Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/37255/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2024 р. Справа № 520/37255/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., по справі № 520/37255/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26 листопада 2021 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 19 листопада 2021 року. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 25.10.2021 р. №04-49/573 з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, позов задоволено. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1) не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №520/7742/21 не зобов`язано провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки від 25.10.2021 №04-49/573, виготовленої ТУ ДСА України у Харківській області. Окрім цього, вказує, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, оскільки відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 19.11.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 25.10.2021 р. №04-49/573. (а.с.36) ГУ ПФ України в Одеській області, за наслідками розгляду вказаної заяви прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 26.11.2021, згідно якого, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 №52/7742/21 не зобов`язано провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки від 25.01.2021 №04-49/573. (а.с.35) Позивач, не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, звернувся до суду з цією позовною заявою. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області №04-49/573 від 25.10.2021 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Апелянт у доводах апеляційної скарги зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, що призвело до порушення судом норм процесуального права. Вирішуючи питання про своєчасність звернення позивача з позовом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються ст. 286 КАС України. Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, рішення пенсійного органу прийняте 26.11.2021. (а.с.35), 22.12.2023 ОСОБА_1 оскаржив його до суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України. Позивачем при поданні позову заява про поновлення строку звернення до суду не подавалась. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження, за наслідками якого постановлено ухвалу від 27.12.2023, а також приймаючи рішення по суті вимог не надав жодної оцінки пропуску позивачем строку звернення до суду. Проте , відповідач, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції звертав увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду, про що заявляв у відзиві на позов та в апеляційній скарзі. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 надано ОСОБА_1 10 денний строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. 08.07.2024 позивачем подано до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій він зазначає, що він 19.11.2021 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, і лише 10.02.2022 отримав письмову відповідь ГУ ПФ України в Харківській області про відмову у здійсненні такого перерахунку. Відтак, шестимісячний строк звернення до суду повинен обчислюватись саме з 10.02.2022. Вказує, що 24.02.2022 почалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, і він був вимушений переміститись спочатку до м. Вінниці, потім до с. Куми Карлівського району Полтавської області, де перебував як тимчасово переміщена особа до 01.08.2023. Відтак, на думку позивача, ним не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права і до часу звернення до суду пройшло 5 місяців 6 днів. Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами заяви про поновлення строку, та вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з неповажних причин, оскільки ОСОБА_1 , не обґрунтовує, яким чином перебування його у статусі внутрішньо-переміщеної особи, унеможливило його звернутися до суду з позовною заявою в межах шестимісячного строку. Сам по собі факт перебування у статусі внутрішньо-переміщеної особи не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Окрім цього, колегія суддів враховує, що м. Вінниця та с. Куми Карлівського району Полтавської області не відносяться до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом позивач не навів. Тобто позивач не довів наявність обставин (причин), які не залежали від його волевиявлення та фактично унеможливили його своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а наведені ним причини не є об`єктивними та поважними. Колегія суддів зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Таким чином, про наявність рішення пенсійного органу від 26.11.2022 позивач дізнався 10.02.2022, до суду звернувся з даним позовом лише 22.12.2023, тобто після закінчення шестимісячного строку, не надав обґрунтованих доказів існування поважних причин такого пропуску, отже ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом. При цьому, колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав. Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Понад те, в силу ч. 1 ст. 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Водночас, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, у даному випадку саме позивач повинен довести належними доказами наявність обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Із врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не зазначено об`єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення у встановлений законом строк, що є підставою для залишення позову без розгляду. Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, що призвело до порушення норм процесуального права та, як наслідок, помилкових висновків в частині дотримання позивачем строку звернення до суду. Суд зазначає, що, зважаючи на наявне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, рішення суду першої інстанції на предмет дотримання норм матеріального права не переглядається в апеляційному порядку. За приписами п. 3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та залишити позовну заяву без розгляду. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Відповідно до п.5 ч.1 ст.240 КАС України суд залишає позов без розгляду якщо надійшла заява про залишення позову без розгляду. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позову без розгляду. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 по справі № 520/37255/23 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова