Ухвала КАС ВС № 520/10212/2020

УХВАЛА 22 березня 2021 року Київ справа №520/10212/2020 адміністративне провадження №К/9901/7627/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/10212/20 за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Міжрайонної ДВС по Холодногірському і Новобаварському районах в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кріт А.В., начальника Міжрайонного державної виконавчої служби по Холодногірському і Новобаварському районах в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сергієнка О.М., Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов УСТАНОВИВ: Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року повернуто ОСОБА_1 (далі - позивачка, скаржниця, ОСОБА_1 ) її позовну заяву до старшого державного виконавця Міжрайонної ДВС по Холодногірському і Новобаварському районах в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кріт А.В., начальника Міжрайонного державної виконавчої служби по Холодногірському і Новобаварському районах в м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сергієнка О.М. , Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов у справі № 520/10212/20. На зазначену ухвалу подано апеляційну скаргу. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року апеляційна скарга була залишена без руху з огляду на те, що ОСОБА_1 , в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), викладено текст апеляційної скарги російською мовою. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року повернуто апеляційну скаргу внаслдіок не усунення позивачкою недоліків апеляційної скарги. Підставою повернення слугувало подання позивачкою до суду для усунення недоліків листа російською мовою, в якому зазначено, що законодавством не передбачено заборони на звернення громадян до суду російською мовою. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надіслання апеляційної скарги російською мовою свідчить про ігнорування позивачкою імперативних вимог процесуального закону щодо здійснення судочинства державною мовою. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України. Так, всупереч вимогам частини четвертої статті 330 КАС України, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. При цьому ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (надалі - №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити. Проте, скаржником не надано доказів майнового стану щодо неможливості сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону №3674-VI. Для підтвердження свого майнового стану позивачка надала до суду наступні документи: -довідку про доходи №6081 0702 -391 1008, яка підтверджує перебування скаржниці на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні ПФУ м. Харкова в Харківській області і отримання нею пенсії за віком; також вказана довідка містить відомості про розмір пенсії ОСОБА_1 за січень-лютий 2021 року; -довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (далі - Реєстр) від 02 лютого 2021 року відповідно до якої з 1 кварталу 2020 року по 3 кварталі 2020 року у Реєстрі відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 ; - роздруківку із сайту Міністерства соціальної політики України, на якому розміщено інформацію про розмір прожиткового мінімуму на січень 2021 року; -таблицю з орієнтовними розрахунками прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунках на місяць для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення; -ксерокопії чеків з аптек. Верховний Суд приходить до висновку, що із наданих документів неможливо визначити розміру річного доходу позивачки для здійснення його порівняння із розміром судового збору та застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI. Окрім того, надані ОСОБА_1 документи не можуть підтверджувати відсутність іншого доходу для сплати судового збору. Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, складає 2270,00 грн. Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Крім цього, колегією встановлено, що зазначена касаційна скарга викладена російською мовою. Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Згідно зі статтею 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 25 квітня 2019 року N 2704-VIII "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Отже, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою. Така позиція касаційного суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06 липня 2016 року (справа №21-1092а16). Також, вказана правова позиція також була викладена в ухвалах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №826/10114/17, від 01 липня 2019 у справі №243/10706/18, від 22 липня 2019 року у справі №826/19159/16. Підстав для відступлення від цих правових висновків - немає. З огляду на зазначене, касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою. У разі, якщо скаржник не володіє (недостатньо володіє) українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України від 02 червня 2011 року N 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржниці строку для усунення її недоліків шляхом подання касаційної скарги українською мовою та надання до суду надання документу, з якого можна буде визначити сукупний розмір її доходу за попередній рік (зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, тощо) або документу про сплату судового збору. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 520/10212/20 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Судді О. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська