Постанова 4875 № 905/1347/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" березня 2021 р. Справа № 905/1347/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О. , суддя Чернота Л.Ф. при секретарі Казаковій ОВ. за участю представників сторін: позивача- не з`явився, відповідача - Герасименко С.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1766 від 13.10.2004р.; довіреність №87 від 13.01.21 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№240 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/1347/19 (прийняту у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Аксьоновою К.І., повний текст ухвали складено та підписано 29.12.2020) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє", с.Керменчик, Великоновосілківський район, Донецька область, до ОСОБА_1 , м. Київ, про відшкодування збитків в сумі 106 158 331,90грн, ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 106158331,90 грн. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/1347/19 призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерта поставлено наступні питання: «Який розмір прибутку за звичайних умов мав отримати позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє", від використання у період 2019-2021 роки з метою сільськогосподарського товаровиробництва земельних ділянок у кількості 209 шт. за переліком (том 10, а.с. 125 (зворотний бік аркуша) - 128)? Який розмір прибутку за звичайних умов мав отримати позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє", від використання у період 2019-2021 роки з метою сільськогосподарського товаровиробництва земельних ділянок у кількості 143 шт. за переліком (том 10, а.с.128 - 129 (зворотний бік аркуша)?». Проведення експертизи доручено ДП "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень". Попереджено експерта, якому буде доручено проведення судової експертизи, про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку відповідно до ст.384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку без поважних причин відповідно до ст. 385 Кримінального кодексу України. Витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, покладено на позивача. На час проведення експертизи провадження у справі №905/1347/19 зупинено. Направлено матеріали справи №905/1347/19 на адресу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень". Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати в частині доручення проведення експертизи ДП "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень" та ухвалити нове рішення, яким забезпечити проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування - в Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що в клопотанні про призначення експертизи позивач не обґрунтував необхідності її проведення саме у відокремленому структурному підрозділі ДП «Інформаційні судові системи» «Центр судової експертизи та експертних досліджень» та не зазначив обставин, які б свідчили про неможливість або недоцільність проведення експертизи в Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз за зоною регіонального обслуговування. Відповідач вважає, що призначаючи судову експертизу, суд першої інстанції повинен був керуватися п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та доручити проведення експертизи експертній установі за зоною регіонального обслуговування, а саме, Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення місцевим господарським судом принципу змагальності сторін та зазначає про те, що в матеріалах справи вже міститься висновок експертизи, а направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд не вказував на обов`язковість проведення нової експертизи. Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечує та зазначає, зокрема, про те, що положення ст.98 ГПК України, ст.7 Закону України «Про судову експертизу» не містять обмежень щодо проведення експертизи виключно в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у цій справі - залишити без змін. В судове засідання 16.03.2021 позивач не з`явився. Представник позивача був присутній в минулому судовому засіданні 01.03.2021 та повідомлений судом про оголошення перерви в розгляді справи до 16.03.2021 о 10:30 год., що підтверджується розпискою представника та протоколом судового засідання від 01.03.2021. Позивач звернувся до суду із заявою про проведення судового засідання, яке призначено на 16.03.2021, в режимі відеоконференції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через відсутність технічної можливості. Позивач надіслав суду заяву від 15.03.2021, в якій зазначив про те, що підтримує доводи, надані ним в судовому засіданні 01.03.2021 та просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки судом апеляційної інстанції належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в сумі 106158331,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок передчасного розірвання відповідачем договорів оренди земельних ділянок кількість орендованих позивачем земельних ділянок на території Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області зменшилась з 6589,0487 га до 3579,0480 га, що, в свою чергу, призвело до зменшення обсягу сільськогосподарської продукції, що виробляється та реалізується підприємством, а отже, позивач не отримав в повному обсязі доходи, які повинен був отримати протягом 2019-2021рр. Позивач додав до позову виконаний на його замовлення висновок експертів №001-МОА/19 від 27.05.2019 за результатами проведення комісійної судової-економічної експертизи, відповідно до якого, виходячи із відомостей для проведення дослідження статистичних показників, планів виробництва, даних бухгалтерських документів, договорів та додаткових угод, інших документів, з урахуванням консультативного висновку комісійного науково-правового дослідження №002-АНО/19 від 18.03.2019, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку), ТОВ "Южноє" в зв`язку з вибуттям земельних паїв в загальній площі 3010,0007 га на майбутні періоди 2019-2021 рр. складає 106158331,90 грн. Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність в діях відповідача ознак неправомірної поведінки як необхідної умови для стягнення збитків (упущеної вигоди); наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди вважає неналежним; заперечує проти об`єктивності та методології судової економічної експертизи №001-МОА/19 від 27.05.2019 та зазначає, що наявний в матеріалах справи експертний висновок має розбіжності в підрахунках суми упущеної вигоди. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє" відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у справі № 905/1347/19 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 09.09.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 та рішення Господарського суду Донецької області від 30.03.2020 у справі №905/1347/19 скасовано; справу №905/1347/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. Під час нового розгляду справи Господарським судом Донецької області позивач звернувся до суду з клопотанням від 28.12.2020 (а.с.132 т.10) про призначення у цій справі судової економічної експертизи. Клопотання обґрунтовано тим, що встановлення розміру упущеної вигоди входить до предмету доказування у цій справі і для встановлення цих обставин необхідні спеціальні знання в сфері, іншій ніж право. В клопотанні позивач посилається на те, що визначення у 2020 році розміру упущеної вигоди за 2019-2021 роки дозволить застосувати замість прогнозованих показників (урожайності, ціни реалізації) - фактичні, що вплине на якість та точність розрахунків. Крім того, позивачем було надано суду першої інстанції письмові пояснення (а.с.125 т.10) з уточненими даними щодо площ земельних ділянок, які вибули з його користування для підтвердження розміру неотриманого прибутку. Відповідач надав суду першої інстанції заперечення стосовно поданого позивачем клопотання про призначення експертизи, в яких, зокрема, зазначив про те, що відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», експертиза повинна здійснюватися експертною установою за зоною регіонального обслуговування - Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для призначення у цій справі судової економічної експертизи, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Зі змісту наведеної норми вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку, який, як стверджує позивач він міг отримати від використання у період з 2019-2021 рр. з метою сільськогосподарського виробництва земельних ділянок, що вибули з його оренди з вини відповідача. Враховуючи правову природу спірних правовідносин сторін; наявність заперечень відповідача щодо розміру збитків та висновку експертів №001-МОА/19 від 27.05.2019; складність розрахунків; необхідність дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності підприємства позивача та застосування спеціальних нормативних документів та методик, судова колегія приходить до висновку про те, що перевірка розрахунків позивача потребує спеціальних економічних знань. При цьому, встановлення обставин щодо розміру збитків входить до предмету доказування у цій справі, у зв`язку з чим, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність призначення судової економічної експертизи. Згідно приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень визначено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N53/5. Основні види (підвиди) експертиз визначені пунктом 1.2. вказаної Інструкції, серед яких: економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій. Главою 3 розділу II Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5) визначено основні завдання та орієнтовний перелік вирішуваних питань економічної експертизи, зокрема, визначення документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди. З резолютивної частини ухвали Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі № 905/1347/19 вбачається, що судовому експерту для вирішення поставлені наступні запитання, запропоновані позивачем: «Який розмір прибутку за звичайних умов мав отримати позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє", від використання у період 2019-2021 роки з метою сільськогосподарського товаровиробництва земельних ділянок у кількості 209 шт. за переліком (том 10, а.с. 125 (зворотний бік аркуша) - 128)? Який розмір прибутку за звичайних умов мав отримати позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє", від використання у період 2019-2021 роки з метою сільськогосподарського товаровиробництва земельних ділянок у кількості 143 шт. за переліком (том 10, а.с.128 - 129 (зворотний бік аркуша)?». Питання, які поставлено судом першої інстанції на вирішення експертів, сформульовано з урахуванням вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та стосуються обставин, що підлягають встановленню судом під час розгляду справи. Згідно з ч. 3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд визначає експерта чи експертну установу самостійно. З наведених положень законодавства вбачається, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо експертної установи, яка має здійснювати судову експертизу, таку експертну установу визначає суд. Крім того, вказаною процесуальною нормою передбачено право суду самостійно визначити експертну установу з урахуванням обставин справи. З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про призначення судової експертизи позивач та відповідач не дійшли згоди щодо експертної установи, оскільки позивач просив доручити проведення експертизи Державному підприємству "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень", тоді як, відповідач зазначав, що експертиза повинна здійснюватися експертною установою за зоною регіонального обслуговування - Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз. До матеріалів справи додано лист ДП "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень" від 19.11.2020, в якому, на запит позивача, повідомлено про можливість надання висновку судової економічної експертизи з питань визначення розміру упущеної вигоди (а.с.35 т.11). Судова колегія враховує, що ДП "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень" є державним комерційним підприємством, належить до сфери управління Державної судової адміністрації України; до предмету діяльності підприємства входить проведення судових експертиз та надання висновків судових експертиз на замовлення органів досудового розслідування, судів та інших державних органів. Враховуючи наведене, а також недосягнення сторонами згоди щодо експертної установи, суд першої інстанції, в межах своєї компетенції, на підставі ч.3 ст.99 ГПК України, з урахуванням обставин справи, самостійно визначив експертну установу та доручив проведення експертизи ДП "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень", як про це просив позивач. Чинним процесуальним законодавчтвом визначено право суду обирати експертну установу, а тому заперечення апелянта щодо визначеної судом експертної установи не можуть бути прийняті судом. Стосовно доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції повинен був керуватися п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та доручити проведення експертизи експертній установі за зоною регіонального обслуговування, а саме, Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п. 1.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998, експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції. Отже, вказаною Інструкцією визначено перелік науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, які проводять експертні дослідження за зонами регіонального обслуговування. Водночас, відповідно до ст.7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Отже, чинне законодавства не містить обмежень щодо проведення судових економічних експертиз виключно науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України. За вказаних обставин, посилання відповідача на обов`язковість проведення експертизи саме Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України є безпідставним, оскільки учасники судового процесу не позбавлені права ініціювати проведення експертизи в інших експертних установах, які не підпорядковані Міністерству юстиції України. Відповідачем не обґрунтовано та не доведено обставин, що зумовлюють неможливість чи недоцільність проведення експертизи в запропонованій позивачем установі. Мотивованих заперечень щодо визначеної судом першої інстанції експертної установи апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно доручено проведення експертизи за клопотанням позивача судовим експертам ДП "Інформаційні судові системи" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Центр судової експертизи та експертних досліджень". В оскаржуваній ухвалі визначено сторону, на яку покладено оплату витрат з проведення судової експертизи, а також попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України. З огляду на викладена, оскаржувана ухвала про призначення судової економічної експертизи є обґрунтованою та відповідає вимогам статтей 99-100 ГПК України. За приписами пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий, зазначений в законі, і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи. Виходячи зі змісту пункту 2 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов`язкового виду зупинення провадження у справі також має бути існування обставин, що перешкоджають розгляду справи по суті заявлених позовних вимог у визначений процесуальним законом строк. Враховуючи, що проведення судової експертизи займе певний час, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у цій справі на час проведення зазначеної експертизи до отримання висновку експерта. В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення місцевим господарським судом принципу змагальності сторін та зазначає про те, що в матеріалах справи вже міститься висновок експертизи, а направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд не вказував на обов`язковість проведення нової експертизи. Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне. Наявний у матеріалах справи висновок експертів №001-МОА/19 від 27.05.2019 за результатами проведеної комісійної судової економічної експертизи не є висновком "з тих самих питань" в розумінні п.2 ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуваною ухвалою на вирішення експерту сформульовано та поставлено інші питання. Крім того, з відзиву на позов вбачається, що відповідач заперечував належність та об`єктивність висновків вказаної експертизи, не погоджувався з розміром збитків, що свідчить про те, що необхідність у проведенні експертного дослідження існує. Посилання відповідача на те, що Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд, не надавав вказівки щодо обов`язковості проведення експертизи є безпідставними, оскільки призначення експертизи належить до компетенції суду, який розглядає справу. Крім того, ініціювання проведення експертизи є правом сторін, яким вони можуть скористатися, зокрема, під час нового розгляду справи. В судовому засіданні 16.03.2021 представник відповідача наполягав на тому, що суд першої інстанції безпідставно не визначив вид експертизи, яку він призначив (повторну чи додаткову), адже у справі вже наявний висновок експерта. Судова колегія не погоджується із цими доводами і звертає увагу на те, що експертний висновок №001-МОА/19 від 27.05.2019, який міститься в матеріалах справи і на який посилається відповідач, не є висновком судової експертизи, оскільки експертне дослідження не призначалося судом, а висновок був виконаний на замовлення позивача та наданий суду. За наведеного, призначена ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у цій справі експертиза не може вважатися ні повторною, ні додатковою. Слід також зазначити, що під час нового розгляду цієї справи необхідність проведення судової експертизи не відпала через існування між сторонами спору щодо розрахунку суми збитків, перевірка якого потребує спеціальних знань. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідні норми кореспондуються з такими основоположними принципами господарського процесу як всебічне, повне і об`єктивне дослідження всіх обставин справи, рівність перед законом і судом, змагальність, забезпечення сторонам реалізації їх конституційного права на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів, забезпечення доступу до правосуддя. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Законодавчу вимогу щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (права на справедливий суд). Враховуючи, що призначення експертизи є правом суду, яким він користується за наявності передбачених на те процесуальним законом вимог, колегія суддів вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд діяв у межах наданої йому компетенції та з метою створення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, дотримання принципів змагальності, рівності перед законом і судом. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Донецької області. Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а ухвали Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 року у справі №905/1347/19 - без змін. З урахуванням ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача. Враховуючи викладене, керуючись ст.270, ст.271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення Ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 року у справі №905/1347/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 22.03.2021р. Головуючий суддя О.Є. Медуниця Суддя О.О. Радіонова Суддя Л.Ф. Чернота