Постанова 4850 № 200/7241/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року справа №200/7241/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОД-ДОНБАС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (повний текст складено 01 грудня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/7241/20-а (суддя І інстанції Хохленков О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОД-ДОНБАС до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року № Ю-4-23 в розмірі 1 791 645 грн. 33 коп., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 791 645 грн. 33 коп.,- У С Т А Н О В И В: 05 серпня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю АГРОПРОД-ДОНБАС звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року помер Ю-4-23 в розмірі 1 791 645 грн. 33 коп., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 791 645 грн. 33 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, 21.05.2020 року позивач ТОВ " АГРОПРОД-ДОНБАС " засобами поштового зв`язку отримало від ГУ ДФС у Донецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року номер Ю-4-23. Зазначеною вимого позивача зобов`язано сплатити суму боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, станом на 30.04.2020 року, в розмірі 1 791 645 грн. 33 коп. до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі І 791 645 грн. 33 коп. При цьому, розрахунку боргу не додано. Позивач не погодився з зазначеною вимогою та оскаржив її в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до ДФС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 16.07.2020 року за вихідним номером 22625/6/99-00-06-03-01-06 скарга позивача була залишена без задоволення, а вимога без змін. Вважає, зазначену вимогу такою, яка не ґрунтується на нормах діючого законодавства та як результат підлягаючою скасуванню з огляду на наступне. Фактичною підставою для надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) стали обставини наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зазначає що позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-УІ (далі Закон № 2464) він є платником єдиного внеску. Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669- VII. Цим Законом, поміж іншого, внесені зміни до Закону № 2464-УІ, зокрема: доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення пунктом 9-3 (з 13.03.2015 пункт 9-4), згідно з абзацом другим, третім, четвертим та п`ятим якого визначено, що Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. За змістом вказаних правових норм, факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція є підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою ст. б Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовують обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надають можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Позивач зазначає, що пункт 9-4 Закону України № 2464 є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов`язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що позивач вважає безпідставними посилання посадових осіб податкового органу на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-УІІІ, що набрав чинності 01 січня 2016 року, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції. Статтею 1 Закону № 1669-УІІ встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває. Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу ТУ ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 року № Ю-4-23 в розмірі 1 791 645 грн. 33 коп., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 791 645 грн. 33 коп. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 200/7241/20-а у задоволенні позову відмовлено. Позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що сума вказана у вимозі від 13.05.2020 року є предметом вимоги від 18.01.2017 року, яка скасована відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року справа № 805/1195/17-а, і ця сума не повинна брати участі в розрахунках, і як висновок в ІКП ТОВ «Агропрод-Донбас», станом на 30.11.2020 року, не повинно бути заборгованості. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю Агропрод-Донбас яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 36810547 (а.с.15-18). Відповідачем є Головне управління Державної податкової служби України у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб`єктом владних повноважень у даному випадку. 13 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4-23, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю Агропрод-Донбас має сплатити 1791645,33 грн. недоїмки з єдиного внеску. Вимога складена станом на 30.04.2020 року на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.5). ТОВ Агропрод-Донбас 26.06.2020 року спрямував до ДПС України скаргу № 104 на вимогу №Ю-4-23 від 13.05.2020 року (а.с.10-11). Рішенням ДПС України від 16.07.2020 № 22625/6/99-00-06-03-01-06 залишено скаргу без розгляду у зв`язку з порушенням строків оскарження (а.с.12-13). Згідно з копії сертифікату № 6109 Торгово-промислової палати України (від 5 квітня 2016 року № 448/05.0-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) випливає, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ Агропрод-Донбас щодо обов`язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами єдиного внеску за періоди з травня 2014 року по лютий 2016 року. Зазначено, що період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) з 1 червня 2014 року і тривають на 5 квітня 2016 року. Заявою № 73 від 17.02.17 року ТОВ Агропрод-Донбас до Мар`їнської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області щодо списання з ТОВ Агропрод-Донбас недоїмку, що виникла за період з травня 2014 року по грудень 2015 року (а.с.9). Відповідно до бухгалтерської довідки від 29.07.2020 року та даними облікової картки платника за кодом платежу 70 71010000 00 заборгованість позивача за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року складає 1643665,77 грн. (а.с.24-45). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом. Позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.05.2020 року № 10-4-23 в розмірі 1 791 645 грн. 33 коп., до складу якої входить сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 791 645 грн. 33 коп. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби. Згідно з п. 31 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи. Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин та забезпечення реалізації податкової політики в частині адміністрування єдиного внеску. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 9 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу правомірності формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску платнику, який перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Приписами абзаців першого і другого ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Законом України від 02.09.2014 №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, який набрав чинності 15.10.2014, у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: "9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу". Частиною першою ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено с. Новомихайлівка Мар`їнського району Донецької області і м. Маріуполь Донецької області. Дія вказаного Розпорядження зупинена Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014. Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України. Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено с. Новомихайлівка Мар`їнського району Донецької області. Отже, позивач є платником єдиного внеску, визначеним статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску. Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 805/1394/16-а, у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а, за яким Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI дає законі підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо спати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку в майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання). Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи, який набрав чинність 13.02.2020 року, виключено пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI. На момент прийняття оскаржуваної вимоги у позивача були відсутні законодавчі підстави для невиконання свого обов`язку зі сплати єдиного внеску. При цьому, суд зазначає, що оскаржувана вимога не містить штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску до 30.04.2020 року. Щодо доводів апеляційної скарги, що Донецьким окружним адміністративним судом вже неодноразово розглядалися справи щодо вимог про сплату недоїмки в складі яких були суми, які заявлені в оскаржуваної вимоги. Суд відхиляє аргументи позивача з цього приводу та зазначає, що контролюючий орган наділений правом приймати та спрямовувати вимоги на суму боргу, який є в інтегрованій картки платника ЄСВ. Суд також відхиляє посилання позивача на ту обставину, що норма пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI була чинною на момент винесення оскаржуваної вимоги від 13.05.2020 року № Ю-4-23 тому, що Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи, який набрав чинність 13.02.2020 року, виключено пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що контролюючий орган, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв на підставі норм закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому вимога є правомірною. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України). Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропрод-Донбас про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 13.05.2020 року № Ю-4-23 про сплату недоїмки в розмірі 1791645,33 грн. При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АГРОПРОД-ДОНБАС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 200/7241/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 200/7241/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко