Постанова 4808 № 354/371/20

Справа № 354/371/20 Провадження № 22-ц/4808/367/21 Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду в складі судді Ваврійчук Т.Л., постановлену 28 грудня 2020 року в м. Яремчі Івано-Франківської області, по матеріалах справи за заявою ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу - Фріс Павло Львович, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс Павло Львович, про визнання недійсними договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та договору купівлі-продажу земельної ділянки, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними посвідчених приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П.Л. 02 серпня 2019 року договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 , відсоток готовності якого складає 75% та земельної ділянки, кадастровий номер: 2611092001:22:002:0947, площею 0,1450 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, участок Стаїщі . Позов обґрунтовувала тим, що вказані договори з відповідачем не укладала, про їх існування дізналась з інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Яремчанського міського суду від 24 вересня 2020 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Фріса П.Л. У вересні 2020 року ОСОБА_3 як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спорузвернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс П.Л., про визнання недійсними цих договорів купівлі-продажу. При цьому підставою позову зазначив відсутність його згоди як співвласника нерухомого майна, придбаного в шлюбі з ОСОБА_2 , на вчинення оскаржуваних правочинів. Ухвалою Яремчанського міського суду від 25 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, задоволено частково заяву ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,095 га кадастровий номер 2611092001:22:002:3112, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,050 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3111, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а також об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, відсоток готовності якого складає 75%, реєстраційний номер 1727951926110, що знаходяться за адресою: с. Поляниця Яремчанської міської ради, участок Стаїщі, та належать на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 . Заборонено останньому особисто або за його дорученням іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Також ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, задоволено частково заяву ОСОБА_2 . Вжито заходи забезпечення позову та заборонено: органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам будь-якого іншого обтяження та інше), Державній архітектурно-будівельній інспекції України в особі її структурних підрозділів вчиняти будь-які дії щодо реєстрації декларацій, видачі будь-яких документів дозвільного або погоджувального характеру щодо нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. У листопаді 2020 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення позову, у задоволенні якого ухвалою Яремчанського міського суду від 04 грудня 2020 року відмовлено. В грудні 2020 року ним повторно подано клопотання про зустрічне забезпечення позову. В обгрунтування такого зазначив, що спірний об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку придбав у занедбаному стані та самостійно добудовував його. Відтак в липні 2020 року готовність будинку складала 100%, а вартість суттєво зросла, що підтверджується експертним звітом про оцінку від 27 липня 2020 року. Таким чином, заборони накладені на іншу, новостворену річ, а не на незавершене будівництво незначної вартості. У цьому будинку він проживає з родиною, проте позбавлений можливості здати його в експлуатацію та відповідно підключити до комунікацій задля його належного збереження та використання. В зв`язку із прийняттям судом ухвали від 23 жовтня 2020 року щодо застосування заборон йому буде завдано шкоди не менш ніж на 1 00 000,00 грн. Більше того він буде позбавлений можливості здавати вказане майно в оренду для ведення готельного бізнесу, отримувати в такий спосіб прибуток, який за період 6 місяців складає 2 700 000,00 грн. Тому просив зобов`язати позивача ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 3 700 000,00 грн. Ухвалою Яремчанського міського суду від 28 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову відмовлено. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів відсутності у позивача зареєстрованого місця знаходження на території України та підтвердження його майнового стану. Що отже свідчить про відсутність обов`язку суду застосувати зустрічне забезпечення позову. Відповідно суд не вбачав підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень частини 3 статті 154 ЦПК України, відсутні. Не погодившись з ухвалою суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив ухвалу скасувати, постановити нову, якою його клопотання про зустрічне забезпечення позову задовольнити. Скаргу мотивував тим, що він є власником спірного майна та добросовісним його набувачем. Придбане в ОСОБА_2 у 2019 році незавершене будівництво перебувало в занедбаному, зруйнованому стані, у ньому були відсутні вікна, двері тощо. В подальшому він самостійно здійснював добудову та ремонт цього об`єкта, відповідно в липні 2020 року готовність такого складала 100 %, а вартість з 74 538,00 грн в 2011 року збільшилась до 5 998 155 грн. Відтак вкладені в добудову кошти та поліпшення вважає виключно своєю власністю. Таким чином, заборони накладено не на предмет спору, а фактично на перероблений та відремонтований будинок. Натомість, на його думку, розгляд справи в суді не може завдати будь-якої шкоди спірному майну. Вказує, що з початком зимового періоду необхідним є підключення домоволодіння до комунікацій, що збереже його в належному стані. Однак, оскільки експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється, він позбавлений можливості використовувати будинок для проживання з родиною. Враховуючи встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження на прийняття спірного будинку в експлуатацію, він не може підключити комунікації, відповідно майнова шкода в зв`язку з цим складатиме 1 000 000,00 грн. Крім того, внаслідок неможливості надання послуг готельного бізнесу понесе збитки в розмірі 2 700 000,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Поплавський Д.П. посилається на законність та обґрунтованість ухвали суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що вжиття заходів зустрічного забезпечення позову має диспозитивний характер, тому при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову. Натомість доводи апеляційної скарги про визначення розміру зустрічного забезпечення позову не ґрунтуються на нормах процесуального права, не спростовують правильність висновків суду щодо недоведеності підстав застосування заходів зустрічного забезпечення. Апеляційна скарга також не містить доказів наявності передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвала місцевого суду відповідає цим вимогам закону. Встановлено, і це вбачається з виділених матеріалів справи, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існують спірні правовідносини щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2019 року об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку за АДРЕСА_2 , відсоток готовності якого сладав 75%, та земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:0947 в с. Поляниця Яремчанської міської ради, участок Стаїщі, в подальшому розділеної на дві земельні ділянки, цільове призначення яких: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Ухвалою Яремчанського міського суду від 25 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, частково задоволено заяву ОСОБА_3 . Вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,095 га кадастровий номер 2611092001:22:002:3112, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,050 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3111, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а також об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, відсоток готовності якого складає 75%, реєстраційний номер 1727951926110, що знаходяться за адресою: с. Поляниця Яремчанської міської ради, участок Стаїщі, та належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Заборонено відповідачу особисто або за його дорученням іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Постановляючи ухвалусуд виходив з того, що між сторонами існує спір щодо вищезазначених об`єктів нерухомості і для уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, забезпечення реального виконання рішення суду, при наявності обгрунтованого припущення, що відповідач може вчиняти дії спрямовані на розпорядження спірною земельною ділянкою тощо. Ухвалою Яремчанського міського суду від 23 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, у даній справі вжито заходи забезпечення позову та заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам будь-якого іншого обтяження та інше), Державній архітектурно-будівельній інспекції України в особі її структурних підрозділів вчиняти будь-які дії щодо реєстрації декларацій, видачі будь-яких документів дозвільного або погоджувального характеру щодо нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 , належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Яремчанського міського суду від 25 вересня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, а також касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду від 23 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року. При цьому колегія суддів вважала касаційні скарги необґрунтованими, оскільки правильне застосування норми процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. У листопаді 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення позову, у задоволенні якого ухвалою Яремчанського міського суду від 04 грудня 2020 року відмовлено. Повторно звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову відповідач обґрунтовував її неминучим пошкодженням спірного майна та заподіянням йому матеріальних збитків у розмірі 1 000 000 грн внаслідок неможливості підвести комунікації до будинку, що в свою чергу призведе до його руйнування, а також неможливість отримувати прибуток від здачі будинку в оренду, оціюючи при цьому ймовірні збитки у розмірі 2 700 000 грн. Відповідно до частин першої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зазначена норма ЦПК узгоджується зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків. Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору. Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком. На цій особливості застосування інституту зустрічного забезпечення у цивільному процесі Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постановах від 19 грудня 2018 року в справі № 331/5517/17 (провадження № 61-9474св18), від 10 квітня 2019 року в справі № 753/2380/18-ц (провадження № 61-38399св18), від 30 травня 2019 року в справі № 456/2438/17 (провадження № 61-473св19), від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/3222/17 (провадження № 61-1856св19). Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, у таких випадках: якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України). Отже, оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 та копій оскаржуваних договорів купівлі-продажу зареєстрована адреса місця її проживання: АДРЕСА_3 . Також заявником не представлено суду доказів того, що майновий стан позивачки або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачеві, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Відтак судом першої інстанції не встановлено наявність передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Зазначене не спростовується матеріалами справи і доводами апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд дав правильну правову оцінку обставинам справи і дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову. При цього доводи заявника щодо неминучого пошкодження спірного майна та заподіяння йому матеріальних збитків внаслідок неможливості підвести комунікації до будинку, можливого його руйнування в зв`язку з цим, позбавлення права отримання прибутку від здачі будинку в оренду тощо місцевий суд обґрунтовано вважав неспроможними. Вони повністю спростовуються Звітом про оцінку житлового будинку від 27 липня 2020 року, згідно якого будинок обладнаний водопостачанням із власної свердловини, облаштований опаленням від твердопаливного котла, до нього підключено і підведено електропостачання. Вказані обставини також встановлені в постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року за результатом перегляду ухвали Яремчанського міського суду від 23 жовтня 2020 року. Крім того, суд врахував посилання ОСОБА_1 щодо його з родиною проживання в спірному будинку та користування ним, дійшовши правильного висновку, що вжиті заходи забезпечення позову цьому не перешкоджають. Також судом вірно відхилено доводи заявника про заподіяння йому ймовірних збитків у розмірі 2 700 000,00 грн від неможливості ведення готельного бізнесу, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів використання зазначеного майна з метою здачі в оренду. Отже, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. З огляду на це апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 28 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуюча Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2021 року.