Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/2350/19

Дата документу 18.03.2021 Справа № 331/2350/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/2350/19 Провадження №22-ц/807/591/21 Головуючий в 1-й інстанції Круглікова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Балика Павла Олександровича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2020 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 17 989,15 грн., яка утворилась за договором від 20.07.2010 р. б/н. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що відповідач за вказаним вище договором отримав кредит в сумі 25 000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 16.04.2019 року, за останнім утворилась заборгованість у сумі 17 989,15 грн., яка складається з 653,39 грн. заборгованості по кредиту, 15 802,94 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 200 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 832,82 грн. штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, на р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 39 коп. заборгованість по кредиту, 10 937 (десять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 64 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 1 237 (одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 76 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Балика Павла Олександровича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем у справі. Заборгованість перед Банком була повністю погашена 24.09.2015р., а тому нарахування відсотків, пені та штрафів після цієї дати, за умови, що відповідач не користувався кредитними коштами, є необґрунтованим. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. Х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за умовами якого Банк відкрив Позичальнику картрахунок та встановив кредитний ліміт на суму 10 000 грн. Також, зміст наведеної вище Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку свідчить, що Позичальник ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку. Позичальник погодився, що ця заява разом із пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. 09.08.2010 р. ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Gold», якою визначено розмір відсотків за користування кредитними коштами, а саме: в пільговий період нарахування відсотків здійснюється в розмірі 0,01% річних до 30 днів за кожною тратою та базову відсоткову ставку в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік), що становить 2,5% із строком внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. 20.07.2010 р., на виконання підписаної вище Анкети-заяви, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрито ОСОБА_1 картковий рахунок за № НОМЕР_3 , із встановленням кредитного ліміту в сумі 10 000 грн. та терміном дії картки до липня 2014 року. Також, з довідки банку, складеної на підставі виписки про рух коштів по картрахунку відповідача, встановлено, що кредитний ліміт, який первісно був встановлений в сумі 10 000 грн. змінювався наступним чином: з 04.04.2011 р. 13 000 грн., 23.05.2011 р. 16 000 грн., з 20.06.2011 р. - 19 000 грн., з 20.07.2011 р. 22 000 грн., з 19.08.2011 р. -25 000 грн., з 29.12.2014 р. 23 160 грн., з 08.01.2015 р. 21 860 грн. Крім того, з довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» слідує, що крім картки за № НОМЕР_3 зі строком дії до 07/14, позичальник 23.07.2014 р. отримав картку за № НОМЕР_4 зі строком дії до 07/18. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що договірні відносини з кредитування розпочались між сторонами 20.07.2010р., тобто з дати підписання сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та мали продовжуватись до липня 2018 р. (включно), тобто дати дії останньої отриманої відповідачем перевипущеної картки. Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 653,39 грн. заборгованості по тілу кредиту є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню. Вимоги щодо стягнення відсотків за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 937,64 грн. за період з 26.08.2010 р. по 31.07.2018 р., тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. У задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 200 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 832,82 грн. штрафу (процентна складова), суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити, з підстав відсутності погоджених між сторонами умов нарахування цих складових заборгованості. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 20.07.2010 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.35). У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Gold» (а.с.36-37), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.40-86) . Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві відсотки за користування кредитними коштам не зазначені. Істотні умови кредитування визначені у Довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Gold» (а.с.36-37), яка підписана відповідачем. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути нараховані відсотки, пеню, комісію та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в зв`язку з чим в даному випадку не має підстав для застосування строку позовної давності. За таких обставин, визначаючи суму заборгованості за кредитним договором укладеним Банком з відповідачем, суд апеляційної інстанції керується даними, що містяться у анкеті-заяві від 20.07.2010 року та Довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Gold», яка підписана відповідачем. Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Gold», вона складена до договору SAMDN34000034927403. Розрахунок заборгованості за кредитним договором доданий до позову не містить посилань, за яким саме договором він складений. При цьому матеріали справи містять роздруківку по кредитній картці НОМЕР_5 відповідно до угоди SAMDN34000034927403, яка надана позивачем; роздруківку по кредитній картці НОМЕР_6 без зазначення номера угоди, наданої позивачем до своїх відзивів. Роздруківки складені Банком. Суд апеляційної інстанції визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором керується роздруківкою по кредитній картці НОМЕР_5 відповідно до угоди SAMDN34000034927403, оскільки вона складена у відповідності до умов договору зазначених у Довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Gold». Так, відповідно до роздруківки Банку станом на 31.08.2015 року заборгованість відповідача за договором складала 34752,93 грн. 24.09.2015 року картку поповнено на 117000,00 грн., після чого заборгованість за договором була погашена у повному обсязі, що також підтверджується наданим до позову розрахунком заборгованості, а розмір власних коштів на картці склав 82247,07 грн. З 24.09.2015 року по 30.09.2015 року кредитна карта була додатково поповнена на 1096,51 грн. та знято з урахуванням комісії відповідно до умов договору 83332,00 грн. За таких обставин заборгованість по картці була повністю відсутня. Починаючи з 30.09.2015 року по 31.12.2019 року жодного зняття коштів по картці не відбувалося, навпаки за цей період картку було додатково поповнено. Факт наявності на кредитній картці позивача власних коштів станом на 24.09.2015 року вказує, що поповненням на суму 117000,00 грн. була покрита заборгованість за усіма складовими - тілом кредиту, процентам, пені, штрафам, а враховуючи, що після 24.09.2015 року не відбувалося зняття коштів з перевищення суми власних коштів, нарахування заборгованості за цим кредитним договором після 30.09.2015 року є безпідставним. Окрім того, відповідно до розрахунку банку наданого до позову заборгованість за тілом кредиту склала 0,00 грн., банк проси стягнути заборгованість саме за «простроченим тілом кредиту», яка склала 653,39 грн. (т. 1 а.с. 33). Однак матеріали справи не містять доказів про погодження між сторонами під час укладення договору нарахування як «простроченого тіла кредиту» так і відсотків, пені та штрафів на нього. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до хибних висновків, щодо часткової доведеності позовних вимог, а тому рішення районного суду підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Балика Павла Олександровича задовольнити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2020 року у цій справі скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору сплачені за подання апеляційної скарги у розмірі 1856,55 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 18 березня 2021 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков