Постанова 4856 № 560/4561/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4561/20 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 17 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В. представника позивача: Харжевської Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт центр на Зарічанській" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт центр на Зарічанській" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування постанови та визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : В серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт центр на Зарічанській" (далі ТОВ "Контакт центр на Зарічанській") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просило: -визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 15.07.2020 № 22/18, складену на підставі Акту інспекційного відвідування № ХМ8102/1635/АВ від 13.03.2020 Головного Управління Держпраці у Хмельницькій області; -визнати протиправними дії відповідача в процесі складання Акту інспекційного відвідування № ХМ8102/1635/АВ від 13.03.2020 та прийняття постанови про накладення штрафу від 15.07.2020 № 22/18 Головного Управління Держпраці у Хмельницькій області. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги товариство посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. 11.02.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Контакт центр на Зарічанській", ідентифікаційний код 41143538 є юридичною особою, з основним видом діяльності є "Діяльність телефонних центрів" (Код 82.20). У лютому 2020 року до Управління Держпраці в Хмельницькій області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.02.2020 року №2200-0502-5/6423 з переліком суб`єктів господарювання у яких застраховані особи виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами впродовж періоду більше одного року, до якого включений, зокрема, ТОВ Контакт-центр на Зарічанській. 05.03.2020 року відповідачем винесено наказ №54 "Про здійснення інспекційних відвідувань посадовими особами Управління", яким зокрема призначено інспекційне відвідування щодо додержання законодавства про працю ТОВ "Контакт-центр на Зарічанській". На підставі направлення від 05.03.2020 року №314/20 на проведення інспекційного відвідування, дійсного з 06.03.2020 по 20.03.2020, виданого відповідно до зазначеного наказу, інспекторами в період з 06.03.2020 по 13.03.2020 здійснене відвідування позивача з питань дотримання останнім вимог статті 24 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України №

413. Результати інспекційного відвідування оформлені актом від 13.03.2020 №ХМ8102/1635/АВ, в якому відображені висновки перевіряючих щодо порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України та використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових правовідносин та укладення трудових договорів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 під цивільно-правові відносини. Під час інспекційного відвідування інспекторами праці з`ясовано, що позивач використовує працю 23 працівників відповідно до цивільно-правових договорів, які за своїм змістом відповідають трудовим. На підставі акту інспекційного відвідування від 13.03.2020 №ХМ8102/1635/АВ Управління Держпраці в Хмельницькій області винесено постанову від 15.07.2020 № 22/18, якою на позивача на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф в розмірі 1086290 грн. за порушення вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України та Постанови №413, яку позивач оскаржив до суду. Не погодившись з вищезазначеною постановою та діями відповідача в процесі складання Акту інспекційного відвідування, позивач звернувся до суду з позовом Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між позивачем та громадянами, з якими укладені договори надання послуг операторів інформаційно-комунікаційних мереж мають всі ознаки трудових, а тому висновки відповідача, викладені в акті інспекційного відвідування, щодо існування між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 фактичних трудових відносин без відповідного їх оформлення з дотриманням вимог трудового законодавства та порушення позивачем статті 24 Кодексу законів про працю України є правомірними. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V . Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль)-діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю)- планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (ст. 2 Закону №877-V). Частиною 1 ст.259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (далі - Положення №96) державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. У п.п. 6 п. 6 Положення №96 закріплено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів. Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями (п. 8 Положення №96). Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі Порядок № 509). Так, за приписами пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У силу п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У статті 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.92 р. №2694-ХІІ (далі - Закон №2694-ХІІ) зазначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Ч. 2 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. №5067-VI (далі Закон №5067-VI) унормовано, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. У ч. 1 ст. 21 КЗпП України дано визначення, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Так, за правилами статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством,-також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України). З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 по справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 по справі №815/954/18 та від 12.11.2020 по справі №819/1342/16. В той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України). У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За правилами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Оскільки Цивільним кодексом України (ст.6) визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання правовідносин трудовими той факт, що укладений між сторонами договір не відповідає всім суттєвим умовам саме договору підряду. При визначенні законності укладеного договору (можливості віднесення до цивільного-правового договору) значення має не його найменування, а зміст угоди, яка повинна відповідати волевиявленню сторін, що в свою чергу повинно досліджуватись судом. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Тобто, з наведених норм вбачається, що трудовий договір-це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 02 лютого 2021 року у справі № 300/2156/19, від 17 грудня 2020 року у справі №160/1179/19, та від 12 листопада 2020 року у справі №819/1342/16. При цьому, у статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як з`ясовано з матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу, винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . При цьому, як свідчать матеріали справи ТОВ "Контакт центр на Зарічанській" із вказаними особами укладено наступні договори про надання послуг: ОСОБА_1 (договір № ЦБКЦ3000085 від 15.02.2020), ОСОБА_3 (договір N9 ЦБКЦ3000078 від 04.02.2020), ОСОБА_4 (договір № ЦБКЦ3000215 від 15.12.2019), ОСОБА_5 (договір №ЦБКЦ3000042 від 23.01.2020), ОСОБА_6 (договір № ЦБКЦ3000052 від 23.01.2020р.), ОСОБА_7 (договір № ЦБКЦ3000047 від 23.01.2020), ОСОБА_8 (договір № ЦБКЦЗ 000224 від 20.12.2019), ОСОБА_9 (договір № ЦБКЦ3000225 від 20.12.2019), ОСОБА_10 (договір № ЦБКЦ3000222 ввд 20.12.2019), ОСОБА_11 (договір № ЦБКЦ3000208 від 12.12.2019), ОСОБА_2 (договір № ЦБКЦ3000184 від 02.12.2019), ОСОБА_12 (договір № ЦБКЦ3000148 від 15.11.2019), ОСОБА_13 (договір №ЦБКЦ30001348 від 13.11.20190), ОСОБА_14 (договір № ЦБКЦ3000097 від 18.10.2019р.), ОСОБА_15 (договір № ЦБКЦ3000084 від 16.10.2019), ОСОБА_16 (договір №ЦБКЦ3000082 від 16.10.2019), ОСОБА_17 (договір N9 ЦБКЦ3000080 від 16.10.2019), ОСОБА_18 (договір №ЦБКЦ3000063 від 09.10.2019), ОСОБА_19 (договір № ЦБКЦ3000112 від 18.02.2020), ОСОБА_20 (договір № ЦБКЦ3000103 від 18.02.2020), ОСОБА_21 (договір № ЦБКЦ3000095 від 17.02.2020), ОСОБА_22 (договір N9 ЦБКЦ3000091 від 17.02.2020), ОСОБА_23 (договір-№ЦБКЦ3000083 від 08.02.2020) Так, за змістом п.1 вказаних договорів, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника особисто надати останньому послуги передбачені ст.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується приймати надані послуги та оплачувати Виконавцеві зазначені послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому відмічено, що Договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не поширюється дія норм чинного в Україні законодавства про працю. Згідно п.2 договорів, послуги за цим Договором визначені сторонами як: операторські послуги з обробки обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від/до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет-кінцевих споживачів згідно переліку, наданого Замовником; консультація клієнтів Замовника-кінцевих споживачів; реєстрація інформації у базах даних Замовника, інше. Чіткий перелік обов`язків Виконавця визначається між Сторонами безпосередньо перед наданням відповідних послуг щодо окремої послуги (проекту). За підпунками 2.7-2.8 п.2 договорів, за загальними умовами, Замовник здійснює виплати винагороди Виконавцю за цим Договором декількома платежами протягом кожного місяця, в якому надавались послуги із оформленням їх окремими Актами здачі-приймання наданих послуг. Вказані платежі здійснюються за час фактичного надання послуг Виконавцем, але не пізніше ніж до 16 календарного числа місяця, який наступає за місяцем, в якому надавались відповідні послуги, передбачені цим договором. За місяць, в якому послуги не надавалися, виплати не здійснюються, а акт здачі-приймання наданих послуг не складається і не підписується Сторонами. Відповідно до п.п.3.1 п.3 договорів, ціна послуг Виконавця встановлюється Сторонами для кожного проекту /періоду надання послуг окремо на підставі укладених Замовником договорів із контрагентами. Згідно наявних у справі копій Актів-приймання здачі наданих послуг від 29.02.2020, послуги були надані на суму: ОСОБА_5 , за договором №ЦБКЦ3000042 від 23.01.2020-2619,43 грн.; ОСОБА_4 за договором № ЦБКЦ3000215 від 15.12.2019-8182,05 грн.; ОСОБА_1 за договором № ЦБКЦ3000085 від 15.02.2020-5194, 88 грн., ОСОБА_3 за договором N9 ЦБКЦ3000078 від 04.02.2020-1424,51 грн.; ОСОБА_7 за договором № ЦБКЦ3000047 від 23.01.2020-6949,54 грн.; ОСОБА_6 за договором № ЦБКЦ3000052 від 23.01.2020р.- 8010,93 грн.; ОСОБА_9 за договором № ЦБКЦ3000225 від 20.12.2019-7793,29 грн.; ОСОБА_8 за договором № ЦБКЦЗ 000224 від 20.12.2019-7898,26 грн.; ОСОБА_11 за договором № ЦБКЦ3000208 від 12.12.2019-4454,41 грн.; ОСОБА_10 за договором № ЦБКЦ3000222 від 20.12.2019-7627,79 грн.; ОСОБА_2 за договором № ЦБКЦ3000184 від 02.12.2019-8019, 86 грн.; ОСОБА_12 за договором № ЦБКЦ3000148 від 15.11.2019-7022,43 грн.; ОСОБА_14 за договором № ЦБКЦ3000097 від 18.10.2019р.-3478,58 грн.; ОСОБА_13 за договором №ЦБКЦ30001348 від 13.11.20190-8014,10 грн.; ОСОБА_15 за договором № ЦБКЦ3000084 від 16.10.2019-3094,58 грн.; ОСОБА_16 за договором №ЦБКЦ3000082 від 16.10.2019-3891,17 грн.; ОСОБА_18 за договором №ЦБКЦ3000063 від 09.10.2019-2515,89 грн; ОСОБА_17 за договором N9 ЦБКЦ3000080 від 16.10.2019-4001,91 грн.; ОСОБА_22 за договором N9 ЦБКЦ3000091 від 17.02.2020-809,09 грн.; ОСОБА_21 за договором № ЦБКЦ3000095 від 17.02.2020)-670,17 грн. Аналіз вищезазначених документів свідчить, що відносини з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , оформлені відповідачем шляхом укладення цивільно-правових договорів, предметом яких було надання операторських послуг з обробки обслуговування вхідних/вихідних контактів (телефонних дзвінків, електронних повідомлень, тощо) від/до абонентів телефонних мереж та/або користувачів мережі Інтернет-кінцевих споживачів. При цьому, сам характер наданих послуг передбачає періодичний характер їх виконання, а твердження відповідача про постійний характер процесу роботи вищезазначеними особами не підтверджено належними доказами. Разом з тим, відповідачем не спростовано і тієї обставини, що особи, з якими укладено договори про надання послуг не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а період виконання робіт взагалі не охоплювався поняттям робочий час, а останні зобов`язані були знаходитись на робочому місці під час виконання своїх обов`язків. Отже, послуги, визначені в договорах, мають тимчасовий, а не триваючий характер, у них відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавців, та їх обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. Поряд з цим, оплата за надані послуги передбачена саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків. Підставою для складення вказаних актів виконаних робіт є фактичні обсяги виконаних робіт (наданих послуг), підтверджені замовником. Відсутні в матеріалах справи і належним чином оформлені докази (пояснення) осіб, які оформили взаємовідносини з роботодавцем на підставі цивільно-правових договорів, однак на думку відповідача перебувають у трудових відносинах із позивачем. Колегія суддів також звертає увагу на те, що вищезазначені цивільно-правові угоди на даний час є чинними та ніким не оскаржувалися, як і не ставилася під сумнів їх юридична правомочність сторонами договорів. Положеннями ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі. З огляду на з`ясовані обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови накладення штрафу від 15.07.2020 № 22/18, винесеної відносно ТОВ "Контакт центр на Зарічанській" на підставі Акту інспекційного відвідування № ХМ8102/1635/АВ від 13.03.2020 Головного Управління Держпраці у Хмельницькій області. У зв`язку з наведеним, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність останньої та такої, що не підлягає скасуванню. Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів не знайдено правових підстав для визнання протиправними дій в процесі складання Акту інспекційного відвідування № ХМ8102/1635/АВ від 13.03.2020 та прийняття постанови про накладення штрафу від 15.07.2020 № 22/18 Головного Управління Держпраці у Хмельницькій області. При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в частині безпідставності твердження скаржника стосовно порушення під час інспекційного відвідування вимог частини 1 cтатті 6 Закону №877 щодо доведення суб`єкту господарювання змісту наказу на підставі якого проводився захід контролю та відсутності у направленні на інспекційне відвідування питань для перевірки, оскільки за змістом статті 2 Закону №877 заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводяться у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Частиною 3 статті 6 Закону №877, яка поширюється на органи Держпраці, передбачає ознайомлення суб`єкта господарювання з наданням копії направлення зазначені вимоги Закону відповідач виконав. Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про порушення відповідачем процедури та строків проведення інспекційного відвідування та недотримання форми складання акту суд також вважає безпідставними. Стосовно посилання ТОВ "Контакт центр на Зарічанській" на відсутність під час інспекційного відвідування інспектора праці Душинківського М.С., зазначеного у направленні на проведення інспекційного відвідування від 05.03.2020 року №317/20, однак відсутнього під час його проведення, то колегія суддів вважає, що дана обставина не може слугувати підставою для визнання зазначених висновків необгрунтованими. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 72, 77, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт центр на Зарічанській" задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт центр на Зарічанській" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про скасування постанови та визнання дій протиправними скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення штрафу від 15.07.2020 №22/18, складену на підставі Акту інспекційного відвідування № ХМ 8102/1635/АВ від 13.03.2020 Головного управління Держпраці у Хмельницькій області. В решті позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 березня 2021 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.