Постанова 4814 № 524/325/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/325/20 Номер провадження 22-ц/814/387/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Одринської Т.В., суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., за участю секретаря Філоненко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договорів дарування, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 листопада 2020 року,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою у якій просив суд забезпечити його позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, шляхом накладення арешту на: - нежитлове приміщення магазин № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1268145353104, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - квартиру АДРЕСА_2 , - торгові павільйони за адресою: АДРЕСА_3 , - чотирьохповерхову торгово-адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_4 , - 186,8 кв.м торгового павільйону літ. «В» за адресою: АДРЕСА_5 , - будинок АДРЕСА_6 , - будівлю магазину, будівлю котельні, цех хлібобулочних виробів, будівлю складу за адресою: АДРЕСА_7 , - нежитлові приміщення №№ 1, 2, 10 торгівельного павільйону літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_5 , - автомісця АДРЕСА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_9 . Просив заборонити відповідачам, або будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, переобладнання, перепланування, зміни назви, перереєстрації майна, що є предметом спору у даній справ. Заяву обґрунтовував тим, що після подання ним позову відповідач ОСОБА_2 , вчинила дії щодо розпорядження спірним майном, а саме подарувала частину спірного майна своєму сину, вважає, що існує загроза невиконання можливого рішення суду у справі яка перебуває в провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука за його позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Між сторонами існує спір, щодо поділу майна, на яке заявник просить накласти арешт. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення. Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, районний суд виходив із того, що оцінка обставин щодо накладення арешту на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , вже була надана судом при постановленні ухвал від 24.01.2020, від 03.02.2020 та 05.05.2020 р. Суд вважав, що зміст заяви ОСОБА_1 про фактичні обставини у справі не змінилися. Факт відчуження нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , були враховані судовим рішенням від 05.05.2020 року. Місцевий суд прийшов до висновку, що питання накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого існує спір та вірогідність його відчуження без відому ОСОБА_1 судом вирішено раніше. Не погодившись із вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1 , в інтересах, якого апеляційну скаргу подав його представник - адвокат Лобов М.О. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нову, якою заяву задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що при подачі заяви про забезпечення позову від 23 листопада 2020 року було дотримано положень п.1 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року, оскільки вона подана з додержанням вимог ст. 150-152 ЦПК України, до неї долучено оригінал квитанції про сплату судового збору та у заяві викладено обґрунтування позивача щодо необхідності застосування забезпечення позову. Вказував, що між сторонами існує спір, щодо майна яке є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначав, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки відповідач відчужила частину спірного майна на користь свого сина - ОСОБА_3 , а саме нежитлове приміщення магазин № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що вказане майно є предметом спору. Ухвалою суду від 05.05.2020 накладено арешт на приміщення стоматологічної клініки аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_10 , власником якою є ОСОБА_3 . Проте, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказаний вище тип об`єкта - приміщення стоматологічної клініки - аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній. Н томість у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про нежиле приміщення магазин № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 1268145353104. Йдеться про одне й те саме майно. Ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.05.2020 року не може бути виконана, право на вказане майно позивача може бути порушене. Вказує, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, переобладнання, перепланування, зміни назви, перереєстрації майна, що є предметом спору у даній справі не призводить до невиправного обмеження майнових прав відповідача. Спірне майно фактично перебуває у володінні Відповідача. Щодо посилання Автозаводським районним судом м. Кременчука на положення ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» зазначав, що такі доводи являються недостатньою підставою для відмови у накладенні арешту, оскільки нотаріус не зважаючи на положення цієї статті відчужив нежиле приміщення: магазин № НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, просив скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 листопада 2020 року та постановити нову, якою накласти арешт на спільне сумісне майно подружжя шляхом заборони його відчуження. А також заборонити відповідачам, або будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, переобладнання, перепланування, зміни назви, перереєстрації майна, що є предметом спору у даній справі. Від представника ОСОБА_2 адвоката Старости І.І. на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - залишити без змін. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників, що з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Судом встановлено, що 21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому просив: визнати за ним, право власності на Ѕ частку спільного майна подружжя: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 297,4 кв.м., житлова площа 99,3 кв. по АДРЕСА_11 , вартістю 223 050 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу 24,5 грн. - 5464725,5 грн., Ѕ якого становить 2 732363 грн.; нежитлове приміщення магазину, загальна площа 366,5 кв.м. по АДРЕСА_1 , вартістю 247 875 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом 24,5 грн. 6 734438 грн., Ѕ якого становить 3 372 603,12 грн.; земельну ділянку для обслуговування домоволодіння 0,2483 га по АДРЕСА_11 , вартістю 30 000,00 дол. США, в гривневому еквіваленті за курсом 24,5 грн. 735 000,00 грн., Ѕ якої становить 367 500,00 грн.; квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 355 кв.м., вартістю 266 250,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом 24,5 грн. 6 523 125,00 грн., Ѕ якої складає 3 261563,00 грн.; торгівельний павільйон, загальна площа 413,6 кв.м по АДРЕСА_3 , вартістю 310 200,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу 24,5 грн. -7 599 900,00 грн., Ѕ якого становить 3 799 950,00 грн.; торгівельно - адміністративний будинок, загальною площею 1 416,3 кв.м. по АДРЕСА_4 , вартістю 1 062 225,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу 24,5 грн. 260 245 125,00 грн., Ѕ якого становить 130 122 563,00 грн.; торгівельний павільйон літ. «В», загальною площею 186,8 кв.м. по АДРЕСА_5 , вартістю 140 100,00 дол. США, що по курсу 24,5 грн. 3 432 450,00 грн., Ѕ якого складає 1 716 255,00 грн.; будинок в АДРЕСА_6 , загальною площею 53,5 кв.м., вартістю 23 727,00 грн., Ѕ якого складає 11 864,00 грн.; магазин, котельна, цех хлібобулочних виробів, склад, загальною площею 5 483,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 4 112 400,00 дол. США, що за курсом 24,5 грн. 100 753 800,00 грн., Ѕ якого становить 50 376 900,00 грн.; нежитлове приміщення торгівельного павільйону літ. «Б» №№1,2,10 по АДРЕСА_12 , загальною площею 100,1 кв.м., вартістю 75 075,00 дол. США, що за курсом 24,5 грн. 1 839337,5 грн., Ѕ якого складає 919 669,00 грн.; оплата за автостоянки м. Києва по договору №20794 від 18.04.2019 в сумі 2 150 000,00 грн., Ѕ якої становить 1 075 000,00 грн. Визнати недійсними: договір дарування за номером запису про право власності 33536749, індексний номер 49019529 від 04.10.2019, кадастровий номер земельної ділянки 5322483803:03:001:0128, договір дарування, НАО №540912-540913, реєстровий номер 876 від 04.10.2019, внесено в Державний реєстр речових прав 04.10.2019, житлового будинку, загальною площею 297,4 кв.м., житловою площею 99,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_11 , вартістю 5 464 726,00 грн.; договір дарування земельної ділянки №НАО 540912-540913, реєстраційний №876 від 04.10.2019, площею 0,2483 га за адресою: АДРЕСА_11 , вартістю 735 000,00 грн., номер на право власності 33536472; визнати за ним право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 366,5 кв.м., вартістю 6 734 438,00 грн., в зв`язку із покращенням приміщення за рахунок власних коштів, та виділити в натурі; стягнути в грошовому виразі компенсацію за належну йому Ѕ частину спільного майна подружжя в сумі 197 750 815,00 грн. 03.03.2020 ОСОБА_1 збільшено позовні вимоги та до раніше заявлених додано вимогу про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення стоматклініки - аптеки по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 31.01.2020, зобов`язавши приватного нотаріуса Сень А.С. виключити із реєстру нерухомості майна право власності за ОСОБА_3 /а.с.150-151 виділених копій матеріалів провадження 2з/524/37/20/. З метою забезпечення вказаного позову 23.11.2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: нежитлове приміщення - магазин № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1268145353104, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; торгові павільйони за адресою: АДРЕСА_3 ; чотирьохповерхову торгово-адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_4 ; 186,8 кв.м торгового павільйону літ. «В» за адресою: АДРЕСА_5 ; будинок АДРЕСА_6 ; будівлю магазину, будівлю котельні, цех хлібобулочних виробів, будівлю складу за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлові приміщення № № 1, 2, 10 торгівельного павільйону літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_5 ; автомісця № № 56, 57, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_9 . Просив заборонити відповідачам, або будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, переобладнання, перепланування, зміни назви, перереєстрації майна, що є предметом спору у даній справ. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оцінка обставин щодо накладення арешту на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , була надана судом при постановленні ухвал про відмову в забезпеченні позову від 24.01.2020, від 03.02.2020, 05.05.2020 р. Фактичні обставини у справі не змінилися. Окрім того, питання накладення арешту на спірне майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було враховано судом при постановленні ухвали від 05.05.2020 року. Місцевий суд прийшов до висновку, що судом вирішено питання накладення арешту на нерухоме майно, щодо якого існує спір та вірогідність його відчуження без відому ОСОБА_1 . Колегія суддів з таким висновком суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову не відповідає вищезазначеним вимогам. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виник спір щодо поділу майна подружжя. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вказував на те, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, у зв`язку з чим просив накласти арешт на спірне нерухоме майно та заборонити відповідачам, або будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, переобладнання, перепланування, зміни назви, перереєстрації майна, що є предметом спору у даній справ. Колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 в частині накладення арешту на спірне майно не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, або в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або у його вилученні, що може призвести до порушень прав власника цього майна. В свою чергу, запропонований позивачем вид забезпечення позову, у вигляді заборони відчуження, переобладнання, перепланування, перереєстрації майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; торгових павільйонів, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 ; чотирьохповерхової торгово-адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ; 186.8 кв.м. торгівельного павільйону, літ. «В», за адресою: АДРЕСА_5 ; будинку АДРЕСА_6 ; будівлі магазину, будівлі котельні, цеху хлібобулочних виробів, будівлі складу, розташованих за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлових приміщень № №1, 2, 10 торгівельного павільйону літ. «Б», розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Дана міра забезпечення позову унеможливить в подальшому відчуження спірного нерухомого майна до вирішення справи по суті. Щодо вимог ОСОБА_1 про накладення арешту на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає, що арешт на вказане майно накладено ухвалою суду від 05.05.2020 року, залишеною без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.07.2020 року. Доводи апелянта про те, що вказана ухвала суду не може бути виконана, оскільки арешт накладено на приміщення стоматологічної клініки аптеки, а згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за зазначеною адресою зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення - магазин № НОМЕР_1 , не є підставою для повторного накладення арешту на майно за вказаною адресою. Слід зазначити, що допущені в судовому рішенні неточності можуть бути підставою для звернення особи з вмотивованою заявою для виправлення описки, а не повторного вирішення вказаного питання. Вирішуючи вимоги в частині накладення арешту на автомобільні місця, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що вимоги ОСОБА_1 , щодо накладення арешту на автомобільні місця № № 56, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_9 , були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанції. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.05.2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду 20.07.2020 рокувідмовлено в накладенні арешту на вказане майно, у зв`язку з тим, що їх відчуження, як нерухомого майна, є неможливим, оскільки автомобільні місця на час розгляду заяви, не були побудовані, а передача інвестором прав на них іншим особам не передбачена умовами договору. Титульним власником майнових прав на автомобільні місця є ОСОБА_3 . Враховуючи, що досліджені обставини, щодо автомобільних місць на час постановлення даної ухвали не змінилися, в цій частині висновки суду є обґрунтованими, та доводами апеляційної скарги не спростовані. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу поданому представником ОСОБА_2 ОСОБА_5 про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідача відчужити спірне майно, не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, ОСОБА_2 , вже було здійснено відчуження одного об`єкту нерухомого майна, що є спірним, до вирішення справи по суті. Вимоги ОСОБА_1 мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя та існує обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 754/6415/18 (провадження 61-44759св18). Посилання представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 про те, що нежитлове приміщення магазин № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю, оскільки набуте до шлюбу з позивачем, не заслуговують на увагу. Питання щодо належності чи неналежності спірного нерухомого майна до спільної сумісної власності подружжя підлягає дослідженню судом під час розгляду справи по суті, а не при розгляді заяви про забезпечення позову. Оцінка таких доводів судом під час перевірки законності та обґрунтованості ухвали суду про забезпечення позову фактично призведе до вирішення спору по суті в цій частині. Доводи відповідача про те, що накладення арешту на об`єкти нерухомості не є співвмірними з заявленими позовними вимогами та завдасть істотної шкоди діяльності ОСОБА_2 , як ФОП, не можуть бути взяті до уваги, так як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на спірні об`єкти зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 , а не ФОП. Окрім того, захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження, переобладнання, перепланування, перереєстрації майна не впливає на право користування спірним майном. Доказів про те, яким чином забезпечення позову в обраний спосіб порушує права ОСОБА_2 або інших осіб, з урахуванням твердження представника відповідача про відсутність у неї наміру відчужувати спірне майно, а також про юридичну неможливість такого відчудження, матеріали справи не містить. Окрім того, відсутність доказів на підтвердження наміру сторони відчужити спірне майно, а також відсутність законної можливості на таке відчуження без згоди ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у забезпеченні позову шляхом заборони відчуження, переобладнання, перепланування, перереєстрації майна. Апеляційний суд вважає, що відмовляючи у задоволенні вимог вищевказаної заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, постановив необґрунтоване рішення, яке унеможливлює забезпечення реального та ефективного виконання можливого судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог вищенаведеної заяви про забезпечення позову, а саме вимоги в частині забезпечення позову у вигляді заборони відчуження, переобладнання, перепланування, перереєстрації майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; торгових павільйонів за адресою: АДРЕСА_3 ; чотирьохповерхової торгово-адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_4 ; 186,8 кв.м торгового павільйону літ. «В» за адресою: АДРЕСА_5 ; будинку АДРЕСА_6 ; будівлі магазину, будівлі котельні, цеху хлібобулочних виробів, будівлю складу за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлового приміщення № № 1, 2, 10 торгівельного павільйону літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_5 . В іншій частині заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення. Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, 381- 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича задовольнити частково. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 листопада 2020 року скасувати та постановити нову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договорів дарування задовольнити частково. Заборонити відчуження, переобладнання, перепланування та перереєстрацію наступного майна: - квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 182279153104, розташована за адресою: АДРЕСА_13 ; - торгові павільйони, реєстраційний номер майна НОМЕР_2 , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; - чотирьохповерхова торгово-адміністративна будівля, реєстраційний номер майна: 31090082, розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; - 186.8 кв.м. торгівельного павільйону, літ. «В», реєстраційний номер майна: 31991674, розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; - будинок, реєстраційний номер майна 19162828, розташований за адресою: АДРЕСА_6 ; - будівля магазину, будівля котельні, цех хлібобулочних виробів, будівля складу, реєстраційний номер майна 17431810, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ; - нежитлові приміщення № №1, 2, 10 торгівельного павільйону літ. «Б», реєстраційний номер майна 16584232, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . В іншій частині заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19.03.2021р. Головуючий суддя : Т.В. Одринська Судді: О.О. Панченко В.П. Пікуль