Постанова 4851 № 520/10803/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2021 р. Справа № 520/10803/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харківпо справі № 520/10803/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 № 04-52/209 з 19 лютого 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 86% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що маючи право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, у лютому 2020 року отримала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку відповідно до нового розміру винагороди. Листом від 06.03.2020 року № 24 відповідачем відмовлено у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на відсутність визначеного порядку обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки після виходу у відставку вона не мала об`єктивної можливості пройти кваліфікаційне оцінювання та пропрацювати три роки, а відтак має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. В якості правового обґрунтування свого права на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач посилається на рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 року № 2-р/2020 та ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, відповідно до якого має право на розмір грошового утримання в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Крім того, зауважила, що вказаний розмір суддівської винагороди (86%) встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі №520/2510/19, яке набрало законної сили 18.06.2019. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі №520/10803/2020, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року по справі № 520/10803/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року у розмірі 86 % та ухвалити в цій частині рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, фактично скасував чинне рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі №520/2510/19, яким розмір довічного грошового утримання судді у відставці встановленого на рівні 86%. Також вказує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, відповідно до яких в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. З наведеного на думку апелянта слідує, що розмір відсотку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається саме Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» і становить 86 %. Також звернула увагу суду апеляційної інстанції на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №280/2207/20, яке набрало законної сили та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 по справі №440/1361/20, яке набрало законної сили 03.11.2020, якими встановлено саме відсоток щомісячного грошового утримання судді у відставці за Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи вищевикладене, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, за висновками якого установлення менш сприятливих умов надання гарантій матеріального та соціального забезпечення суддям, що звільнені з посади раніше введеного в дію нового правового регулювання, за своїм значенням практично означає зниження рівня незалежності суддів, що є недопустимим в силу положень статті 126 Конституції України та підтверджено практикою Конституційного Суду України, рішення Конституційного Суду від 04.12.2018 у справі №11-р/2018, рішенням Верховного Суду від 22.01.2018 у справі №800/348/17, від 19.02.2018 у справі №800/545/16, вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неповного розгляду позовних вимог. Зауважила, що зміст мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що проаналізувавши рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №520/2510/19 суд вийшов за межі своїх повноважень. Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2019 у справі №2-р/2020, вказує, що з 19.02.2019 (наступного дня з дати ухвалення вказаного рішення) порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів регулюється ст. 142 Закону №1402-VIII від 02.06.2016, відповідно до якої, зокрема, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання, а тому, враховуючи, що з 19.02.2020 розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не змінювався, відповідно відсутні підстави для перерахунку. Щодо визначення розміру суддівської винагороди з розрахунку 86% від суддівської винагороди працюючого судді, відповідач, посилаючись на п.4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 по справі № 4-рп/2016, зазначив, що маючи 20 років 01 місяць та 01 день суддівського стажу, позивач, відповідно до ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI мала право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% утримання судді, який працює на відповідній посаді. При цьому вказує, що визначений у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII порядок обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачає застосування різних вихідних даних. Вказує, що визначення відсотку довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII не призводить до порушення ст.22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм вказаного Закону не є меншим за той, що був забезпечений позивачу на підставі положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI. Позивач, в надісланих до суду запереченнях на відзив відповідача на апеляційну скаргу, в обґрунтування незгоди з доводами відповідача наводить аргументи аналогічні, тим що зазначені в апеляційній скарзі. Зауважує, що відповідач, вказуючи, що її суддівський стаж становить 20 років, вводить суд в оману, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суддівський стаж останньої становить 23 роки 00 місяців 29 днів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 27.10.1997 №1201/97 позивач була призначена строком на п`ять років на посаду судді Дзержинського районного суду м. Харкова. Постановою Верховної Ради України від 06.03.2003 №629ІV позивача було обрано на посаду судді Дзержинського районного суду м. Харкова безстроково. Рішенням Вищої Ради Правосуддя України від 12.12.2017 №401/10/15-17 відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції позивача було звільнено з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.12.2017 № 02-02/207 позивача було відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку. З 20.12.2017 Шевченківським об`єднаним Управлінням пенсійного фонду України м. Харкова ОСОБА_1 здійснюється виплата довічного грошового утримання судді. В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА в Харківській області з заявою про отримання довідки для перерахунку щомісячно довічного грошового утримання судді у відставці. 28.02.2020 позивачем була отримана довідка Територіального Управління ДСА в Харківській області №04-52/209 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та 02 березня 2020 року разом із заявою про перерахунок подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.03.2020 №24 було відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з відсутністю визначеного порядку обчислення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.03.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 вийшла у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо неї і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. А відтак, позовна вимога позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Харківській області здійснити перерахунок та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 28.02.2020 №04-52/209, виданої ТУ ДСА в Харківській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання з 19.02.2020 є такою, що підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 86 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді визначений Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у випадку позивача 86 відсотків за 23 роки роботи на посаді судді) не може бути застосований до розміру довічного грошового утримання судді, встановленого ч. 3 ст. 142 Закону України №1402-VІІІ від 20.03.2020 "Про судоустрій і статус суддів", згідно якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зазначив, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, а тому 23 роки стажу роботи позивача на посаді судді можуть бути підставою для виплати 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме щодо зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 86 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII). Положеннями частини 3 статті 142 Закону № 1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) констатовано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Так, у вказаному рішенні (пункти 15-17) вказано, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним. Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи та не заперечується сторонами, позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, ніж та, що встановлена Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України у вказаному вище рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. Положеннями ст.142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами. На необхідість застосування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який отримував щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, на підставі саме Закону України №1402-VIII вказав і Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20). З огляду на викладене, враховуючи, що чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI). При цьому, оскільки перерахунок щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 відповідачем не проведений, колегія суддів вважає передчасними вимоги в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання. У випадку незгоди із проведеним відповідачем перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі визначеному Законом № 1402-VIII на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209, зокрема, в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання, позивач не позбавлений права оскаржити вказані дії та рішення у судовому порядку. Доводи позивача з приводу ігнорування судом першої інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі №520/2510/19, яке набрало законної сили та яким встановлено, що розмір відсотків щомісячного довічного утримання судді у відставці становить 86%, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці стосувався перерахунку такого утримання на підставі інших довідок, а саме довідок ТУ ДСА у Харківській області №04-52/715 від 20.12.2018 та №04-52/9 від 01.01.2019. У справі ж, що розглядається, позивач просить застосувати вказаний відсотковий розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці (86%) під час перерахунку на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області 28.02.2020 №04-52/209, тобто за інших фактичних обставин, у зв`язку з чим, у суду першої інстанції були відсутні підстави задовольняти позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача у судовому порядку здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки ТУ ДСА в Харківській області від 28.02.2020 №04-52/209 з 19 лютого 2020 року. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі № 520/10803/2020 в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк