Постанова 4814 № 524/325/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/325/20 Номер провадження 22-ц/814/1603/20Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., секретар Зеленська О.І., з участю представників відповідача ОСОБА_1 адвоката Пшеничного О.Л. та в режимі відеоконференції з адвокатом Лореш Д.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного Олександра Леонідовича на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 травня 2020 року, постановлену суддею Кривич Ж.О., про забезпечення позову, за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Сень Анна Сергіївна, про поділ майна подружжя, визнання недійсними договорів дарування, в с т а н о в и в: 21.01.2020 ОСОБА_3 звернувся в суд із указаним позовом та 28.04.2020 заявив про вжиття заходів його забезпечення шляхом: - накладення арешту на рахунки ФО-П ОСОБА_2 , ПП «Будинок торгівлі» в розмірі Ѕ частини грошових коштів; карткові рахунки, відкриті в іноземній валюті в АТ «Правекс-Банк»; банківський сейф №397 в АТ «Правекс-Банк» та банківський сейф номер не відомий в АТ КБ «ПриватБанк», заборонивши їх використання ОСОБА_2 ; а також на все спільне нерухоме майно подружжя, що зареєстроване за ОСОБА_2 та становить предмет поділу майна у даному спорі, включно із житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , та приміщенням стоматологічної клініки-аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , заборонивши вчиняти дії щодо відчуження такого майна, та - заборони ОСОБА_5 відчужувати автомісця №№ 56, 57, 58, 59, 60 по АДРЕСА_4 , наклавши арешт на вказані автомісця та приміщення стоматологічної клініки-аптеки, що належить ОСОБА_4 та розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування підстав забезпечення позову посилається на те, що їх не вжиття може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, наслідком чого стане порушення його майнових прав. Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.05.2020 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на: - житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , - приміщення стоматологічної клініки-аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_4 . В іншій частині заяви відмовлено. Ухвала районного суду в частині, якою вимоги заяви про забезпечення позову задоволені, вмотивована тим, що стосовно цих об`єктів нерухомості між сторонами існує спір та є вірогідність його відчуження без відома ОСОБА_3 . Відмовляючи у задоволенні іншої частини вимог заяви, районний суд виходив із того, що оцінка обставин щодо накладення арешту на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 , вже була надана судом при постановленні ухвал про відмову в забезпеченні позову від 24.01.2020 та від 03.02.2020; підстави накладення арешту на банківські сейфи в АТ «Правекс-Банк» та АТ КБ «ПриватБанк», а також заборону їх використання ОСОБА_2 - відсутні, як недоведені, а накладення арешту на оборотні кошти ФО-П ОСОБА_2 та рахунки ПП «Будинок торгівлі» може завдати неспівмірної шкоди підприємницькій діяльності відповідача та юридичної особи, що не залучена до участі у справі. Стосовно безпідставності накладення арешту на автомісця, районний суд виходив із того, що їх відчуження, як нерухомого майна, є неможливим, а передача інвестором прав на них іншим особам не передбачена умовами договору. Відповідач ОСОБА_2 , в особі уповноваженого представника адвоката Пшеничного О.Л., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду в частині, якою задоволено вимоги заяви про забезпечення позову, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у її задоволенні в повному обсязі. Заперечує висновки суду першої інстанції щодо наявності спору стосовно об`єктів, на які накладено арешт та доводить, що приміщення стоматологічної клініки-аптеки придбано нею до реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 . Доказів, що за належні позивачу кошти приміщення зазнало поліпшень, які значно збільшили його вартість, не надано, а в судовому засіданні він послався лише на придбання стоматологічного обладнання, яке не є складовою об`єкту нерухомості. Щодо накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , зазначає, що позивач ще під час шлюбу подарував свою частину, а тому спір щодо такого об`єкту також відсутній. Зазначає, що позивач двічі звертався в суд із заявами про накладення арешту на указані об`єкти нерухомості, у задоволенні яких відмовлено. 10.07.2020 позивач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у позовній заяві та заяві про його забезпечення просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу районного суду без змін. Вважає, що відповідач не довів у чому полягає незаконність та необґрунтованість такої ухвали суду, що є порушенням ст.356 ЦПК України. 16.07.2020 третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Сень А.С. надала апеляційному суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Інформацією, яка могла б вплинути на розгляд справи, нотаріус не володіє, заперечень чи клопотань до суду подавати не буде. У суді апеляційної інстанції представники відповідача ОСОБА_2 - адвокати Пшеничний О.Л. та ОСОБА_6 , підтримали доводи апеляційної скарги. Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.01.2020 ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому, просить: 1) визнати за ним, ОСОБА_3 , право власності на Ѕ частку спільного майна подружжя: - житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 297,4 кв.м., житлова площа 99,3 кв. по АДРЕСА_1 , вартістю 223 050 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу 24,5 грн. - 5464725,5 грн., Ѕ якого становить 2 732363 грн.; - нежитлове приміщення магазину, загальна площа 366,5 кв.м. по АДРЕСА_2 , вартістю 247 875 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом 24,5 грн. - 6 734438 грн., Ѕ якого становить 3 372 603,12 грн.; - земельну ділянку для обслуговування домоволодіння 0,2483 га по АДРЕСА_1 , вартістю 30 000,00 дол. США, в гривневому еквіваленті за курсом 24,5 грн. - 735 000,00 грн., Ѕ якої становить 367 500,00 грн.; - квартира АДРЕСА_5 , загальна площа 355 кв.м., вартістю 266 250,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом 24,5 грн. - 6 523 125,00 грн., Ѕ якої складає 3 261563,00 грн.; - торгівельний павільйон, загальна площа 413,6 кв.м по АДРЕСА_6 , вартістю 310 200,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу 24,5 грн. -7 599 900,00 грн., Ѕ якого становить 3 799 950,00 грн.; - торгівельно-адміністративний будинок, загальною площею 1 416,3 кв.м. по АДРЕСА_7 , вартістю 1 062 225,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу 24,5 грн. - 260 245 125,00 грн., Ѕ якого становить 130 122 563,00 грн.; - торгівельний павільйон літ. «В», загальною площею 186,8 кв.м. по АДРЕСА_8 , вартістю 140 100,00 дол. США, що по курсу 24,5 грн. -3 432 450,00 грн., Ѕ якого складає 1 716 255,00 грн.; - будинок в АДРЕСА_9 , загальною площею 53,5 кв.м., вартістю 23 727,00 грн., Ѕ якого складає 11 864,00 грн.; - магазин, котельна, цех хлібобулочних виробів, склад, загальною площею 5 483,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 4 112 400,00 дол. США, що за курсом 24,5 грн. - 100 753 800,00 грн., Ѕ якого становить 50 376 900,00 грн.; - нежитлове приміщення торгівельного павільйону літ. «Б» №№1,2,10 по АДРЕСА_11 , загальною площею 100,1 кв.м., вартістю 75 075,00 дол. США, що за курсом 24,5 грн. - 1 839337,5 грн., Ѕ якого складає 919 669,00 грн.; - оплата за автостоянки м.Києва по договору №20794 від 18.04.2019 в сумі 2 150 000,00 грн., Ѕ якої становить 1 075 000,00 грн. 2) визнати недійсними: - договір дарування за номером запису про право власності 33536749, індексний номер 49019529 від 04.10.2019, кадастровий номер земельної ділянки 5322483803:03:001:0128, договір дарування, НАО №540912-540913, реєстровий номер 876 від 04.10.2019, внесено в Державний реєстр речових прав 04.10.2019, житлового будинку, загальною площею 297,4 кв.м., житловою площею 99,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5 464 726,00 грн.; - договір дарування земельної ділянки №НАО 540912-540913, реєстраційний №876 від 04.10.2019, площею 0,2483 га за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 735 000,00 грн., номер на право власності 33536472; 3) визнати за ним право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 366,5 кв.м., вартістю 6 734 438,00 грн., в зв`язку із покращенням приміщення за рахунок власних коштів, та виділити в натурі; 4) стягнути в грошовому виразі компенсацію за належну йому Ѕ частину спільного майна подружжя в сумі 197 750 815,00 грн./а.с.8-16 виділених копій матеріалів провадження 2з/524/37/20/ 03.03.2020 ОСОБА_3 збільшено позовні вимоги та до раніше заявлених додано вимогу про визнання недійсним договору дарування нежитлового приміщення стоматклініки-аптеки по АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 31.01.2020, зобов`язавши приватного нотаріуса Сень А.С. виключити із реєстру нерухомості майна право власності за ОСОБА_4 /а.с.150-151 виділених копій матеріалів провадження 2з/524/37/20// З метою забезпечення указаного позову ОСОБА_3 заявив про накладення арешту на усе спірне майно, заборонивши його відчуження, а також на рахунки ФО-П ОСОБА_2 , ПП «Будинок торгівлі» в розмірі Ѕ частини грошових коштів, карткові рахунки, відкриті в іноземній валюті в АТ «Правекс-Банк», банківський сейф №397 в АТ «Правекс-Банк» та банківський сейф номер не відомий в АТ КБ «ПриватБанк», заборонивши їх використання ОСОБА_2 /а.с.2-5/ Постановляючи ухвалу про накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також приміщення стоматологічної клініки-аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , районний суд виходив із того, що стосовно цих об`єктів існує спір між сторонами і є вірогідність їх відчуження без відому ОСОБА_3 . В іншій частині заява не підлягає задоволенню з підстав, викладених в ухвалах від 24.01.2020 та від 03.02.2020 про відмову в забезпеченні позову, а також, як необґрунтована й така, що може завдати неспівмірної шкоди підприємницькій діяльності відповідача ОСОБА_2 та юридичної особи ПП «Будинок торгівлі», що не залучена до участі у справі. Апеляційний суд, в оскаржуваній частині, з таким висновком районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність зазначеного висновку не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою суду та переоцінки доказів по справі. Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним із видів заходів забезпечення позову, передбаченого п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, застосування якого, відповідно до ч.3 наведеної норми, має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 по справі №381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, реалізація предмета спору чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 по справі №308/3824/16-ц). Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Із матеріалів справи убачається, що заява ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також приміщення стоматологічної клініки-аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що їх невжиття у майбутньому може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. Застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними із предметом спору та забезпечать збереження нерухомого майна, реальність загрози відчуження якого доведена ОСОБА_3 . Зокрема, після пред`явлення ним позову (21.01.2020), між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 31.01.2020 укладено договір дарування приміщення стоматологічної клініки-аптеки, наслідком чого стало збільшення вимог позову щодо визнання такого договору недійсним. Посилання відповідача на ухвали районного суду про відмову в забезпеченні позову від 24.01.2020 та 03.02.2020, як підставу скасування арешту, колегією суддів відхиляються. По-перше, на момент постановлення ухвали від 24.01.2020 відповідачем не вчинялися дії щодо відчуження об`єктів нерухомості, тоді як через недоліки позову до вирішення питання щодо підсудності спору, районний суд не вбачав підстав для його забезпечення. По-друге, договір дарування приміщення стоматологічної клініки-аптеки не становив предмет дослідження при постановленні судом ухвали від 03.02.2020, яка, з огляду на зміну фактичних обставин, не обмежує прав позивача на потворне звернення та не звільняє сторін від обов`язку доказування. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності спору стосовно об`єктів, на які накладено арешт, колегією суддів відхиляються, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція висловлена 02.09.2019 Верховним Судом по справі №917/137/19. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного Олександра Леонідовича - залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.07.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська