Постанова 4876 № 908/2069/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.03.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2069/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б., секретар судового засідання Манчік О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020р. (повний текст складено 26.11.2020р.) у справі № 908/2069/20 (суддя - Боєва О.С., м. Запоріжжя) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго", м. Вінниця до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке Веселівського району Запорізької області про стягнення 2 562 712,77 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго" 1 690 198,20 грн. основного боргу, 140 319,33 грн. 35 % річних, 56 115,96 грн. пені, 507 059,46 грн. штрафу та 35 905,39 грн. витрат зі сплати судового збору. Відмовлено в задоволенні іншої частини позову. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт порушення грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним. Відповідач позовні вимоги в частині суми основного боргу не спростував, наявність заборгованості за договором поставки у розмірі 1 690 198,00 грн. відповідачем не заперечується. Судом встановлено, що розрахунок 35 % річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України проведено вірно, тому позовні вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме належить до стягнення штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості, враховуючи, що мало місце прострочення оплати понад 30 календарних днів. В задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості судом відмовлено. Господарський суд не вбачає підстав для зменшення належних до стягнення штрафних санкцій, оскільки викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. Заявником не доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому судом взято до уваги ступінь виконання боржником зобов`язань.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької держаної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020р. в частині стягнення 507 059,46 грн. штрафу (30 % від суми заборгованості), ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 676 079,28 грн. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи. Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки стягнення одного виду відповідальності штрафу за одне і теж порушення, а саме не оплату поставленого товару, є незаконним відповідно ст. 61 Конституції України. Стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за кожну партію товару саме в розмірі 30 % від суми заборгованості, що складає 507 059,46 грн., а не в розмірі 10 % від суми заборгованості, що складає 169 019,82грн., яка є меншою, судом першої інстанції не обґрунтовано, а відтак в цій частині рішення є незаконним. В матеріалах справи відсутні докази завдання збитків позивачу, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, відтак з урахуванням інтересів відповідача, суд мав зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, згідно наданого клопотання. Відповідач не погоджується з висновком суду про те, що надані відповідачем Сертифікати про форс-мажорні обставини не свідчать про скрутне фінансове становище, оскільки зафіксовані у вказаних Сертифікатах Торгово-промислової палати України факти (обставини) виникли до укладення договору № 0103-Н поставки нафтопродуктів від 02.03.2020р., за яким стягується заборгованість у даній справі. Апелянт зазначає, що у зв`язку з фінансовим становищем, що було спричинене вищевказаними форс-мажорними обставинами, відповідач був позбавлений можливості вчасно поставити своїм контрагентам сільськогосподарську продукцію та отримати від останніх вчасний розрахунок за поставлену продукцію. Відповідно, відповідач був позбавлений об`єктивної можливості розрахуватися перед позивачем за поставлений товар, що не було враховано судом під час розгляду клопотання про зменшення штрафних санкцій. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021р. відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.03.2021р. Учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. 15.03.2021р. до початку судового засідання на адресу апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням його з 14.03.2021р. на обов`язковій 14-денній самоізоляції через контактування з особами, у яких підтвердився діагноз на COVID-19. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про його відхилення, оскільки до суду не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників провадження у справі. 15.03.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови. 3.1.1. Розгляд клопотань, заявлених учасниками провадження у справі. 12.03.2021р. на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/1287/19, яка містить виключну правову проблему щодо застосування у системному зв`язку з нормами інших законодавчих актів ст. ст. 3, 549, 628, 629 ЦК України та ст. 61 Конституції України, вирішення якої має міжюрисдикційний характер та є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Колегія суддів, дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі з огляду на наступне. Із змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 910/12876/19 вбачається, що передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд зазначив, що наявність у договорі умов щодо стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за договором, двох видів штрафу (двох неустойок одного виду) з однаковою базою для нарахування неустойки з огляду на правову природу негрошового зобов`язання не відповідає ст. 61 Конституції України. Вказаний критерій з огляду на застосовану конструкцію формулювання та його правовий характер є абсолютним та має застосовуватися у всіх випадках, не враховуючи наявності чи відсутності іншого. Виключна правова проблема полягає у відсутності одного варіанту реалізації розсуду суду, який можна було вважати правильним у контексті щодо застосування в системному зв`язку із нормами інших законодавчих актів, а саме ст. ст. 3, 549, 628, 629 ЦК України та ст. 61 Конституції України. Разом з тим, у даній справі судом першої інстанції стягнуто з відповідача, який порушив грошове зобов`язання за договором поряд із стягненням пені, один вид штрафу - 30 % від суми заборгованості, тобто у вказаній справі та справі № 908/2069/20 є різними фактичні обставини щодо застосування до відповідача штрафних санкцій. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. 02.03.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Енерго" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі - покупець, відповідач) укладено договір про поставку нафтопродуктів № 0103-Н (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник поставить покупцю нафтопродукти (далі - товар), покупець прийме товар та сплатить постачальнику його вартість на умовах і в строки, що передбачені даним договором. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки партії товару визначаються у видатковій накладній або акті прийому-передачі. Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна товару зазначається в рахунку на оплату товару і є дійсною в день виставлення такого рахунку. У випадку, якщо покупець не оплатив всю суму, яка вказана в рахунку у день його отримання, постачальник має право здійснити перерахунок ціни товару за цінами, встановленими на день оплати рахунку, або на вимогу покупця, повертає йому перераховану грошову суму. Ціна товару також фіксується у видатковій накладній або в акті прийому-передачі товару. Згідно з п. 5.4. договору у випадку поставки товару без попередньої оплати, покупець зобов`язується здійснити оплату за товар в розмірі 100 % не пізніше третього робочого дня з моменту поставки товару. Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцеві або транспортній організації, залежно від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товаротранспортною накладною, або видатковою накладною, або актом прийому-передачі (п. 6.4. договору). За прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару в терміни, що вказані в п. 5.4. договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення, а також 35 % річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 7.3. договору). У разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів від строку, визначеного в п. 5.4. договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості. Якщо прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за кожну партію товару перевищує 30 (тридцять) календарних днів від строку, визначеного в п. 5.4. договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 30 % від суми заборгованості (п. 7.4. договору). Відповідно до п. 8.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020р., а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання обома сторонами. Якщо після закінчення строку договору сторони не виявили бажання його розірвати, договір автоматично продовжується на один календарний рік. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (дизельне паливо) на загальну суму 1 690 198 грн. 20 коп., що підтверджується видатковими накладними № 292 від 28.03.2020р., № 398 від 01.05.2020р., № 436 від 15.05.2020р., № 589 від 28.06.2020р., які підписані сторонами без зауважень, а також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 28.03.2020р., від 01.05.2020р., від 15.05.2020р., від 28.06.2020р. Відповідачем не було здійснено оплату товару у строки, визначені договором. Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 28.07.2020р. № 2807-20 про сплату заборгованості за товар, проте, як зазначив позивач, відповіді на претензію він не отримав. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті товару відповідно до умов договору стали причиною для звернення позивача до місцевого господарського суду за захистом своїх порушених прав. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне. Із змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення в відповідача 507 059,46 грн. штрафу (30% від суми заборгованості). В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками провадження у справі не оскаржується. Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій як неустойка, штраф, пеня. Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що стягнення судом першої інстанції з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за кожну партію товару в розмірі 30 % від суми заборгованості, а не в сумі 10 % від суми заборгованості є необґрунтованим з огляду на наступне. Пунктом 7.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 10 (десять) календарних днів від строку, визначеного в п.5.4. договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості. Якщо прострочення виконання зобов`язання щодо оплати за кожну партію товару перевищує 30 (тридцять) календарних днів від строку, визначеного в п. 5.4. договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 30 % від суми заборгованості. Матеріали справи свідчать, що станом на день звернення до суду відповідачем не було виконано зобов`язання за договором від 02.03.2020р. щодо оплати за поставлені нафтопродукти. У зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції в загальному розмірі 732 195,24 грн., з яких 56 115,96 грн. - пеня, 169 019,82 грн. - штраф (10 % від суми заборгованості), 507 059,46 грн. - штраф (30 % від суми заборгованості), а також 140 319,33 грн. - 35 % річних. Судом першої інстанції частково визнано обґрунтованими та задоволено вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, а саме 56 115,96 грн. - пеня, 507 059,46 грн. - штраф (30 % від суми заборгованості), а також 140 319,33 грн. - 35 % річних. В задоволенні 169 019,82 грн. - штрафу (10 % від суми заборгованості) судом відмовлено. Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 4 ст. 231 ГК України сторонам забезпечено право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 30 % від суми заборгованості, що складає 507 059,46 грн., а у стягненні штрафу в розмірі 10 % від суми заборгованості в сумі 169 019,82 грн. відмовлено оскільки кількість днів прострочення відповідачем виконання зобов`язання по оплаті товару перевищує 30 днів. За таких обставин, стягненню підлягає штраф саме у розмірі 30 % від суми заборгованості. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 17.12.2020р. у справі № 910/12876/19 вказав, що згідно із ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.02.2018р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018р. у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018р. у справі № 908/1843/17. Згідно із ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка, тощо. Вищенаведеним спростовується твердження апелянта про те, що його притягнуто до одного виду відповідальності штрафу за одне і те ж порушення - не оплату поставленого товару в порушення ст. 61 Конституції України. Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Враховуючи те, що відповідачем не вжито заходів для належного виконання взятого на себе зобов`язання, а також враховуючи, що претензію, яка була направлена позивачем, про сплату заборгованості за товар залишено відповідачем без розгляду, що загалом свідчить про незацікавленість відповідача в досудовому врегулюванні спору, апеляційний господарський суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення відповідачу штрафних санкцій, нарахованих за договором № 0103-Н від 02.03.2020р. Як вбачається з Сертифікатів Торгово-промислової палати України № 3100-19-0282 від 22.08.2019р. та № 3100-19-0286 від 22.08.2019р., що містяться в матеріалах справи (а. с. 59-60), якими було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме виняткові погодні умови, зокрема: відсутність опадів, низька відносна вологість повітря, суховійні явища та пилові бурі на території Веселівського району Запорізької області мали місце в період з 01 квітня 2019 року по 23 травня 2019 року та 03 жовтня 2018 року по 23 травня 2019 року відповідно. Колегія суддів зазначає, що згадані вище сертифікати були укладені для засвідчення форс-мажорних обставин при виконанні договорів контрактації № 22/2-19-2 від 22.02.2019р. та № 26-12/18 від 26.12.2018р., укладених між ДП "ДГ "Широке" та третіми особами, та жодним чином не стосуються виконання зобов`язань відповідача за договором про поставку нафтопродуктів № 0103-Н від 02.03.2020р., укладеного між ДП "ДГ "Широке" та ТОВ "Ресурс Енерго". З огляду на наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин, на які посилався місцевий господарський суд. Таким чином, підстави задоволення апеляційної скарги в даній справі відсутні. 3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020р. у справі № 908/2069/20 в частині стягнення 507 059,46 грн. штрафу - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 22.03.2021р. Головуючий суддя І.О. Вечірко Суддя В.Ф. Мороз Суддя Ю.Б. Парусніков