Постанова 4824 № 357/8368/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2021 року м. Київ Справа № 22-4359 Головуючий у 1-й інстанції: Кошель Б. І. Унікальний № 357/8368/19 Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуль А. А. суддів Гаращенка Д. Р. Невідомої Т. О. за участю секретаря Осінчук Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тетері Світлани Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,- у с т а н о в и в: У липні 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, в якому просило визнати недійсними договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на ці земельні ділянки; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040; внести зміни до договору оренди землі № 35 від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди (т. 1, а.с. 2-12). В обґрунтування позову було вказано, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода», укладено договір оренди землі № 35, за яким відповідач передав позивачу земельну ділянку площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 12 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В. було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 5817847. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року, відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018 за ТОВ «Олійникова Слобода». 05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди № б/н цієї ж земельної ділянки. ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Після звернення позивача до суду, 04 грудня 2018 року, ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди від 05 березня 2018 року. Після чого ОСОБА_1 за власною заявою, що була посвідчена 22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А., здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018 на дві - площею по 1,1979 га з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040. 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки, за яким передав у оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» обидві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040. 13 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин». Позивач стверджував, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за товариством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю заявлених вимог. Скасовано заходи забезпечення позову у справі № 357/8368/19, які було застосовано ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2019 року у вигляді арешту на спірні земельні ділянки. Не погодившись з рішенням суду, адвокат Тетеря С. І. в інтересах ТОВ «Олійникова Слобода» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та розподілити судові витрати у рівних частках між відповідачами (т. 2, а.с.72-82). У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Агрокомплекс «Узин», адвокат Миколюк М. Д., висловив заперечення проти її задоволення, вказав, що висновки районного суду відповідають обставинам справи, положенням чинного законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів. Наведена позивачем у апеляційній скарзі судова практика не може бути застосована, оскільки стосується інших правовідносин. Тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні (т.2, а.с.116-129). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , адвокат Марценюк Л. А., висловила свої заперечення проти її задоволення, вказала, що висновки районного суду відповідають обставинам справи, положенням чинного законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів. Тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні (т.2, а.с.155-165). Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі за п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20, у якій оскаржується наказ Міністерства юстиції України № 757/5 від 15.03.2018, з огляду на таке. За правилами ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до положень ч. 3 ст. 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється, зокрема, тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті

251. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для зупинення провадження у справі за п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 357/9440/20. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника ТОВ «Олійникова Слобода», адвоката Тетерю С. І., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити; представника ОСОБА_1 , адвоката Марценюк Л. А., та представника ТОВ Агрокомплекс «Узин», адвоката Миколюка М. Д., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити оскаржуване рішення без змін, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2,396 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:01:002:0018, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с.18, 20) 17 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 35 (а.с.15-16), за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,396 га з кадастровим номером: 3220484400:01:002:0018 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати у визначеному договором розмірі. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 років за взаємною згодою сторін. Згідно з п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. 12 вересня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О. В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 5817847 (а.с.21). Наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року була задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:002:0018, яке було зареєстроване на підставі договору оренди землі № 35 від 17 червня 2013 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Олійникова Слобода» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ «Олійникова Слобода» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних оплат за вчинення реєстраційних дій та інше (а.с.29-37). Скасування іншого речового права ТОВ «Олійникова Слобода» на вищезазначену земельну ділянку здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним О. В. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40127608 (а.с.28). 05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки № б/н строком до 05 березня 2025 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40134216 від 15 березня 2018, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. (а.с.27). 27 липня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (а.с.39-45). 04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року (а.с.27, зворот). 12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,396 га з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018, індексний номер рішення: 44586646, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заява про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3082, виданий 22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун К. А. (а.с.26). ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018 на дві - площею по 1,1979 га з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040, що також підтверджується листом міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 185/121-19 від 04 липня 2019 року (а.с.50). 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 (а.с.47-50). 10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір оренди землі з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040 загальною площею 1,198; 1,198 га. (а.с.189-191). 13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» (а.с.192-193). 25 квітня 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» направило ОСОБА_1 пропозицію (Оферту) про внесення змін до договору оренди землі № 35 від 17 червня 2013 року, в якій посилаючись на істотні зміни договору оренди вважає, що є підстави для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду товариству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати (а.с.52-69). Однак відповіді на зазначену пропозицію (оферту) товариство не отримало. За встановлених обставин, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода», районний суд виходив з такого. По-перше, державна реєстрація договорів оренди землі, що були укладені між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , була скасована, як така що була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства. По-друге, ОСОБА_1 було здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:002:0018, що перебувала в оренді ТОВ «Олійникова Слобода», за наслідкам чого створено нові земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери, тобто земельна ділянка, яка зазначена в спірному договорі, не існує як об`єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки. Тому позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки поновлення прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, потребуватиме об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельної ділянки зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав. Тому скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію, не веде до поновлення його прав, а тому є неналежним способом захисту. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ТОВ «Олійникова Слобода» апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними. Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявленого ТОВ «Олійникова Слобода» позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т.2, а.с.62-69). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить. Доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення районним судом при вирішенні позовних вимог норм матеріального права відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі». Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст. 124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. А згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону. У даній справі судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора № 5817847 від 12 вересня 2013 року реєстрацію договору оренди, укладеного 17 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 скасовано. Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права. За таких обставин, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання правочину недійсним, оскільки укладення договору і реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору за відповідачем ТОВ Агрокомплекс «Узин»після скасування реєстрації права оренди позивача, не порушує прав останнього, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині, зокрема про те, що скасування рішення державного реєстратора не призводить до припинення права оренди, відхиляються апеляційним судом як неприйнятні. Одночасно апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги позивача про те, що районний суд помилково ототожнив поняття "державної реєстрації договору" із поняттям "державної реєстрації права оренди", оскільки у даних правовідносинах відбулося скасування державної реєстрації права оренди, а тому, незважаючи на наявність підписаного договору оренди, таке право не вважається набутим за відсутності його державної реєстрації, що прямо убачається із вищенаведених норм законодавства у сфері оренди землі. Доводи апеляційної скарги про помилкове застосування районним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 322/1178/17 та № 357/8110/18 також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Зокрема, у постанові у справі № 357/8110/18 Верховний Суд висловив наступні правові позиції щодо чинності права оренди за договором оренди землі після скасування державної реєстрації речового права оренди землі, проведеної на підставі цього договору, що має місце у спірних правовідносинах. Отже, встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача, оскільки на момент початку перебігу строку дії укладеного 02 березня 2018 року договору оренди землі, відлік якого обраховується з 16 березня 2018 року - часу здійснення на підставі вказаного договору державної реєстрації речового права за Відповідачем, права та інтереси позивача порушені не були, оскільки права на вказаний об`єкт нерухомого майна у нього вже були відсутні. Тобто, укладення оскарженого договору оренди не стало перешкодою для позивача у реалізації права користування тією самою земельною ділянкою, що виключає наявність підстав для визнання договору оренди землі недійсним (висновки ВС у справі № 357/8110/18). Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного тлумачення судом п. 37 Договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у даному випадку суд жодним чином не тлумачив зміст п. 37 Договору оренди землі, а лише прочитав його так, як він написаний. Оскільки за загальним правилом з 01.01.2013 правовий інститут державної реєстрації договорів оренди землі припинив своє існування, ураховуючи положення ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а не з моменту укладення договору оренди землі. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що районним судом при вирішенні справи не були враховані висновки Верховного Суду, згідно з якими відсутність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні. По-перше, наведені позивачем висновки районного суду стосуються не подібних, а інших правовідносин. По-друге, у даній справі суд відмовив ТОВ «Олійникова Слобода» у позові не з підстав відсутності права вимоги як такого, а ураховуючи ту обставину, що на час укладення оспорюваного договору оренди позивач не був наділений правом оренди земельних ділянок, які є предметом оспорюваного договору, тому оспорюваним договором його право орендаря не порушене. Ураховуючи, що, як вже наведено вище, висновки районного суду про відсутністьправових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:002:0039 та 3220484400:01:002:0040, є обґрунтованими, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку районного суду про обрання позивачем невірного способу захисту в частині інших, похідних, вимог не мають вирішального значення для правильного вирішення спору. Оскільки доводи апеляційної скарги є ідентичними аргументам позивача у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки районного суду є достатньо аргументованими, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)). Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає. Стосовно розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У даному випадку матеріали справи свідчать, що при розгляді справи у апеляційній інстанції представником ТОВ Агрокомплекс «Узин», адвокатом Миколюком М. Д., разом із клопотанням про стягнення судових витрат було надано копію ордеру серії КС № 841385 (т. 2, а. с. 130), копію договору № 43 про правничу допомогу від 04 лютого 2021 року (т. 2, а. с. 131), копію Акту приймання-передачі правничої допомоги від 08 лютого 2021 року (т. 2, а. с. 132), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3726/10 Миколюка М. Д. , (т. 2, а. с. 133), виписку по рахунку АТ «Райфайзенбанк», яка містить оплату у розмірі 10 000 грн (т. 2, а. с. 197). Також п. 2.2 Договору № 43 про правничу допомогу від 04 лютого 2021 року передбачено, що за виграну справу в апеляційній інстанції, клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 7 000 грн (т. 2, а. с. 131). Аналізуючи надані представником ТОВ Агрокомплекс «Узин», адвокатом Миколюком М. Д., докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги та тривалість розгляду справи, її складність, та той факт, що адвокатське об`єднання «МКБ ГРУП» не здійснювало представництво ТОВ Агрокомплекс «Узин» в суді першої інстанції, у зв`язку із чим адвокату потребувався відповідний час для аналізу та вивчення обставин справи та наданих документів, колегія суддів вважає, що заявлений ТОВ Агрокомплекс «Узин» розмір витрат на правничу допомогу є підтвердженим та таким, що відповідає складності справи та виконаним адвокатом роботам. Заявляючи вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у апеляційному суді, представник ОСОБА_1 , адвокат Марценюк Л. А., надала суду копію ордеру серії АІ № 1086200 (т. 2, а. с. 166), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Марценюк Л. А. (т. 2, а. с. 167), копію договору про надання правової допомоги 19/21 від 04 лютого 2021 року (т. 2, а. с. 170), копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги 19/21 від 04 лютого 2021 року (т. 2, а. с. 171), копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 15 лютого 2021 року з описом наданих послуг (а. с. 172), детальний опис наданих послуг (т. 2, а. с. 173), товарний чек № 26 від 15 лютого 2021 року у розмірі 7 500 грн (т. 2, а. с. 174). Крім того, п. 4.2 договору про надання правової допомоги 19/21 від 04 лютого 2021 року передбачено, що у разі, якщо буде досягнуто мету представника клієнта в судах України (прийнято судове рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000 грн (гонорар успіху). Вказані витрати також знайшли своє підтвердження в ході перевірки апеляційним судом та колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення витрат ОСОБА_1 на правову допомогу. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Тетеря Світлани Ігорівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» 17 000 (сімнадцять тисяч) грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 19 березня 2021 року. Головуючий А. А. Пікуль Судді Д. Р. Гаращенко Т. О. Невідома