Постанова 4807 № 328/3012/19

Дата документу 10.03.2021 Справа № 328/3012/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 328/3012/19Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко О.Ю. Повний текст рішення складено 17.08.2020 року. Пр. № 22-ц/807/205/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., за участі секретаря Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Ідея Банк» на заочне рішення Токмацького районного суд Запорізької області від 10 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори Зиріна Ольга Юріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту з майна, яке належало померлій ОСОБА_3 ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнили (т.с. 1 а.с. 180-185), та в якому просили: - визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1380, вчинений 21.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № L01.188.37898; - зняти арешт з майна, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , накладений постановою старшого державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області від 22.12.2016 року (ВП 53191843). В обґрунтування свого позову позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Позивачі у визначений законом строк звернулися до Токмацької державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 . Під час оформлення прав на спадкове майно виявилось, що на все нерухоме майно померлої ОСОБА_3 постановою Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області накладено арешт на підставі виконавчого напису № 1380 від 21.11.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. Згідно із виконавчим написом № 1380 від 21.11.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., за кредитним договором № L01.188.37898 задоволено вимоги ПАТ «Ідея Банк» про стягнення з ОСОБА_3 на його користь грошових коштів за період з 13.01.2016 року по 20.09.2016 року включно у розмірі 16234,21 грн. основний борг, 1551,82 грн. прострочений борг, 4202, 31 грн. прострочені проценти, 27,22 грн. строкові проценти, 325,01 грн. плата за обслуговування кредиту, 3945,63 грн. пеня, 1300,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 27586,20 грн. Згідно із відповіддю Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області від 02.12.2019 року № 02.12.2019 року на примусовому виконанні у Відділі виконавчий напис № 1380 від 21.11.2016 року не перебуває. Зазначають, що виконавчий напис № 1380, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 21.11.2016 року, тобто, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилася у момент її смерті, позивачі зазначають про незаконність виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 21.11.2016 року та постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого напису. Також, зазначають про незаконність виконавчого напису № 1380 від 21.11.2016 року у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік). Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 622 Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включений п. 2 в редакції «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями» Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. В той же час, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року справа № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №

622. Таким чином, позивачі зазначають про те, що на час вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. виконавчого напису № 1380 норми Переліку передбачали можливість вчинення виконавчого напису лише по нотаріально договорах та не застосовувалися до договору між померлою ОСОБА_3 та ПАТ «Ідея Банк», який укладено в простій письмовій формі. З приводу зняття арешту з майна зазначили таке. На час звернення до суду будь-які виконавчі провадження в Токмацькому міськрайонному відділу ДВС ГТУЮ в Запорізькій області не перебували, виконавче провадження було закінчено державним виконавцем, а тому, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час закінчення виконавчого провадження зобов`язаний зняти всі обмежувальні заходи, в тому числі, арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3 .. Наявність на даний час арешту майна, яке належало померлій ОСОБА_3 порушує право спадкоємців позивачів по справі вільно ним розпоряджатися на власний розсуд. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (т.с. 1 а.с. 24). Заочним рішенням Токмацького районного суд Запорізької області від 10 серпня 2020 року (т.с. 2 а.с. 43-47) позовні вимоги позивачів у цій справі задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1380, вчинений 21.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № L01.188.37898. Знято арешт з майна, яке належало померлій 31.05.2016 року ОСОБА_3 , накладений постановою старшого державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області від 22.12.2016 року (ВП 53191843). В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовлено. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1188,80 грн. Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 25 вересня 2020 року (т.с. 2 а.с. 93-94) заяву Банку про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без задоволення. Всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім Банку. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції (фактично лише в частині задоволення позовних вимог позивачів до Банку), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як відповідач, у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 101-105) просив заочне рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачів до Банку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття арешту з майна, яке належало ОСОБА_3 , відмовити повністю. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 116). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Банку відкрито 07 грудня 2020 року (т.с. 2 а.с. 122), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с . 123), з урахуванням завантаженості судді доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом). Відповідач Токмацький міськрайонній відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (т.с. 2 а.с. 145-148) та позивачі в особі свого представника (т.с. 2 а.с. 154-164) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі. Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Ухвалою апеляційного суду розгляд цієї справи призначений (т.с. 2 а.с. 172) в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання сторони позивачів (т.с. 2 а.с. 171). У судове засідання 10 березня 2021 року повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 133-137, 143-144) всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Майсак В. В.О. (т.с. 2 а.с. 162-163) в режимі відеоконференції, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Навпаки, відповідач - Токмацький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (відзив т.с. 2 а.с. 148) та третя особа - державний нотаріус Токмацької державної нотаріальної контори Зиріна О.Ю. (заява т.с. 2 а.с. 165) просили розглядати дану справу апеляційним судом за їх відсутності та відсутності їх представників. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх учасників цієї справи, що не з`явились, і на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України ухвалив: заяви відповідача та третьої особи задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не зявились, за присутністю представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Майсак В.О в режимі відеоконференції. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Майсак В.О в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача АТ «Ідея Банк» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивачів у цій справі лише частково в частині позовних вимог позивачів до Банку, керувався ст. ст.13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивачів у цій справі лише в частині їх задоволення. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1 а.с. 14). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними синами померлої ОСОБА_3 (свідоцтва про народження, копії т.с. 1 а.с. 12-13). Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 801050 (т.с. 1 а.с. 15) померлій ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області площею 5,93 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21.11.2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинив виконавчий напис № 1380 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ідея Банк» (в подальшому змінено форму з ПАТ на АТ) невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № L01.188.37898 від 13.08.2015 року строк платежу за яким настав 13.12.2015 року за період з 13.01.2016 року по 20.09.2016 року на суму 16234,21 грн. основний борг, 1551,82 грн. прострочений борг, 4202,31 грн. прострочені проценти, 27,22 грн. строкові проценти, 325,01 грн. нарахована плата за обслуговування кредиту, 3945,63 грн. пеня, 1300,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума складає 27586,20 грн. (копія т.с. 1 а.с. 134). 22.12.2016 року старшим державним виконавцем Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Аліповим О.С. відкрито виконавче провадження № 531918443 з виконання виконавчого листа № 1380 від 21.11.2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № L01.188.37898 від 13.08.2015 року коштів на загальну суму 27586,20 грн., про що винесено постанову (копія т.с. 1 а.с. 136). Згідно із постановою старшого державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Аліпова О.С. від 22.12.2016 року у виконавчому провадженні № 531918443 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 16, 19,22). 30.03.2017 року постановою старшого державного виконавця Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Аліпова О.С. виконавче провадження № 531918443 закрито у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 137). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.06.2020 року державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною О.Ю., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували після смерті ОСОБА_3 по Ѕ частині земельної ділянки площею 5,93 ГА, що знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2325282800:02:002:0005 (т.с. 2 а.с. 13-18). За загальним правилом ст. ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 цього закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5. Учинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п.19 ст.34 закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 закону «Про нотаріат» та гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі ст. 87 закону «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів. У ст. 88 закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку. Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій). Згідно з пп. 2.1 п.2 гл.16 розд. ІІ порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. Нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 закону «Про нотаріат»). Як зазначив, Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.08.2019 року № 569/8884/17, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису. Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що цивільна правоздатність ОСОБА_3 , зокрема, обов`язок щодо погашення заборгованості за договором № L01.188.37898 від 13.08.2015 року, припинилась в день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на що, суд першої інстанції правильно вважав, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. від 21.11.2016 року у цій справі може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, за вищезазначеним позовом позивачів спадкоємців ОСОБА_3 , як осіб, права яких порушуються цією нотаріальною дією нотаріуса на користь Банку, як стягувача, за заявою останнього. Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час виникнення правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 зазначеного вище Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Відповідно до ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Таким чином, виносячи 31.03.2017 року постанову про закінчення виконавчого провадження № 53191843 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_3 , старший державний виконавець Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Аліпов О.Є. був зобов`язаний одночасно зняти арешт з майна ОСОБА_3 , який був накладений постановою від 22.12.2016 року. Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 59 зазначеного вище Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Наявність обтяження майна померлої ОСОБА_3 безпідставно порушують права позивачів на розпорядження успадкованим майном, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність зняття арешту з майна померлої ОСОБА_3 . Доводи представника АТ «Ідея Банк» з приводу того, що АТ «Ідея Банк» є неналежним відповідачем у справі є неспроможними з огляду на таке. Як зазначалося вище, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається на обґрунтування своїх вимог чи заперечень. Так, представником надано договір факторингу № 30/09-1 від 30.09.2016 року. Відповідно до п. 4.1. Договору Клієнт (ПАТ «Ідея Банк») передає Фактору (ТОВ «Факторингова компанія «Рантье»), а фактор набуває права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, що міститься в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору. Представником АТ «Ідея Банк» додано витяг з Додатку № 2 до Договору факторингу №30/09-1 від 30.09.2020 року відповідно якому боржником ПАТ «Ідея Банк» є ОСОБА_3 .. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що сам по собі Додаток № 2 не може вважатися належним доказом на підтвердження відступлення права вимоги до ОСОБА_3 ТОВ «ФК «Рантьє». На підтвердження наведеного додатково свідчить те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. 21.11.2016 року, перевіривши право вимоги ПАТ «Ідея Банк», до ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис № 1380. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що АТ «Ідея Банк» передало право вимоги, а тому є належним відповідачем у цій справі. При цьому, судом першої інстанції також було правильно встановлено, що позивачами подано даний позов до двох відповідачів акціонерного товариства «Ідея Банк» та Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) не розмежувавши позовні вимоги до кожного з відповідачів. Токмацький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) не був учасником правовідносин щодо вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. виконавчого напису, жодним чином не оспорює чи не визнає прав, свобод та інтересів позивачів. Також, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачі не надали належних та допустимих доказів та не довели обґрунтованість позовних вимог до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), а тому дійшов правильного висновку, що позовні вимоги до даного позивача у цій справі задоволенню не підлягають. В той же час, позов до АТ «Ідея Банк» є обґрунтованим, підтверджений належними і допустимими доказами, з огляду на що, суд першої інстанції вважав необхідним позовні вимоги до АТ «Ідея Банк» у цій справі слід задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги Банку (відповідача) дублюють доводи заперечень останнього проти позову позивачів у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію Банку, як відповідача у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що існує договір факторингу від 30.09.2016 року між Банком та ТОВ «ФК «Рантье» відносно вищезазначеного кредитного договору № L01.188.37898 від 13.08.2015 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3 , (т.с. 1 а.с. 41-44). Проте, саме Банк, як стягувач за вищезазначеним виконавчим написом нотаріуса (т.с. 1 а.с. 36) та стягувач у виконавчому провадженні ВП № 53191843 (т.с. 1 а.с. 135-137), є належним відповідачем у цій справі за вищезазначеним позовом позивачів. Оскільки, надані суду матеріали справи не містять взагалі доказів того, що Банк, як стягувач, замінювався у виконавчому провадженні ВП № 53191843 будь-яким правонаступником, у тому числі ТОВ «ФК «Рантье», виконавче провадження було закінчено виконавцем постановою від 30.03.2017 року також за участю ПАТ «Ідея Банк», як стягувача (копія постанови т.с. 1 а.с. 137). Банк не надав суду першої інстанції належних допустимих доказів у спростування позову позивачів у цій справі в частині його задоволення. Так, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути і не є правонаступниками боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП №53191843 відкритому 22.12.2016 року, тобто вже після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені можливості захистити свої права на вищезазначену спадщину в іншій спосіб, ніж визначений ними у цій справі. А тому, суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними позивачами у цій справі за вищезазначеним позовом. Оскільки, в силу вимог ст. 1268 ч. 5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкове майно, на яке було накладено арешт з ініціативи Банку державним виконавцем лише 22.12.2016 року при вищевикладених обставинах, вже з 31.05.2016 року належало саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому права останніх цим арештом з боку Банку порушені, та останні мають право на захист своїх прав у цій справі у спосіб зняття арешту з останнього у цій справі. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці спадкодавця ОСОБА_3 , не повинні були просити визнання за ними права власності на будь-яке спадкове майно у цій справі разом із вирішенням питання про звільнення останнього з під арешту, оскільки у них була та є можливість оформити це право у позасудовому (нотаріальному) порядку в разі зняття вищезазначеного арешту з останнього. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною Банку (відповідача) апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. Описки суду першої інстанції в рішенні, що є предметом апеляційного перегляду у цій справі, у прізвищі спадкодавця тощо не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі. Крім того, встановлено, що судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України заочним рішенням, що є предметом апеляційного оскарження, було вирішено питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку (відповідачу) у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивачів будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що Банк чи правонаступник останнього, якщо останній дійсно існує на сьогодні, не позбавлені права у подальшому окремо від цієї справи вирішувати питання про стягнення заборгованості померлого боржника ОСОБА_3 за вищезазначеним кредитним договором станом на день смерті останньої вже безпосередньо із спадкоємцями останньої - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позасудовому чи судовому порядку. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Токмацького районного суд Запорізької області від 10 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 19.03.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.