобів має тимчасовий характер та гарантує можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково було накладено арешт на всю квартиру АДРЕСА_1 , без урахування тієї обставини, що предметом спору є лише Ѕ частина нерухомого майна. За таких обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою в повному обсязі, унаслідок чого вона підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року змінити. Накласти арешт на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий : А.О. Чобіток Судді: О.В. Немировська Т.І. Ящук