Постанова 4818 № 623/2929/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 623/2929/20 Головуючий суддя І інстанції Одарюк М. П. Провадження № 22-ц/818/2270/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: страхування, з них ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: -Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Чабан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Одарюка О.П., по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, встановив: 25 серпня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група « ТАС» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , 50%-ної компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 58021,45 грн. та судового збору у розмірі 2102,00 грн. Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2020 року у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної ДТП автомобілю TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдано механічних пошкоджень. Чинною постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.06.2020 року по справі № 638/6089/20 відповідача визнано винним у ДТП, тому ця обставина відповідно до ст. 82 ЦПК України повторно не доводиться. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП була застрахована позивачем за полісом обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6824718 від 24.12.2019 року, пунктом 5 вказаного вище полісу передбачено франшизу в розмірі 1500,00 грн. Згідно рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ ЛТД» № 2391 від 27.04.2020 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 117542,90 грн. За вирахуванням передбаченого полісом розміру франшизи 1500,00 грн. позивач відповідно до заяви потерпілої внаслідок ДТП особи - власника пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля TOYOTA RAV4 ОСОБА_2 та на підставі страхового акту на користь ОСОБА_2 позивачем було виплачене страхове відшкодування у розмірі 116042,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням АТ «СГ «ТАС» № 109071 від 07.07.2020 року. Поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6824718 від 24.12.2019 року було укладено з ОСОБА_4 , який є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , на підставі чого страхувальнику ОСОБА_4 , на 50% було зменшено страховий платіж за цим полісом страхування. Вказав, що 07 липня 2020 року позивачем на адреси відповідача були направлено регресну вимогу, яку було ним отримано 10.07.2020 року. Посилаючись на пункт 38-1.1 ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив задовольнити його вимоги: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 50 % виплаченого страхового відшкодування у розмірі 58021,45 грн. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова група ТАС» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення незаконне, необґрунтоване, прийнято при неповному з`ясуванні дійсних та фактичних обставин справи, з невірним застосування норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не встановив дійсний характер спірних правовідносин та не застосувавши правові норми, які підлягали застосуванню, дійшов хибних висновків, які суперечать Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, внаслідок чого воно підлягає скасуванню. Позивач вказав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги та доводи позовної заяви. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. На обґрунтування вказав, що на момент ДТП цивільно-правову відповідальність було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6824718 від 24.12.2019 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100000 (сто тисяч )грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 1500 грн., тобто ліміт відповідальності становить 98500 (дев`яносто вісім тисяч п`ятсот) грн. Розмір завданої шкоди становить 117542,90 грн., а з вирахуванням франшизи - розмір страхової виплати становить 116042,90 грн. Зазначає, що позивач просить стягнути з нього кошти в сумі 58021,45 грн, вважає неправомірним, так як покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176 цс

18. Розмір шкоди, завданої при ДТП, становить 117542,90 грн. та встановлювався він на підставі рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ ЛТД» № 2391 від 27.04.2020року, а експертного висновку з даного питання проведено не було. Проте розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна. Вказує, що обов`язок проводити оцінку при визначенні розміру завданого збитку зазначений і в статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Верховний Суд у складі суддів палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 753/21177/16-ц від 19.09.2018 року вказав, що рахунок та акти виконаних робіт надані СТО не є належним та допустимим доказом у справі. Подібну позицію висловили і судді Верховного Суду у складі палати Касаційного цивільного суду у Постанові № 466/9318/14-ц від 27.06.2018 року . Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, за відсутності учасників судового засідання, які повідомлялись судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 128, 131 ЦПК України, що згідно ст. 372 України не перешкоджає її подальшому розгляду, вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного. Матеріали справи містять копію рахунку на оплату № 2391 від 27.04.2020 року на суму 117542,90 грн., у тому числі ПДВ: 19590,48 грн., який дійсний до сплати до 27.04.2020 року ( а.с.43,44), однак матеріали справи не містять доказів проведення оплати ремонту автомобіля на час виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до копії платіжного доручення від 07 липня 2020 року № 109071, яке міститься в матеріалах справи (а.с.48) страхове відшкодування в сумі 116042,90 грн. згідно договору № АО/6824718 від 24.12.2019 року виплачено ТОВ « АВТОАРТ ЛТД». Із акту виконаних робіт № ДД-011445 від 31 липня 2020 року вбачається, що вартість послуг та складових частин становить 108287,20 грн, у тому числі ПДВ 18047,87 грн (а.с.109-110), а отже на час виплати страхового відшкодування відновлювальний ремонт автомобіля виконаний не був, доказів того, що проводилась товарознавча експертиза для встановлення вартості відновлювального ремонту матеріали справи не містять, клопотань про проведення вказаної експертизи від позивача не надходило, а тому суд не має можливості встановити розмір шкоди завданої ДТП. Також, суд звернув увагу на те, що акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) ( а.с.30-32) не має підпису страхувальника / потерпілого, а лише зазначено " по Viber". Щодо суб`єктності звернення позивача із позовом в порядку регресу до відповідача - ОСОБА_1 , то суд зазначив наступне. Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. згідно ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право страховика на подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, виникає у разі: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування). Отже, ст.38 вказаного спеціального Закону передбачає право страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України на звернення з регресним позовом до визначеного кола суб`єктів і саме за наявності передбачених цією статтею умов. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн. ( а.с.8-9). Автомобіль Toyota Rav 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.21-22). Автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував відповідач ОСОБА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.16-17). Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/6824718 зі строком дії з 26 грудня 2019 року до 25 грудня 2020 року включно, забезпечено транспортний засіб Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Поліс укладено між страховиком - АТ "СГ "ТАС" (приватне) та страхувальником - ОСОБА_4 (а.с.10). Із заявою на виплату страхового відшкодування до АТ "СГ "ТАС" (приватне) 06 травня 2020 року звернувся ОСОБА_2 (а.с. 45). Згідно актів виконаних робіт №ТД-011445 від 31.07.2020р. та №ТД-012988 від 04.08.2020р., не підписаних замовником - ОСОБА_2 , вартість робіт, запасних частин, вузлів, матеріалів, склала 108 287,20 грн. та 1 663,20 грн. відповідно. Отже, відповідач ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, володів транспортним засобом на законних підставах, приймаючи до уваги, що позивачем не надано жодного доказу який би надавав йому право вимагати відшкодування шкоди в порядку регресу саме з відповідача, як з водія забезпеченого транспортного засобу, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, тобто, жодна із умов, визначена у ст. 38 Закону відсутня, у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити. Суд апеляційної інстанції із вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне. Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до пункту 13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Пунктом 381.1. ст. 381 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону, при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Матеріалами справи підтверджується, що 21 квітня 2020 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT MEGANE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 ( відповідача у справі) та автомобіля TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної ДТП автомобілю TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдано механічних пошкоджень. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн. ( а.с.8-9). Автомобіль Toyota Rav 4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.21-22). Автомобіль Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на час ДТП керував відповідач ОСОБА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.16-17). Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/6824718 зі строком дії з 26 грудня 2019 року до 25 грудня 2020 року включно, забезпечено транспортний засіб Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Поліс укладено між страховиком - АТ "СГ "ТАС" (приватне) та страхувальником - ОСОБА_4 . Згідно п. 9 Полісу, поліс був укладений на пільгових умовах, зі зменшенням коефіцієнту страхового платежу із застосуванням понижуючого коефіцієнту 50 відсотків на підставі п. 2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.10). Із заявою на виплату страхового відшкодування до АТ "СГ "ТАС" (приватне) 06 травня 2020 року звернувся ОСОБА_2 (а.с. 45). Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. З платіжного доручення №109071 від 07 липня 2020 року вбачається, що АТ "СГ "ТАС" (приватне) виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в повному обсязі у розмірі 116042 грн. 90 коп. (а.с.48). Як вбачається із страхового акту №14402/42/920 від 03 липня 2020 року, затвердженого директором АТ "СГ "ТАС" (приватне) ОСОБА_5 , особа відповідальна за збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченої страхової компенсації. З матеріалів справи вбачається, що винною особою у здійсненні ДТП є ОСОБА_1 та на нього не поширюється пільга у вигляді знижки щодо сплати страхового платежу, а тому на нього необхідно покласти обов`язки компенсувати 50 % виплаченого страхового відшкодування у розмірі 58021,45 грн., оскільки страхувальнику автомобіля Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_4 , при укладенні полісу серії АІ АО/6824718 від 24.12.2019 року, як пенсіонеру була надана пільга на оплату страхового платежу в розмірі 50% (а.с.10). На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований ОСОБА_4 із застосуванням пільги яка передбачена ст. 13.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Зокрема відомості про те, що відповідачем ОСОБА_1 автомобіль був застрахований із застосуванням пільгових умов - в матеріалах справи відсутні. Суд першої інстанції з порушенням абз. 2 п. 36.2 ст. 36 згаданого Закону України № 1961-IV та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» помилково відхилив доводи та докази позивача щодо відсутності у даному випадку обов`язкового проведення товарознавчої експертизи та визнав прийнятними доводи відповідача, який апелював до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», посилаючись на правові позиції, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у цивільній справі № 466/9318/14-ц, яка не є релевантною у цій справі. Мотиви, наведені судом першої інстанції в обґрунтування висновків про відмову у задоволенні позову, суперечать Закону України № 1961-IV та правовим позиціям щодо застосування відповідних норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у цивільній справі № 205/2450/16-ц, у постанові від 06.06.2018 у цивільній справі № 357/3729/17, у постанові від 27.03.2019 у цивільній справі № 295/12342/16-ц. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд не надав належної оцінки тому факту, що у даній справі між позивачем та потерпілим ОСОБА_2 було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, що підтверджується заявою потерпілого та відповідно до ст. 202 ЦК України є правочином щодо якого діє передбачена у ст. 204 ЦК України та не спростована відповідачем презумпція правомірності, - тому суду відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України слід було застосовувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у цивільній справі № 205/2450/16-ц, у постанові від 06.06.2018 у цивільній справі № 357/3729/17, у постанові від 27.03.2019 у цивільній справі № 295/12342/16-ц, в яких визначено, що відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатом проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. За змістом п. 35.1 та п. 35.2 ст. 35 Закону України № 1961-IV доказів проведення оплати ремонту автомобіля або доказів того, що на момент виплати відшкодування потерпілим вже виконано відновлювальний ремонт його автомобіля від потерпілого не вимагається для отримання страхового відшкодування. Наведені з цього приводу мотиви суду не відповідають загаданій нормі матеріального права. Суд першої інстанції всупереч нормі ст. 89 ЦПК України також не надав належної оцінки тому, що наданий до суду першої інстанції позивачем на підтвердження розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого авто потерпілого ОСОБА_2 рахунок ТОВ «АВТОАРТ ЛТД», від сервісного центру офіційного дилерського підприємства з гарантійного обслуговування автомобілів TOYOTA RAV4, який належить потерпілій особі, на оплату ремонту за № 2391 від 27.04.2020 містить детальний опис ремонтно-відновлювальних робіт, перелік робіт і матеріалів, необхідних для здійснення відновлювального ремонту, калькуляцію їх вартості, а відтак є належним, допустимим і достовірним доказом, який відповідачем всупереч процесуального обов`язку доведення своїх аргументів - не було спростовано. Факт оплати проведення відновлювального ремонту ТЗ TOYOTA RAV4 потерпілої особи підтверджується відповідним платіжним дорученням позивача № 109071 від 07.07.2020 року, тому посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять доказів проведення оплати ремонту автомобіля на час виплати страхового відшкодування, спростовуються матеріалами справи. Факт проведеного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля підтверджується наявними у справі актом виконаних робіт ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» № ТД-011445 від 31.07.2020 року та актом виконаних робіт ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» № ТД-012988 від 04.08.2020. Отже, розмір страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_2 внаслідок ДТП було обґрунтовано визначено позивачем відповідно до реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, що цілком узгоджується з положенням ст. 1192 ЦК України та наведеним нормам Закону України № 1961-IV. Суд першої інстанції відмовляючи у позові помилково послався на ст. 29 Закону України № 1961-IV та пункти 1.6, 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом МЮ України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (зі змінами), оскільки відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи значення коефіцієнту фізичного зносу з огляду на рік випуску пошкодженого авто потерпілої особи (три роки, що менше 7 років) приймається таким, що дорівнює нулю. При цьому на даний ТЗ 2017 року випуску не розповсюджуються винятки, передбачені пунктом 7.39 Методики товарознавчої експертизи стосовно вимог, зазначених в пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2017 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (21.04.2020) строк його експлуатації не перевищував 7 років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено. У постанові Верховного суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 вказано, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. У заяві ОСОБА_2 про страхове відшкодування (а.с.45), вказаний розмір страхового відшкодування 116042,90 грн, що узгоджується з положенням передбаченим статтею 36 Закону. ОСОБА_1 у свою чергу не позбавлений був права заявити клопотання про призначення експертизи, щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля. Однак як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 подавав заяви до суду: заяву-заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження (а.с.69-72), відзив на позовну заяву (а.с.131а-135), заяву про розгляд справи без його присутності та його представника (а.с.171), однак інших заяв чи клопотань матеріали справи не містять. Непроведення експертизи, само по собі, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, а саме: наявність акту огляду транспортного засобу АТ «СГ «ТАС» з додатком №1 та фотознімками пошкоджень автомобіля, копія рахунку на оплату про вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, який у ході розгляду справи не оскаржений та неспростований, не вніс жодних зауважень або заперечень до переліку описаних пошкоджень, а також неможливість проведення експертизи, не може бути підставою для відмови у стягненні матеріального збитку з відповідача. Отже, потерпілий і страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, а останній в передбаченому законом порядку здійснив виплату страхового відшкодування, тобто належним чином виконав свої зобов`язання відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виходячи з положень пункту 381.1 статті 381, пункту 13.2 статті 13 Закону № 1961-ІV, вимоги позивача про відшкодування 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування з особи, яка винна в настанні страхового випадку, - є правомірними. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 38 Закону України № 1961-IV, оскільки у даному випадку позов був пред`явлений до відповідача не в порядку згаданої загальної норми про регрес, а відповідно до п. 13.2 ст. 13 та п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України № 1961-IV, які передбачають відповідальність за порушення умов страхування у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу з порушенням пільгових умов обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності пенсіонера громадянина ОСОБА_4 , щодо зобов`язання особисто керувати забезпеченим ТЗ. Суд в контексті диспозиції п. 13.2 ст. 13 та п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України № 1961-IV не звернув уваги, що у даному випадку на момент ДТП забезпечений ТЗ був під керуванням не страхувальника ОСОБА_4 , а відповідача ОСОБА_1 , який в силу вказаних норм Закону України № 1961-IV зобов`язаний компенсувати страховій компанії - позивачу 50 відсотків сплаченого страхового відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст.38 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Оскільки Відповідач у справі не є страхувальником за полісом, який має право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», був під час дорожньо-транспортної пригоди 21.04.2020 водієм транспортного засобу TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що застрахований за полісом № АІ АО/6824718 від 24.12.2019 року, з урахуванням того, що за вказаним полісом здійснено відшкодування потерпілій особі, заявлений позов до нього є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. З огляду на наведене, стягненню з відповідача підлягає сума, що дорівнює 50 відсоткам виплаченого страхового відшкодування та становить 58021,45 грн. Тому, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відносно того, що відповідач не є власником транспортного засобу (протилежного суду не доведено) та страхувальником цивільно-правової відповідальності за полісом, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем права вимоги відшкодування шкоди в порядку регресу саме з ОСОБА_1 , як з водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки визначені статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для подання такого позову відсутні - є помилковими. Суд першої інстанції всупереч вимог ст.ст.263, 264, п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України у повній мірі не перевірив підстави та доводи заявленого позову ПрАТ «Страхова група «ТАС», у рішенні не навів мотиви їх відхилення або спростування, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки стосується встановлення дійсного розміру вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в результаті ДТП автомобіля та тягне за собою встановлення правильності покладення на винну особу обов`язку її сплати. Оскільки на момент вчинення ДТП саме відповідач, як водій, керував забезпеченим транспортним засобом, який було застраховано ОСОБА_4 на пільгових умовах, тому наявні правові підстави для стягнення саме з відповідача ОСОБА_1 на користь страховика відшкодування 50 % завданої шкоди у розмірі 58021,45 грн. Таким чином, оскільки суд ухвалив своє рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1, ч.2 ст. 376 ЦПК України колегія суддів дійшла висновків про скасування оскарженого рішення суду повністю та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову повністю. Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на вищевикладене, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає судовий збір за подання позову у сумі 2102,00 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 3153,00 грн., а всього у розмірі 5255,00 грн. Керуючись ст.259, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376,381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» -задовольнити. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року - скасувати. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»-задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) витрати по сплаті страхового відшкодування у сумі 58021 грн. 45 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) судові витрати у сумі 5255 грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 22 березня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.