Постанова 4808 № 354/371/20

Справа № 354/371/20 Провадження № 22-ц/4808/66/22 Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д. секретаря Мельник О.В. за участі представника відповідача Наумова Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чебан Світлани Володимирівни на ухвалу Яремчанського міського суду в складі судді Ваврійчук Т.Л. від 06 грудня 2021 року, ухвалене в м. Яремче Івано-Франківській області, в справі за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Чебан Світлани Володимирівнипро забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс Павло Львович, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс Павло Львович, про визнання недійсними договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва і договору купівлі-продажу земельної ділянки, в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , відсоток готовності якого складає 75% та земельної ділянки, кадастровий номер: 2611092001:22:002:0947, площею 0,1450 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, участок Стаїщі. Позов мотивований тим, що вона не укладала жодних угод з відповідачем, а тому договори купівлі-продажу від 02 серпня 2019 року є недійсними з підстав дефекту волі продавця. Ухвалою Яремчанського міського суду від 24 вересня 2020 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Фріса П.Л. У вересні 2020 року ОСОБА_1 , як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс П.Л., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. В обґрунтування позову зазначав, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 вони придбали спірну земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, тому вони є їх спільною сумісною власністю. Згоди на укладення договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2019 року дружині він не надавав. Відсутність згоди одного зі співвласників на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним. 03 грудня 2021 року представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 адвокат Чебан С.В. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на житловий будинок під АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397710426110 та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 ; заборонити ОСОБА_3 та іншим особам, що діють в його інтересах або за цивільними угодами з ним, вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню вказаним житловим будинком; заборонити ОСОБА_3 та іншим особам, що діють в його інтересах або за цивільними угодами з ним, відчужувати, вчиняти із земельними ділянками з кадастровими номерами 2611092001:22:002:3112, 2611092001:22:002:3111, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , спрямовані на зміну цільового призначення вказаних ділянок, їх поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них, а також проводити на них будь-які будівельні роботи; заборонити ОСОБА_3 та іншим особам, що діють в його інтересах або за цивільними угодами з ним,використовувати житловий будинок під АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2397710426110 в якості тимчасового проживання третіх осіб, окрім самого відповідача та членів його сім`ї до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Заява обґрунтована тим, що з лютого 2021 року сторони у справі перейшли у процес мирного врегулювання спору. Проте 02 грудня 2021 року стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 18 лютого 2021 року подав через Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області повідомлення про початок будівельних робіт реєстраційний номер ІФ 061192841355, 19 лютого 2021 року зареєстрував Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реєстраційний номер ІФ 101210219534, 18 березня 2021 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 Поляницькою сільською радою видано рішення №37 про присвоєння/зміну адреси, а 29 червня 2021 року рішенням державного реєстратора Лисецької селищної ради Івано-Франківської області за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач не зважаючи на наявність арештів на об`єкті незавершеного будівництва та земельних ділянках, заборону реєстрації декларацій та видачі будь-яких документів дозвільного або погоджувального характеру, заборону вчиняти реєстраційні дії, вчинив ряд протиправних дій, в результаті яких адреса спірного об`єкта нерухомості об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, відсоток готовності якого складає 75%, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727951926110, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 була змінена і даний об`єкт «трансформувався» у новий об`єкт нерухомості-житловий будинок під АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за відповідачем та який використовується як готель. Таким чином, попередньо вжиті судом у даній справі заходи забезпечення позову втратили свою актуальність та виникла необхідність у застосуванні додаткових заходів забезпечення позову, оскільки відповідач викопав на спірних земельних ділянках котлован та планує побудувати ще один об`єкт нерухомості. Наведене свідчить про те, що відповідач не будучи обмежений у реалізації свого права власності може вільно розпорядитись спірним нерухомим майном, здійснити його відчуження чи передати у користування третіх осіб, здійснити подальший поділ/виділ/об`єднання даного майна, що призведе до безконтрольного розширення кола осіб, які можуть претендувати на спірне майно та появи нових обставин, що істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав позивача та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 . Враховуючи те, що на даний час у спірному об`єкті нерухомості, який має 26 житлових кімнат, постійно перебуває велика кількість людей, що з огляду на стандартний набір обладнання готельного приміщення створює загрозу виникнення пожеж та може призвести до масової загибелі людей, також є підстави просити суд про обмеження відповідача у використанні спірного об`єкта в якості тимчасового проживання третіх осіб, окрім самого відповідача та членів його сім`ї. Ухвалою Яремчанського міського суду від 06 грудня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Чебан С.В. про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано оцінку діям відповідача, який свідомо порушив заборони, викладені в ухвалах Яремчанського міського суду від 25 вересня 2020 року та від 23 жовтня 2020 року. Не прийнято судом до уваги і надані докази на обґрунтування заяви, зокрема, повідомлення про початок будівельних робіт, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, фотографії спірного об`єкту та докази звернення до правоохоронних органів з приводу знищення речового доказу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Звертає увагу суду на те, що для забезпечення вказаних позовів, так і в рамках кримінального провадження судами неодноразово накладався арешт на належне йому на праві власності нерухоме майно та заборонено вчиняти певні дії. Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили. У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 адвокат Наумов Д.С. апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс П.Л. у судове засідання не з`явились будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Представник ОСОБА_1 адвокат Чебан С.В. на електрону адресу апеляційного суду направила клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, яке не підписано електронним цифровим підписом. Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи, що клопотання, яке надійшло на електронну пошту апеляційного суду, не підписано електронним цифровим підписом заявника, неможливість розгляду справи за відсутності учасників справи не встановлено, сторона апелянта реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги та межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з`явились. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , в яких просять визнати недійсними договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2019 року об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку за АДРЕСА_1 , відсоток готовності якого складав 75%, та земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:0947 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які знаходяться с. Поляниця Яремчанської міської ради, участок Стаїщі. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що відповідач поділив спірну земельну ділянку на дві окремі земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,050 га, кадастровий номер: 2611092001:22:002:3111 та земельну ділянку площею 0,095 га, кадастровий номер: 2611092001:22:002:3112. 13 червня 2020 року за заявою ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №120200910110000121 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України за фактом незаконного заволодіння групою осіб шляхом обману та зловживання довірою її майном - земельною ділянкою площею 0,145 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:0947 та незавершеним об`єктом будівництва, що знаходиться за адресою с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області участок Стаїщі. Ухвалою Яремчанського міського суду від 25 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, частково задоволено заяву ОСОБА_1 . Вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку площею 0,095 га кадастровий номер 2611092001:22:002:3112, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,050 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:3111, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а також об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, відсоток готовності якого складає 75%, реєстраційний номер 1727951926110, що знаходяться за адресою:с. Поляниця Яремчанської міської ради, участок Стаїщі, та належать на праві приватної власності ОСОБА_3 . Крім того, заборонено відповідачу особисто або за його дорученням іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню і розпорядженню об`єктом незавершеного будівництва житлового будинку до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою Яремчанського міського суду від 23 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, у даній справі вжито заходи забезпечення позову та заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам будь-якого іншого обтяження та інше), Державній архітектурно-будівельній інспекції України в особі її структурних підрозділів вчиняти будь-які дії щодо реєстрації декларацій, видачі будь-яких документів дозвільного або погоджувального характеру щодо нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_3 , належного на праві приватної власності ОСОБА_3 , до розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили. Звертаючись у грудні 2021 року із заявою про забезпечення позову представник ОСОБА_1 покликалась на те, що не зважаючи на наявність арештів на об`єкті незавершеного будівництва та земельних ділянках, заборону вчиняти певні дії, відповідач вчинив ряд дій, внаслідок яких змінено номер об`єкту житлової нерухомості з №217 на №554 та здійснено реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів щодо зміни адреси спірного об`єкта незавершеного будівництва, як і доказів того, що зареєстрований за ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є спірним об`єктом нерухомості. Також судом враховано, що у даній справі судом постановлено ряд ухвал про забезпечення позову та вжито необхідних заходів з метою забезпечення виконання у майбутньому рішення суду та захисту прав позивача та третьої особи із самостійними вимогами. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». При оцінці зазначеної співмірності, необхідно ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо права власності на незавершене будівництво житлового будинку за АДРЕСА_3 та земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:0947 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка була поділена на дві земельні ділянки кадастровий номер: 2611092001:22:002:3111 та кадастровий номер: 2611092001:22:002:3112, предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку. Подаючи повторно заяву про забезпечення позову представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 адвокат Чебан С.В. покликалась на те, що під час дії ухвал про забезпечення позову ОСОБА_3 на підставі рішення Поляницької сільської ради №37 від 18 березня 2021 року відповідач проведено зміну адресу спірного об`єкта житлового будинку, зокрема змінено номер з 217 на

554. Проте до заяви про забезпечення позову заявником вказане рішення сільської ради не долучено. Не представлено таке і в апеляційному суді. Окрім того, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу), і в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18). Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20). З огляду на те, що між сторонами справи виник спір з приводу незавершеного будівництва житлового будинку за АДРЕСА_1 , предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу цього об`єкту, позивачем не надано доказів про зміну адреси вказаного житлового будинку, наявність ряд ухвал про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 адвокат Чебан С.В. Доводи апелянта щодо не врахування доказів, які долучено до заяви не спростовують висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, відповідно до положень статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чебан Світлани Володимирівни залишити без задоволення. Ухвалу Яремчанського міського суду від 06 грудня 2021 рокузалишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: І.О. Максюта В.Д. Фединяк