Постанова 4851 № 520/5438/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 р.Справа № 520/5438/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника позивача Кир`яна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5438/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області протиправною та зобов`язати Головне управління в Пенсійного фонду України в Харківській області негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, справа №520/3866/19 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня, справа №520/3866/19 та сплатити борг за рішенням суду: Сплатити 576439,65 грн. (п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 65 копійок) та перерахувати на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку; - сплатити борг за останньою довідкою №96 за березень - травень 2020 року з компенсацією у сумі 293838,68 грн. (двісті дев`яносто три тисячі 64 коп.) та перерахувати на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку; - встановити судовий контроль за виконанням рішення та призначити строки для виконання з обов`язковим звітом перед Харківським окружним адміністративним судом; за результатами звіту призначити штраф начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області пан ОСОБА_2 . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області протиправною та зобов`язати Головне управління в Пенсійного фонду України в Харківській області негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, справа №520/3866/19 та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня, справа №520/3866/19 та сплатити борг за рішенням суду: Сплатити 576439,65 грн. (п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 65 копійок) та перерахувати на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку. Вказана ухвала залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року адміністративний позов в частині позовних вимог: сплатити борг за останньою довідкою №96 за березень-травень 2020 року з компенсацією у сумі 293838,68 грн. (двісті дев`яносто три тисячі 64 коп.) та перерахувати на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку; встановити судовий контроль за виконанням рішення та призначити строки для виконання з обов`язковим звітом перед Харківським окружним адміністративним судом; за результатами звіту призначити штраф начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти вимог та доводів останньої та зазначив, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає. Крім того, клопотав про розгляд справи без його участі. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, від 24.07.2019 у справі встановлено, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді Апеляційного суду Луганської області 09.07.2004. У позивача 28 років 2 місяці та 28 днів суддівського стажу і він має максимальний відсоток від грошового утримання (грошової винагороди - заробітної плати) діючого судді на відповідній посаді, відповідного класу (з 2001 року 1-й клас) та вислуги років, а саме 90%. Згідно до норм ст.44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року довічне грошове утримання складається з посадового окладу, премій, доплат, надбавок за вислугу років. Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 27 жовтня 2011 року у справі №2а-7816/11/0529 позов задоволений частково. Визнано дії посадових осіб Управління щодо відмови в проведенні перерахунку соціальної допомоги, як дитині війни та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплаті в сумі останнього перерахунку ОСОБА_1 неправомірними. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 19.06 2010 року по 22.07.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих сум. Зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок апеляційного суду Луганської області, починаючи з 19.06.2010 року по день припинення права на таке утримання з урахуванням фактично отриманих сум. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року справа №К/9991/25814/12 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасовано, а постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 27 жовтня 2011 року - залишено в силі. Постановою Донецького Апеляційного Адміністративного суду 437/17384/13-а від 06 червня 2014 року - зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді та виплатити без обмеження максимального розміру, з проведенням індексації, починаючи з 19 червня 2010 року. У зв`язку із бойовими діями на території Донецької та Луганської області, та у зв`язку з тим, що м. Луганськ окупований позивач в вересні 2014 року переїхав до м. Харкова. З вересня 2014 року позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Московського району м. Харкова (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області). На думку позивача, Управління Пенсійного фонду України Московського району м.Харків занизило розмір довічного грошового утримання судді у відставці, та починаючи з 01.08.2014 року по теперішній час виплачує та нараховує його розмір менше за встановлені законом та рішеннями судів 90%. Робити перерахунок відмовляються. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 по справі №520/3866/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - задоволено частково. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з 01.08.2014 на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суму недонарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і на підставі довідок, виданих апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум та розрахунку, з урахуванням індексації, - у розмірі 576439,65 грн., шляхом списання з казначейських рахунків Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та перерахування на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку. В іншій частині позовні вимоги - залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління звернулося із апеляційною скаргою. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №520/3866/19 апеляційну скаргу Управління повернуто скаржнику. 03.03.2020 ОСОБА_3 звернувся до Управління із заявою на перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.03.2020 №96 (станом на 18.02.2020), виданої Луганським апеляційним судом. Вказана довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020. Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №27 управління застосування пенсійного законодавства Управління від 10.03.2020 № 973 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 02.03.2020 №96, оскільки діючими законодавчими актами порядок обчислення розміру щомісячного грошового утримання не визначено (а.с.47). Листом від 11.03.2020 вих.№3256/02.16-20 Управління повідомляло Позивача про прийняте рішення про відмову в здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання. Позивач, звертаючись до суду, просить сплатити борг за останньою довідкою №96 за березень-травень 2020 року з компенсацією у сумі 293838,68 грн. та перерахувати на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII). Відповідно до ч. 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Розділом ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VІII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). Законом України від 16.10.2019 №193-IX Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення, якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України № 2453-VI. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним. Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII Про Конституційний Суд України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суду постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 в справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже, у даному випадку, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Таким чином, у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно до Закону України № 1402-VIII. У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62). Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність. Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про сплату боргу за останньою довідкою №96 за березень-травень 2020 року, виданої на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 станом на 18.02.2020, з компенсацією у сумі 293838,68 грн. (двісті дев`яносто три тисячі 64 коп.) та перерахувати на пенсійний картрахунок позивача. Натомість рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №27 управління застосування пенсійного законодавства Управління від 10.03.2020 № 973 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 02.03.2020 №96, оскільки діючими законодавчими актами порядок обчислення розміру щомісячного грошового утримання не визначено. Разом з тим, позивач не оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.03.2020 №973 та не просить суд визнати протиправними інші дії, бездіяльність, рішення пенсійного органу щодо відмови в перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді. Отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.03.2020 №973 є чинним та не скасованим. Враховуючи викладене, заявлення сум до стягнення за довідкою №96 про грошове утримання судді в межах позовних вимог є передчасним. Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 2 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відновить його порушене право на перерахунок довічного грошового утримання судді за відповідною довідкою з моменту звернення, а суд у вказаних спірних правовідносинах позбавлений процесуальної можливості виходити за межі позовних вимог, оскільки в такому випадку змінюється як предмет, так і підстава позову. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року по справі № 520/5438/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін Судді (підпис) (підпис) Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 22.02.2021 року Дата набрання законної сили 17.02.2021. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду. Помічник судді Сторож М.О. 22.02.2021.