Постанова 4872 № 916/2229/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2229/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран, секретар судового засідання Лук`ященко В.Ю. за участю представників сторін: від позивача: Данилов К.О.; від відповідача: Бараш М.Я., Кислий А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 (суддя С.В. Літвінов, м. Одеса, повний текст складено 28.12.2020) у справі № 916/2229/18 за позовом: Антимонопольного комітету України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» про: стягнення штрафів та зобов`язання вчинити певні дії 562582100 грн, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» про стягнення штрафу у загальній сумі 131 382 650 грн, пені у розмірі 431 199 450 грн, а також про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» виконати: - п. 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет); - п. 7 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: щомісячно протягом трьох років з дати отримання рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р направляти на електронну адресу Антимонопольного комітету України (zvit@amcu.gov.ua) інформацію у форматі EXCEL (за формою, що є додатком № 2 до цього рішення) стосовно 10 (десяти) найбільших за обсягом реалізації артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; - п. 8 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем у добровільному порядку рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р у справі № 126-26.13/28-16 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2018 позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2229/18. Заявою про уточнення позовних вимог від 29.10.2018, позивач, врахувавши лист Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області №06-08/1371-6930 від 16.10.2018 про розмір коштів зарахованих до загального фонду Державного бюджету України від ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» на виконання Рішення № 551-р, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 131 199 450 грн, пеню у розмірі 431 199 450 грн та зобов`язати відповідача виконати пункти 6, 7 та 8 резолютивної частини Рішення № 551-р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2018 провадження у справі №916/2229/18 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №910/3047/17. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2020, у зв`язку із надходженням інформації про набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/3047/17 законної сили, провадження у справі № 916/2229/18 поновлено. 23.09.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем залишку суми штрафу у розмірі 131 199 450 грн, відповідно до якої позивач просив суд: - стягнути з відповідача пеню у розмірі 431 199 450 грн; - зобов`язати відповідача виконати пункт 6 резолютивної частини Рішення №551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет); - зобов`язати відповідача виконати пункт 7 резолютивної частини Рішення №551-р, а саме: щомісячно протягом трьох років з дати отримання рішення направляти на електронну адресу Антимонопольного комітету України інформацію у форматі EXCEL (за формою, що є додатком 2 до цього рішення) стосовно 10 (десяти) найбільших за обсягами реалізації артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; - зобов`язати відповідача виконати пункт 8 резолютивної частини Рішення №551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2020 провадження у справі №916/2229/18 за позовом Антимонопольного комітету України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» в частині: - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет; - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» виконати пункт 7 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: щомісячно протягом трьох років з дані отримання рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р направляти на електронну адресу Антимонопольного комітету України (zvit@amcu.gov.ua) інформацію у форматі EXCEL (за формою, що є додатком 2 до цього рішення) стосовно 10 (десяти) найбільших за обсягами реалізації артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» виконати пункт 8 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р, а саме: усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями обсягів сигарет, та умов, що їм сприяють закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 позов Антимонопольного комітету України задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом`янському районі міста Києва стягнуто пеню у розмірі 41 327 826,75 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 № 551-р у справі № 126-26.13/28-16 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», що також зумовило нарахування останньому пені. Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи факт часткової сплати відповідачем визначеної рішенням №551-р суми штрафу, а також періоду зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, дійшов висновку про часткову необґрунтованість наданого позивачем розрахунку, що стало підставою для часткового задоволення позову. Не погодившись з прийнятим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 у справі № 916/2229/18 скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Антимонопольного комітету України. Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що полягає в наступному. Зупинення виконання рішення органів Комітету необхідно розглядати з точки зору суб`єктного складу осіб, яким воно адресовано. Судові справи за позовами інших осіб, які не мають права на оскарження відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не зупиняють виконання рішення органів Комітету для тих суб`єктів господарювання, яких воно безпосередньо не стосується. Отже, враховуючи, що компанія Лідертано Холдінгс ЛТД не має статусу заявника, відповідача або третьої особи у справі № 126-26.13/28-16 про порушення ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» законодавства про захисту економічної конкуренції, самостійне оскарження останньою рішення № 551-р в межах розгляду справи № 910/8699/18, не зупиняє його виконання для ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА». Двохмісячний строк на добровільну сплату штрафу не зупиняється та не переривається, у зв`язку із оскарженням рішення органів Комітету в судовому порядку, а пеня нараховується виключно протягом періоду, в який фактично здійснюється розгляд чи перегляд справи судом. Крім того, за твердженням скаржника, судом застосовано норми права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про захист економічної конкуренції», який має переваги над положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», які безпідставно були застосовані судом першої інстанції. Пеня за прострочення сплати штрафу не залежить від часткової сплати, адже відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пеня нараховується за кожен день прострочення штрафу у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, а відтак нарахування пені пов`язано виключно з розміром штрафу. Зважаючи на викладені обставини та враховуючи положення Закону України «Про захист економічної конкуренції», апелянт наполягає на обґрунтованості заявлених вимог щодо стягнення пені в сумі 431 199 450 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Будішевської Л.О., Таран С.В. від 25.01.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 02.02.2021 розгляд справи № 916/2229/18 призначено на 16.02.2021 о 10:30. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.20210 у справі № 916/2229/18 про часткове задоволення позовних вимог Антимонопольного комітету України залишити без змін, а апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає наступне. ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА» є торговою компанією, яка утримує дохід від продажу своїх торгових послуг, в даному випадку послуг дистрибуції сигарет. Дохід від цієї діяльності у 2015 році, згідно Рекомендаційних роз`яснень 39-рр склав близько 2 млрд.грн. Відповідно штраф, накладений на Товариство за п. 4 резолютивної частини рішення № 551-р у розмірі 429,3 млн.грн, склав близько 21% від розміру доходу (виручки) продавця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), пов`язаного з порушенням, в 2 рази перевищив порогів показник, передбачений ст. 52 Закону № 2210. Частина 4 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що у випадку, коли безпосередній порушник входить до групи, яка визнається єдиним суб`єктом господарювання, штраф накладається з урахуванням складу згаданого єдиного суб`єкта господарювання. Тобто є всі підстави вважати, що розмір штрафу АМКУ визначений, спираючись на сукупний розмір доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), пов`язаного з порушенням суб`єкта господарювання, до якого входило ТОВ «ТЕДІС УКРАЇНА». Наведене спричинило суттєвий негативний вплив не тільки на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА», але його учасників, чим спонукало компанію Лідертано Холдінгс ЛТД шукати судовий захист. Норми ст.ст. 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не пов`язують можливість оскарження рішення Комітету із статусом скаржника у справі, єдиною умовою зупинення нарахування пені є сам факт порушення судом провадження у справі про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України. Визначення точної дати закінчення періоду виконання рішення Антимонопольного комітету в добровільному порядку, яка б не порушувала ні ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ні ст.ст. 46, 56, 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і не наражала скаржників на притягнення до незаконних санкцій, вимагає визначення тривалості відстрочення, на яку має бути перенесено виконання рішення з урахуванням часу, протягом якого тривав відповідний судовий розгляд. Поняття пені не визначено в законодавстві про захист економічної конкуренції, що ускладнює правильне застосування такої санкції в даному випадку. В ситуації, коли спеціальний закон не містить відповідної норми, то відповідно він може мати переваги перед загальним законом, в якому ця норма є і це жодним чином не порушує загальноприйнятих підходів до вирішення проблеми колізії норм. Виходячи із загальних положень норм цивільного, господарського, податкового законодавства, пеня розглядається як штрафна санкція, нарахована на суму невиконаного зобов`язання, чим забезпечується адекватність додаткової санкції у вигляді пені визначеному порушенню. Крім того, відповідач вказує на те, що скаржник не навів жодного висновку Верховного Суду, в якому була б викладена оцінка рішень і постанов судів по забезпеченню права відповідачів у справах АМКУ на використання ними усього двомісячного періоду сплати штрафу в добровільному порядку; висновку, в якому б були викладені результати системного аналізу положень статей 22, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст.ст. 48, 56, 60, 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо зазначено в цих статтях механізму узгодження законодавства про захист економічної конкуренції і Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, наведені скаржником висновки або не відповідають ситуації з виконання рішення № 551-р або ж не охоплюють весь механізм виконання рішення, концентруючись на стадії виконання рішення під додатковим примусом. З урахуванням викладених обставин, відповідач наполягав на обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення пені. Розгляд справи відповідно до ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та від 09.03.2021 відкладався на підставі поданих сторонами клопотань про відкладення. В судовому засіданні від 17.03.2021 проголошувалась перерва до 19.03.2021. В судовому засіданні 19.03.2021 представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, представники відповідача підтримали свої доводи та заперечення проти її задоволення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Антимонопольного комітету України №551-р від 16.12.2016 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі Рішення № 551-р), прийнятого за результатами розгляду справи №126-26.13/28-16 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» законодавства про захист економічної конкуренції та Подання відділу ринків агропромислового комплексу Департаменту досліджень і розслідувань ринків виробничої сфери, фармацевтики та рітейлу від 10.03.2016 №126-26.13/28-16/91-спр: - визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» з 2013 року по вересень 2015 року займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку дистрибуції сигарет відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 1 та 5 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; - накладено на Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» за порушення, зазначені в пунктах 2 і 3 резолютивної частини Рішення №551-р, штрафи на загальну суму 431 199 450,00 гривень; - зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» у двомісячний строк з дати отримання рішення усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (в тому числі розробити та застосовувати прозорий та економічно обґрунтований механізм ціноутворення при здійсненні дистрибуції та реалізації сигарет, що має базуватися на аналізі співвідношення прибутковості та витрат за кожним напрямом діяльності, виокремлюючи, зокрема, реалізацію кінцевим споживачам та реалізацію на умовах самостійного вивозу); - зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» щомісячно протягом трьох років з дати отримання рішення направляти на електронну адресу Антимонопольного комітету України (zvit@amcu.gov.ua) інформацію у форматі EXCEL (за формою, що є додатком 2 до цього рішення) стосовно 10 (десяти) найбільших за обсягами реалізації артикулів, ціни закупівлі та реалізації сигарет, встановлені: у власній роздрібній мережі, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, для суб`єктів господарювання, що мають ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробам; - зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» у двомісячний строк з дати отримання рішення усунути причини виникнення й припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення обмежень замовлених покупцями сигарет, та умов, що їм сприяють та повідомити Комітет про виконання рішення з наданням підтверджувальних документів. Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Копія Рішення № 551-р надіслана на адресу відповідача супровідним листом №126-26.13/03-14008 від 29.12.2016 та отримана останнім 10.01.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, кінцевим днем виконання Рішення № 551-р є 10.03.2017. Судом також встановлено, що Рішення №551-р оскаржено відповідачем в судовому порядку в межах встановленого законодавством про захист економічної конкуренції двомісячного строку. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 порушено провадження у справі №910/3047/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування Рішення №551-р. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3047/17 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3047/17. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №910/3047/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3047/17 без змін. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/3047/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі №910/3047/17. Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/3047/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» задоволено частково, змінено та викладено у новій редакції резолютивну частину оскаржуваних судових рішень, а саме: «Позов задовольнити частково. Рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 зі справи № 551-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнати недійсним у частині таких слів, вміщених у пункті 6 цього рішення: "що має базуватися на аналізі співвідношення прибутковості та витрат за кожним напрямом діяльності, виокремлюючи, зокрема реалізацію кінцевим споживачам та реалізацію на умовах самостійного вивозу». 14.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» повторно звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення №551-р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2018 за цим позовом було відкрито провадження у справі № 910/1676/18, яке тривало до 07.05.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8699/18 за позовом компанії Лідертано Холдінгс ЛТД до АМКУ про визнання недійсним Рішення №551-р. Відповідно до згаданої ухвали справа №910/8699/17 розглядалася за правилами загального позовного провадження, і компанія Лідертано Холдінгс ЛТД була визнана позивачем, а ТОВ «ТЕДІС Україна» третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Розгляд позову компанії Лідертано Холдінгс ЛТД про визнання недійсним Рішення №551-р в Господарському суді міста Києва тривав до 25.06.2019. З матеріалів справи також вбачається, що сума визначеного Рішенням № 551-р штрафу згідно платіжних доручень № 158 від 26.04.2017, № 4726 від 13.05.2017, № 977 від 13.05.2017, № 1266 від 11.09.2020 сплачена відповідачем у повному обсязі. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача до державного бюджету пені у розмірі 431 119 450, 00 грн, нарахованої у зв`язку з несвоєчасною сплатою вказаного штрафу. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Отже, виходячи із приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. За правилами ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Відповідно до ч. 1 ст. 22 вказаного Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). Згідно зі ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені. Відповідно до частин 2-5, 7, 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Якщо штраф накладено на суб`єкт господарювання відповідно до частини четвертої статті 52, сплата штрафу може здійснюватися як повністю, так і частково будь-якою юридичною чи фізичною особою, яка входить до складу суб`єкта господарювання і на яку накладено штраф. Сплата штрафу у повному обсязі однією юридичною чи фізичною особою або декількома особами звільняє інших осіб, за яких цей штраф було сплачено, від сплати штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Як встановлено судом, рішенням Антимонопольного комітету України №551-р від 16.12.2016 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», прийнятого за результатами розгляду справи №126-26.13/28-16 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА» законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у загальному розмірі 431 199 450, 00 грн за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Останній день двомісячного строку, встановленого ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для добровільної сплати штрафу припадав на 10.03.2017. Станом на час звернення позивача до суду з позовом, відповідачем сплачено штраф в загальній сумі 300 000 000 грн. Як зазначалося вище, рішення № 551-р було оскаржено в судовому порядку. Таке оскарження тривало з 01.03.2017 (дата відкриття провадження у справі № 910/3047/17) по 31.05.2017 (дата прийняття рішення у справі № 910/3047/17), з 16.06.2017 (дата відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3047/17) по 09.02.2018 (дата винесення постанови суду апеляційної інстанції), з 02.04.2018 (дата відкриття касаційного провадження у справі № 910/3047/17) по 19.06.2018 (дата винесення постанови суду касаційної інстанції), з 16.02.2018 (дата відкриття провадження у справі № 910/1676/18) по 07.05.2018 (дата закриття провадження у справі № 910/1676/18), з 06.07.2018 (дата відкриття провадження у справі № 910/8699/18) по 25.06.2019 (дата закриття провадження у справі № 910/8699/18). Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції визнав помилковим нарахування позивачем пені за період з 01.06.2017 по 10.06.2017 та з 10.02.2018 по 15.02.2018, зважаючи на обставини оскарження рішення № 551-р в судовому порядку, та залишок двохмісячного строку, наданого для добровільної сплати штрафу тривалістю 10 днів. Проте, з даним висновком колегія суддів не погоджується з огляду на таке. Частинами 1, 4 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Виходячи з системного аналізу частин першої та четвертої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18). Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч. 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. Накладений рішенням Антимонопольного комітету України на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства. У застосуванні приписів ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами 3-5 частини 5 зазначеної статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, і колегія суддів не вбачає підстав для її відступлення. За таких обставин, приймаючи до уваги, що положеннями ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, а передбачено лише зупинення нарахування пені, у зв`язку з оскарженням такого Рішення до суду, нарахування пені має здійснюватись у період з 01.06.2017 по 15.06.2017 - період прострочення 15 днів, з 10.02.2018 по 15.02.2018 - період прострочення 6 днів, з 20.06.2018 по 05.07.2018 - період прострочення 16 днів. Посилання апелянта на те, що оскарження Компанією Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед Рішення № 551-р в межах справи № 910/8699/18 не зупиняє періоду нарахування пені, відхиляються судовою колегією, адже в силу імперативного припису ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зупинення нарахування пені пов`язується виключно з обставинами розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу. При цьому, Закон не пов`язує таке зупинення зі складом сторін у справі, в межах якої оскаржується рішення Антимонопольного комітету України. Також, колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо помилкового здійснення розрахунку суми пені в залежності від часткової оплати суми штрафу. Частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Як зазначалося вище, відповідач станом на 01.06.2017 (початок період нарахування пені) сплатив визначену Рішенням № 551-р суму штрафу у загальному розмірі 300 000 000 грн, залишок несплаченої суми склав 131 199 450 грн. Колегія суддів враховує, що положення ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не місять прямої заборони здійснення розрахунку у спосіб, застосований судом. Ключовим, в даному випадку, є встановлення обставин прострочення виконання відповідачем обов`язку зі сплати штрафу. Інший підхід спричинив би порушення принципів розумності та справедливості як складових елементів верховенства права. Подібна за змістом правова позиція щодо розрахунку суми пені виходячи з несплаченої суми штрафу викладена в постанові Верховного Суду у справі № 914/3050/14 від 11.06.2019. В цьому контексті, помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що регулюють питання господарсько-правової відповідальності не призвели до неправильних висновків. Таким чином, перевіривши висновки суду першої інстанції щодо визначення періоду нарахування пені за прострочення сплати штрафу, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 72 815 694, 75 грн (131 199 450, 00 грн (сума штрафу) х 1,5%/ 100% х 37 днів (сумарна кількість днів прострочення). З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги позивача, зазначені в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 у справі № 916/2229/18 є таким, що підлягає зміні. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010). Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів. Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду. І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №918/519/17. Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 по справі № 916/2229/18 зміні. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 у справі № 916/2229/18 змінити, виклавши п. п. 2, 3 резолютивної частини в наступній редакції: «

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (просп. Шевченка, 4-А, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 30622532) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом`янському районі міста Києва (код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача-Казначейство України (ЕАП), рахунок (IBAN) UA618999980000031114106026010, код класифікації доходів - 21081100, пеню у розмірі 72 815 694, 75 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (просп. Шевченка, 4-А, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 30622532) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) 225 557, 41 грн судового збору.». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС Україна» (просп. Шевченка, 4-А, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 30622532) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 174 250, 98 грн. Доручити Господарському суду Одеської області видати накази на виконання даної постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2021. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя Л.О. Будішевська Суддя С.В. Таран