LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС136/2828/14-ц

від 18.03.2021 · Цивільна
Резолютивна:Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.

Ухвала 18 березня 2021 року м. Київ справа № 136/2828/14 провадження № 61-1181ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю об`єкта нерухомого майна, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю об`єкта нерухомого майна та визнання права власності на 1/2 його частки за кожною із сторін. Позовна заява мотивована тим, що з 10 серпня 1999 року вона проживала разом однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, а з 27 грудня 2001 року у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 01 грудня 2011 року рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області. У період спільного проживання ними відповідно до договору купівлі - продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Ціна вказаної нерухомості була визначена у договорі в розмірі 12 220,00 грн, частину яких було оплачено відповідачем, а решту вони виплачували спільно, як члени сім`ї. Ураховуючи те, що вказана квартира є об`єктом їх спільної сумісної власності, оскільки майно придбане внаслідок їх спільної праці та спільних трудових зусиль, позивач просила суд визнати спільною сумісною власністю об`єкт нерухомого майна та визнати право власності на 1/2 частку квартири за АДРЕСА_1 за кожною із сторін. 02 травня 2019 року представником позивача подана уточнена позовна заява, відповідно до якої він просив суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю об`єкта нерухомого майна відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року - без змін. У січні 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема заявнику необхідно було надати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу. ОСОБА_1 в установлений Верховним Судом строк надала матеріали, яких достатньо для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження заявник визначає відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо презумпції спільності права власності осіб, що проживали спільно однією сім`єю в незареєстрованому шлюбі на майно, набуте такими особами до 01 січня 2004 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана в передбачений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. В касаційній скарзі порушено клопотання про зупинення виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Будь-яких обов`язків по суті цього спору на учасників справи апеляційний суд не покладав. За таких обставин заявником не доведено, яким чином зупинення виконання оскаржених судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позову, може вплинути на поворот виконання рішення у разі його скасування чи спричинити будь-які інші несприятливі для сторін наслідки. Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, то клопотання задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. Витребувати з Липовецького районного суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 136/2828/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю об`єкта нерухомого майна. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 рокувідмовити. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»