Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4216/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" березня 2021 р. Справа№ 910/4216/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Пашкіної С.А. Андрієнка В.В. секретар Рибчич А.В. за участю представників: позивача - Острошко О.Л., Колосовський Ю.О., Бакланов Д.В. відповідача - Стилик О.Ю., Саква Д.Ю. третьої особи-1 - Меньшикова О.Я. третьої особи-2 - не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2020 р. (повне рішення складено 13.10.2020 р.) у справі № 910/4216/20 (суддя - Мудрий С.М.) за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державного підприємства "Енергоринок" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Кабінету Міністрів України

2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення заборгованості у розмірі 229408518,60 грн В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення з відповідача 222296241,98 грн заборгованості за договором № 5316/01 від 24.02.2009 р., 2835713,25 інфляційних втрат та 4276563,37 грн 3% річних. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного договору та норм чинного законодавства України, Державне підприємство «Енергоринок» розрахувався з позивачем за отриману у власність електроенергію лише частково, у зв`язку чим у нього виникла заборгованість у розмірі 222296241,98 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків від 13.01.2020 р. № 02/32-223. Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2020 р. у справі № 910/4216/20 позов Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Енергоринок" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та був обов`язковим для виконання Державним підприємством «Енергоринок». Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/4216/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4216/20 та призначено її до розгляду на 08.12.2020 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 р. залучено до участі у даній справі Кабінет Міністрів України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також відкладено розгляд справи до 22.12.2020 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 р. за клопотанням відповідача та третьої особи-2 розгляд даної справи відкладено до 21.01.2021 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. було відкладено розгляд справи № 910/4216/20 до 23.02.2021 р. У судовому засіданні 23.02.2021 р. було оголошено перерву до 11.03.2021 р. У засідання суду, призначене на 11.03.2021 р., представник третьої особи-2 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник третьої особи-2 надав суду письмові пояснення по суті спору та просив суд апеляційної інстанції здійснювати розгляд справи у його відсутність. Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи-1 та ознайомившись з письмовими поясненнями третьої особи-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. 24.02.2009 р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", (далі - ТЕЦ) укладено договір № 5316/01 (далі - договір). За цим договором ТЕЦ зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ТЕЦ, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору). Згідно з п. 4.1 договору, в редакції додаткової угоди № 7998/02 від 30.12.2011 р, розрахунок за куплену ДПЕ електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ТЕЦ, з урахуванням ПДВ. Відповідно до п. 4.2 договору оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕКП. За п. п. 5.5.1, 5.5.2 договору ДПЕ зобов`язане: купувати у ТЕЦ електроенергію відповідно до умов ст. 3 та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов ст. 4 договору; здійснювати оплату ТЕЦ за фактично відпущену ДПЕ електроенергію грошовими коштами та іншими формами платежу, що не суперечать законодавству України. При цьому зобов`язання ДПЕ щодо сплати грошовими коштами за куплену електроенергію чітко обмежуються наявними на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДПЕ грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають перерахуванню ТЕЦ. Додатковою угодою № 16283/01 від 29.12.2018 р. до договору від 24.02.2009 р. № 531601 сторони дійшли згоди про розірвання договору з 01 січня 2019 року. За період з грудня 2014 року по травень 2017 року на виконання умов договору, позивач щомісячно передавав вироблену на Кременчуцькій ТЕЦ ВАТ "Полтаваобленерго" електричну енергію, а ДП "Енергоринок" отримало у власність товар, що підтверджується відповідними підписаними сторонами протягом вказаного періоду актами купівлі-продажу електроенергії на загальну суму 1997003998,16 грн., а саме: - за грудень 2014 року на суму 180305264,95 грн; - за січень 2015 року на суму 182982338,80 грн; - за березень 2015 року на суму 248378362,45 грн; - за квітень 2015 року на суму 123120599,68 грн; - за серпень 2015 року на суму 76532134,06 грн; - за грудень 2015 року на суму 212078008,30 грн; - за січень 2016 року на суму 227246110,44 грн; - за квітень 2016 року на суму 63871710,52 грн; - за травень 2016 року на суму 58938900,42 грн; - за грудень 2016 року на суму 226003751,90 грн; - за січень 2017 року на суму 223792291,93 грн; - за квітень 2017 року на суму 96259352,30 грн; - за травень 2017 року на суму 77495172,41 грн. 13.01.2020 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки розрахунків № 02/32-223, відповідно до якого сторони договору визнали непогашений борг у сумі 222296241,98 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача із листами, зокрема № 10-74/10198 від 03.07.2019 р., № 10-74/10882 від 15.07.2019 р. із вимогами щодо сплати суми боргу, однак відповідач не сплатив заборгованість. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався із ПАТ "Полтаваобленерго" за отриману у власність електроенергію, у нього утворилась заборгованість та обліковується непогашена кредиторська заборгованість на загальну суму 222296241,98 грн. Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд відхилив заперечення відповідача щодо неможливості самостійно розпоряджатися коштами на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, вказавши, що між сторонами існують договірні відносини та матеріали справи містять достатньо доказів для підтвердження факту заборгованості. А оскільки відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої у позові заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № № 5316/01 від 24.02.2009 р. у розмірі 222296241,98 грн. Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. У рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 р. № 3-рп/2002 зазначено, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави. Вбачається, що договір № 5316/01 від 24.02.2009 р., стягнення за яким є предметом спору у справі, укладено у період дії Закону України "Про електроенергетику" та нормативно-правових актів, які приймалися на його виконання. Згідно зі ст. 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України. Як передбачено ст. 5 Закону України "Про електроенергетику", державна політика в електроенергетиці базується зокрема, на принципі державного регулювання діяльності в електроенергетиці. У відповідності до ст. 14 Закону України "Про електроенергетику" в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України". За змістом ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії. Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику". Аналіз положень зазначеної норми підтверджує правильність доводів відповідача щодо встановлення законодавцем спеціального порядку проведення розрахунків, який був обов`язковим для усіх учасників цього ринку. Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП. Тобто, як обґрунтовано вказує скаржник, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП "Енергоринок" як розпорядником коштів ОРЕ. Конституційний суд України у згаданому вище рішенні вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин. Тобто особливістю розрахунків між позивачем та відповідачем було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами. Стягуючи з відповідача на користь позивача 222296241,98 грн заборгованості за вказаним договором, місцевий господарський суд у рішенні вказав, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення факту заборгованості, а відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої у позові заборгованості. Проте такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на таке. Відповідно до п. 4.6 договору по результатах розрахунків за місяць ДПЕ надсилає ТЕЦ акт звірки розрахунків між ДПЕ та ТЕЦ до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. ТЕЦ в триденний термін після отримання цього акту надсилає до ДПЕ його примірник за підписом ТЕЦ. За приписами ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування у цій справі є встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за укладеним договором у заявленому позивачем розмірі. Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 222296241,98 грн, Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» надало суду копію договору від 24.02.2009 р. № 5316/01, копію акта звірки розрахунків від 13.07.2019 р. № 02/32-223. Тобто єдиним документом, який підтверджує заборгованість у заявленому позивачем розмірі є наданий ним акт звірки розрахунків від 13.07.2019 р. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово викладав правову позицію про те, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі № 925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19. За умовами п. 4.6 договору по результатах розрахунків за місяць ДПЕ надсилає ТЕЦ акт звірки розрахунків між ДПЕ та ТЕЦ до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. ТЕЦ в триденний термін після отримання цього акту надсилає до ДПЕ його примірник за підписом ТЕЦ. У матеріалах справи відсутні належні докази (акти згідно з п. 4.6 договору та виставлених на їх підставі рахунків, банківських документів тощо), які б дозволяли перевірити та встановити факт заборгованості ДП "Енергоринок" у заявленому позивачем розмірі 222296241,98 грн. Правовідносини між сторонами спору як до 01.07.2019 р., так і після набрання чинності Законом України "Про ринок електричної енергії" зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає відповідні нормативно-правові акти, спрямовані на регулювання ринку енергопостачання, які є обов`язковими як для позивача (100% акцій якого закріплюються у державній власності), так і для відповідача - державного підприємства, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України. Приймаючи відповідні нормативно-правові акти, держава змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору. Обґрунтованим є твердження скаржника про необхідність врахування у цій справі положень Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині особливостей погашення заборгованості ДП "Енергоринок" на оптовому ринку електричної енергії в Україні. Так, відповідно до п. 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 р. почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії). Оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП "Енергоринок") провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію (п. 15 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії"). Згідно з приписами п. 16 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" Кабінет Міністрів України повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії. Тобто, як правильно вказує скаржник, запровадивши новий ринок електричної енергії, держава закріпила спеціальні умови (обов`язкові для позивача та відповідача) щодо погашення заборгованості ДП "Енергоринок" в порядку, визначеному окремим законом. Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 р. Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" № 719-IX, який набрав чинності з 16.07.2020 р. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, тобто погашення заборгованості, що виникла до 01.07.2019 р., підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень. Положеннями цього закону визначено як шляхи погашення заборгованості, так і механізми проведення розрахунків. Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" заборгованість Державного підприємства "Енергоринок" перед акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі (тобто перед Акціонерним товариством «Полтаваобленерго») підлягає погашенню (списанню) в обсязі, що не перевищує обсяг списаної заборгованості відповідно до пункту 1 цієї частини. Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" з метою забезпечення механізму погашення (списання) заборгованості, Кабінет Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом приймає рішення про збільшення статутного фонду та/або капіталу виробників електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, за рахунок емісії та внесення до статутного фонду та/або капіталу облігацій внутрішньої державної позики на суму заборгованості, передбаченої до погашення (списання) частиною першою цієї статті. Умови емісії та цільове призначення облігацій внутрішньої державної позики затверджуються Кабінетом Міністрів України. Заборгованість ДП "Енергоринок" перед оператором системи передачі за послуги з диспетчерського управління об`єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними і міждержавними електричними мережами підлягає погашенню (списанню) на умовах, визначених цим законом (п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії"). Як передбачено ч. 5 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом. Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП "Енергоринок", що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення Державного підприємства "Енергоринок" (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії"). Тобто заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором № 5316/01 від 24.02.2009 р., підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою. Отже, запровадивши з 01.07.2019 р. новий ринок електричної енергії, держава змінила характер регулювання спірних правовідносин, що склалися між сторонами спору на підставі укладеного договору. Тому, не зважаючи на те, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", реалізація положень якого підтверджується активними діями позивача, спрямованими на погашення заборгованості відповідача за договором у спеціальному порядку. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 222296241,98 грн заборгованості за договором № 5316/01 від 24.02.2009 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 2835713,25 інфляційних втрат та 4276563,37 грн 3% річних, оскільки є похідними від основної вимоги, у задоволені якої було відмовлено. Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права у цій справі є неправильне тлумачення та застосування Закону України "Про електроенергетику" (чинного на час дії договору) та неналежне застосування Закону України "Про ринок електричної енергії", про що зазначено вище. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2020 р. у справі № 910/4216/20 підлягає повному скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства "Полтаваобленерго". Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на позивача. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2020 р. у справі № 910/4216/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Відмовити повністю у задоволенні позову Акціонерного товариства "Полтаваобленерго".

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ЄДРПОУ 00131819) на користь Державного підприємства "Енергоринок"(01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381) 1103550 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот п`ятдесят),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 22.03.2021 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді С.А. Пашкіна В.В.Андрієнко