Постанова КАС ВС № 0440/6793/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 року м. Київ справа № 0440/6793/18 адміністративне провадження № К/9901/34638/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б., секретар судового засідання Кривда В.І., представники: позивача - Команова В.В., відповідача - Єгорова А.Є., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Публічного акціонерного товариства ''Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 (головуючий суддя Білак С.В., судді: Малиш Н.І., Шальєва В.А.), У С Т А Н О В И В : У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - позивач, ПАТ ``Дніпровський металургійний комбінат``, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 №0004614606, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов`язання в розмірі 2' 798' 306,16 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, встановленими пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК), за прострочення сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1 день. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося, крім іншого, на те, що суми грошових зобов`язань 22739425,62 грн та 5243636,00 грн, визначені контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606, є неузгодженими, оскільки судовий розгляд справи №804/3118/18, провадження в якій відкрито за позовною заявою Товариства про визнання протиправними і скасування цих податкових повідомлень-рішень, станом на 05.06.2018 не завершено. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30.10.2018 в позові Товариства відмовив з тих підстав, що податкові повідомлення-рішення від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606 були прийняті контролюючим органом на підставі підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України (далі - ПК) за результатами узгодження сум податкових зобов`язань, визначених ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2016 №0000394001, №0000384001, №0000374001, в судовому порядку у справі №804/7753/16. З огляду на це суми грошових зобов`язань, які визначені в податкових повідомленнях-рішеннях від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606, є узгодженими, а оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень до суду не звільняє його від обов`язку своєчасно сплатити визначені суми грошових зобов`язань. Суд першої інстанції також виходив з того, що згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі №807/3118/18 Товариству відмовлено в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2018 №000374606, №0000384606. Граничний строк сплати сум грошових зобов`язань, визначені Товариству згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606, відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК закінчився 21.01.2018, однак, були сплачені позивачем 22.01.2018, тобто, з простроченням в 1 день, що відповідно до статті 126 ПК є підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10% від несвоєчасно сплачених сум. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 30.01.2019 рішення суду першої інстанції скасував, позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 №0004614606. Апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що у разі, якщо останній день строку сплати суми податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, яким було 21.01.2018, граничним строком сплати є наступний робочий день. Оскільки позивач сплатив грошові зобов`язання, визначені йому в податкових повідомленнях-рішеннях від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606, він не порушив пункт 57.3 статті 57 ПК, а висновок контролюючого органу в акті перевірки від 04.05.2018 №223/28-10-46-06-053930 про вчинення позивачем податкового правопорушення є помилковим. Апеляційний суд при виборі норми права застосував висновок з цього питання правозастосування Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2018 у справі №802/2229/17-а. Офіс ВПП подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, в якій просить скасувати зазначену постанову і відмовити в позові. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, зокрема, що апеляційний суд неправильно застосував норму пункту 57.3 статті 57 ПК, не взявши до уваги, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Перенесення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, що визначені контролюючим органом, не передбаченні чинним законодавством. Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 залишити без змін. У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав касаційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення. Доводи представників сторін відповідають доводам, викладеним в касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу. Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону. Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Суди попередніх інстанцій встановили, що за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати Товариством зобов`язань з ПДВ за 2018 рік, висновки якої зафіксовані в акті від 04.05.2018 №223/28-10-46-06-053930 (а.с. 23-24), до Товариства згідно із податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2018 №0004614606 застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 126.1 статті 126 ПК, за затримку на 1 календарний день сплати грошових зобов`язань у загальній сумі 27' 983' 061,62 грн, в розмірі 2' 798' 306,16 грн, що становить 10% від зазначеної суми. У судовому процесі встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача за прострочення сплати грошових зобов`язань з ПДВ у сумі загальній сумі 27' 983' 061,62 грн, визначених ПАТ ``Дніпровський металургійний комбінат`` згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606, які, у свою чергу, були прийняті контролюючим органом на підставі підпункту 60.1.5 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 ПК за результатами узгодження сум податкових зобов`язань, визначених ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2016 №0000394001, №0000384001, №0000374001, в судовому порядку (адміністративна справа №804/7753/16). Граничний строк сплати сум грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606 (загальна сума 27' 983' 061,62 грн), закінчився 21.01.2018 (неділя), а були сплачені позивачем 22.01.2018. Відповідно до пункту 56.18 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзаци перший, четвертий цього пункту). Та обставина, що податкові повідомлення-рішення від 10.01.2018 №000374606 і №0000384606 були прийняті за результатами узгодження в судовій процедурі сум податкових зобов`язань, визначених ПАТ ``Дніпровський металургійний комбінат`` згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2016 №0000394001, №0000384001, №0000374001, сторонами не заперечується. Так само про це зазначено і в податкових повідомленнях-рішеннях від 10.01.2018 №000374606 і №0000384606 з прямою вказівкою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №804/7753/16. Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Згідно з пунктом 5 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 N1204 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 23.05.2016 N498, від 21.07.2017 N658) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за N124/28254) (далі - Порядок №1204) якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства. Верховним Судом вже зроблено висновок щодо застосування наведених вище норм у правовідносинах з оскарження податкового повідомлення-рішення, направленого платнику податків за результатами узгодження сум грошових зобов`язань в судовому порядку, зокрема в постанові Верховного Суду від 07.12.2020 у справі №826/15527/17. Згідно з цим висновком податкове повідомлення-рішення, направлене платнику податків за результатами узгодження сум грошових зобов`язань в судовому порядку, не може бути оскаржене до суду щодо суми грошових зобов`язань, яка є узгодженою з дня набрання судовим рішенням законної сили. Підстав для відступу від такого висновку щодо застосування вище наведених норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд у цій справі не знаходить. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскарження Товариством податкових повідомлень-рішень від 10.01.2018 №000374606 та №0000384606 в судовому порядку не означало, що визначені в них суми грошових зобов`язань були неузгодженими. Разом з тим, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, неправильно застосував норми статті 57 ПК. Відповідно до пункту 57.1 цієї статті платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 57.3 у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Застережень щодо строку сплати грошового зобов`язання, у разі якщо останній день строку його сплати припадає на вихідний або святковий день, ПК не містить. Водночас, нормою пункту 49.20 статті 42 ПК встановлено, що, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Враховуючи, що норма пункту 57.1 статті 57 ПК початок перебігу строку сплати самостійно узгодженої платником податків суми податкового зобов`язання пов`язує із закінченням граничного строку подання податкової декларації, в разі коли останній припадає на вихідний або святковий день строк сплати суми податкового зобов`язання фактично продовжується на один день. Оскільки норми ПК встановлюють однакові вимоги щодо виконання обов`язку сплатити узгоджену суму податкового зобов`язання, незалежно від способу визначення та/або узгодження суми податкового зобов`язання, в разі закінчення встановленого пунктом 57.3 статті 57 ПК строку у вихідний (святковий) він також повинен продовжуватися на один день і закінчуватися наступного дня за вихідним (святковим) днем. Пунктом 56.21 статті 56 ПК встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відтак, якщо граничний строк сплати податково/грошового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, встановлений строк продовжується на перший робочий день. Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема в постановах від 12.04.2019 у справі №809/1577/17, від 20.08.2019 у справі №1640/3125/18, від 818/1615/17, від 24.01.2019 у справі №820/3917/17, від 10.05.2018 у справі №813/2418/17, від 18.05.2018 у справі №812/1312/17, від 11.09.2018 у справі №802/2229/17-а. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята цієї статті). Суд апеляційної інстанцій правильно застосував норму пункту 57.3 статті 57 ПК, та дійшов правильного висновку (з урахуванням установлених у справі обставин), що позивач не вчинив податкове правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК. Відповідно до частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ''Прикінцеві та перехідні положення'' зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 та відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" суд відповідно до частини першої статті 52 КАС допустив процесуальну заміну відповідача на його правонаступника (Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків). Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак