Ухвала КЦС ВС № 488/2812/17

Ухвала 03 березня 2021 року м. Київ справа № 488/2812/17 провадження № 61-23326св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство», виконавчий комітет Миколаївської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокуратури Миколаївської області на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Самчишиної Н. В., Ямкової О. О., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). У серпні 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство» (далі - ДП «Миколаївське лісове господарство»), виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, скасування запису в державному реєстрі, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування у придатному для використання стані. Позовні вимоги мотивовані тим, що Миколаївською місцевою прокуратурою № 2 виявлено порушення вимог законодавства при наданні Миколаївською міською радою земельних ділянок на території Корабельного району міста Миколаєва. Так, на підставі пункту 6 розділу 1 Миколаївської міської ради від 20 грудня 2007 року № 20/47 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство» площею 1 000,00 кв. м з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 . Пунктами 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1 000,00 кв. м, зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової та громадської забудови, із земель ДП «Миколаївське лісове господарство» для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 та надано її у власність ОСОБА_1 . У подальшому, на підставі вищевказаних рішень Миколаївської міської ради та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року у справі № 2-а-443/2008 ОСОБА_1 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 серії ЯЗ № 983952 від 21 листопада 2012 року. Після отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю, між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 1206 від 23 листопада 2012 року, згідно якого останній набув право власності на зазначену земельну ділянку, про що до державного акту про право власності внесено відмітку за № 4810136600:05:001:0032:3:02. 27 листопада 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 7868913 про право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 . Крім того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме житловий будинок площею 421,8 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , про що свідчить запис в Реєстрі від 18 серпня 2016 року № 16007736. Таким чином, прокурор просив: - визнати незаконним та скасувати пункти 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44, яким погоджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1 000,00 кв. м на АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952, виданий ОСОБА_1 21 листопада 2012 року з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:2 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 , який зареєстровано 21 листопада 2012 року Управлінням Держкомзему у м. Миколаєві у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 серпня 2016 року № 16007736 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкту нерухомості, а саме - житлового будинку. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року позов задоволено частково; визнано незаконними та скасовано пункти 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952, виданий ОСОБА_1 21 листопада 2012 року з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:02 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 , та зареєстрований Управлінням Держкомзему у м. Миколаєві у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 серпня 2016 року № 16007736 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна була надана ОСОБА_1 за рахунок земель, що віднесені до земель державного лісового лісфонду урочища «Жовтневе», квартал 43 та перебуває у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство». Розпорядження про вилучення з постійного користування ДП «Миколаївське лісове господарство» земель зі складу урочища «Жовтневе» не приймалось, а тому Миколаївською міською радою передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП «Миколаївське лісове господарство» у встановленому законом порядку та фактично зі зміною її цільового призначення. Проект відведення не погоджений з органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Враховуючи що державний акт виданий на підставі рішень міської ради, які суд визнав незаконними, він також підлягає визнанню недійсним та скасуванню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині витребування з незаконного володіння земельної ділянки суд виходив із того, що право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку і, відповідно, на збудований будинок - є набутим правомірно. Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, суд виходив з того, що немає доказів про те, що Миколаївська обласна державна адміністрація довідалась або могла б довідатися про наявність оскаржуваних рішень Миколаївської міської ради у 2014 році. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційні скарги першого заступника прокурора Миколаївської області і ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2019 року скасовано та, в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування підпунктів 9, 9.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 щодо погодження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 000,00 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; визнання недійсним державного акту, виданого ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 983952 від 21 листопада 2012 року з відміткою № 4810136600:05:001:0032:3:02 про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001003079, провадження у справі закрито. В іншій частині позовних вимог ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про cкасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 16007736 від 18 серпня 2016 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та витребування з незаконного володіння у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136600:05:001:0032 у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкту нерухомості, а саме - житлового будинку, відмовлено. Закриваючи провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 апеляційний суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 на час звернення прокурора до суду вже померла, що виключало можливість відкриття провадження у справі та її розгляд за позовними вимогами. Апеляційний суд виходив з того, що вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості та витребування з незаконного володіння у власність держави спірної земельної ділянки є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування підпунктів рішення Миколаївської міської ради та визнання недійсним державного акту, виданого ОСОБА_1 , а тому їх обґрунтованість залежить від вирішення в установленому законом порядку вимог щодо правомірності прийнятого виконавчим комітетом рішення, отже в цій частині суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав їх недоведеності. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року, прокуратура Миколаївської області просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не надано відповідь на кожний аргумент апеляційної скарги. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 про можливість витребувати майно від останнього власника незалежно від того скільки разів воно відчужувалося. Для такого витребування не є обов`язковим оспорення рішень органів державної влади про передачу чи виділення такого майна. Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Указана справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу № 488/2812/17 призначено до судового розгляду. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження № 61-27365св18) за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння і указана справа прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду згідно із ухвалою від 19 січня 2020 року (провадження № 14-2цс21). Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін. Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи у порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії. Натомість, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду наведено також у постановах: від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 та 911/3897/17, та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17. У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, зокрема, стосуються витребування на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду, з вирішенням питання про застосування позовної давності, заявленої відповідачем. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Ураховуючи наведене, колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 488/2812/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 488/2812/17 за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство», виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, скасування запису в державному реєстрі, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування у придатному для використання стані, за касаційною скаргою прокуратури Миколаївської області на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 листопада 2019 рокудо закінчення розгляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21). Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук