Ухвала КАС ВС № 640/18662/19

УХВАЛА 22 березня 2021 року Київ справа №640/18662/19 адміністративне провадження №К/9901/8514/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Губської О.А., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Миколаївської митниці ДФС, Державної митної служби України, Чорноморської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила: - визнати протиправною бездіяльність начальника Миколаївської митниці ДФС, який не направив відповідних документів до ДФС України з метою поновлення позивача на вакантній посаді - заступника начальника Миколаївської митниці ДФС, який згідно посадових обов`язків контролює діяльність митних постів митниці; - зобов`язати Державну митну службу України, до якої перейшли повноваження Державної фіскальної служби України спільно з Чорноморською митницею Державної митної служби України (як правонаступника Миколаївської митниці ДФС), поновити позивача на рівнозначній посаді заступника начальника Чорноморської митниці ДФС; - визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 14 серпня 2019 року № 1375-о «Про звільнення позивача » заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів; - визнати протиправним та скасувати наказ Миколаївської митниці ДФС від 12 вересня 2019 року № 319-о «По особовому складу» (яким оголошено наказ ДФС України від 14.08.2019 № 1375-о «Про звільнення позивача »); - стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (як правонаступника Миколаївської митниці ДФС) на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 14 серпня 2019 року; - стягнути з Миколаївської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 826/6555/15 з 01 червня 2018 року по 23травня 2019 року включно в сумі 64 789,32 грн. (з врахуванням податків та зборів ПДФО 18%, військовий збір 1,5%). Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року позов задоволено частково. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року апеляційні скарги Державної митної служби України та Чорноморської митниці Державної митної служби України залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року змінено, викладено абзац другий, шостий та сьомий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року в наступній редакції: «

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 826/6555/15 з 01 червня 2018 року по 16 травня 2019 року включно в сумі 212 774 грн 13 коп.

6. Зобов`язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 з 13 вересня 2019 року на службі у Миколаївській митниці як у відокремленому підрозділі Державної митної служби України на посаді рівнозначній заступника начальника Миколаївської митниці.

7. Зобов`язати Державну митну службу України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 13 вересня 2019 року по 15 вересня 2020 року у розмірі 291 143 грн 88 коп.» У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року залишено без змін. Не погоджуючись із судовими рішеннями 05 березня 2021 року Державною митною службою України подано до Верховного Суду касаційну скаргу. У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам частини четвертої статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору. Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI"). Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, судовий збір сплачується у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви. Згідно з підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 1 відсотока ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом в 2019 році з однією двома вимогами немайнового характеру і однією вимогою майнового характеру. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становила 1921 грн.00 коп. Таким чином, судовий збір при поданні касаційної скарги сплачується у розмірі 4 610 грн 40 коп. (1921,00х0,4х2)х200%=3 073,60 - за вимоги немайнового характеру), (6 3727,20*1%)=637,27, але не менше 768,40х200%=1536,80 - вимоги майнового характеру). Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). Також, відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц). Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №826/16707/18, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є необгрунтованим. З огляду на викладене, суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору та касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Миколаївської митниці ДФС, Державної митної служби України, Чорноморської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору та касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді: О.А. Губська В.М. Соколов