Постанова 4850 № 360/4147/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року справа №360/4147/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача - Шурхна К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - Шурхна Кирила Анатолійовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (повний текст складено 14 грудня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/4147/20 (суддя І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: 26 жовтня 2020 року адвокат Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Попаснянському районі Луганської області), в якому позивач просив суд: 1) визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу; 2) зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з огляду на те, що позивач є учасником бойових дій, тому має право на призначення пенсії після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років. Відповідачем розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та 17 січня 2020 року прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах. Позивач не згоден з прийнятим рішенням, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи має достатній для призначення пенсії страховий стаж - 38 років 04 місяці 13 днів, згідно з довідкою про безпосередню участь в АТО брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, має посвідчення УБД, тобто має право на отримання пільг встановлених законодавством та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії, а мотиви, викладені в оскаржуваному рішенні, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 360/4147/20 у задоволенні позову відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно довідки про безпосередню участь в АТО, позивач приймав таку участь на території Луганської області, крім того, останній має посвідчення УБД, тобто має право на отримання пільг, встановлених законодавством та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, позивач має право на призначення пенсії. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що з копій виданих на ім`я позивача паспорту громадянина України, картки фізичної особи - платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 3-5). Позивач 10 січня 2020 року звернувся до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 4 частини першої статті115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, разом з якою надав: військовий квиток від 09 листопада 1983 року НОМЕР_2 , диплом від 20 липня 1983 року серії НОМЕР_3 , довідку, що підтверджує стаж роботи, довідку від 29 жовтня 2019 року № 06-5178/232 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, посвідчення учасника бойових дій від 12 березня 2018 року серії НОМЕР_4 (арк. спр. 49 зв.-60). Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком складає 38 років 04 місяці 13 днів (арк. спр. 48). Відповідно до протоколу УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 17 січня 2020 року № 122950000880 позивач не має права на пенсію, у зв`язку з чим у призначенні пенсії слід відмовити (арк. спр. 48 зв.). Рішенням від 17 січня 2020 року без номеру Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 УПФУ в Попаснянському районі Луганської області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через відсутність права пільгового призначення пенсії, оскільки інші категорії осіб, яким відповідно до абзацу першого пункту 19 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надано статус учасника бойових дій, зокрема, працівники ДСНС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, забезпеченні її проведення, не відносяться до кола осіб, які мають право на достроковий вихід на пенсію (арк. спр. 6, 47). Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій від 12 березня 2018 року № 32 відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту комісія постановила визнати учасником бойових дій і видати посвідчення ОСОБА_1 - працівнику ДСНС України, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 9, 59 зв). ОСОБА_1 12 березня 2018 року видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 (арк. спр. 10, 60). Відповідно до довідки Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 21 жовтня 2019 року № 304 ОСОБА_1 працює в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення ГУ ДСНС України у Луганській області з 30 жовтня 1996 року на посадах електрослюсаря з ремонту електромашин, слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання, з 06 січня 2015 року до тепер слюсаря-електрика з ремонту електрообладнання відділення обслуговування групи забезпечення аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Луганській області (арк. спр. 57 зв.-58). Згідно з довідкою ГУ ДСНС у Луганській області від 29 жовтня 2019 року № 06-5178/232 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України працівник ОСОБА_1 дійсно в період з 13 квітня 2017 року по 06 червня 2017 року, з 05 липня 2017 року по 28 квітня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведенні антитерористичної операції в Луганській області (арк. спр. 8, 59). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян врегульоване статтею 115 Закону № 1058-IV. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Аналіз пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку, що правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов, наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які відносяться до числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, та особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції, яка діяла до 25 липня 2018 року) передбачено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Законом України від 22 травня 2018 року № 2443-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб, який набрав чинності 25 липня 2018 року, у Законі України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами) в абзаці першому пункту 19 статті 6 слова та працівники і працівники виключено. Таким чином, статус учасника бойових дій до 25 липня 2018 року надавався не тільки військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним), але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (працівникам Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань). Частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу закріплено, що серед іншого щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час. Судом встановлено, що ОСОБА_1 визнаний учасником бойових відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту як працівник Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а не як військовослужбовець (резервіст, військовозобов`язаний). Оскільки у межах спірних правовідносин позивач не відноситься до осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, у нього відсутнє право на дострокове призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Разом з тим, обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 17 січня 2020 року б/н Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Оскільки вимога про зобов`язання УПФУ в Попаснянському районі Луганської області призначити пенсію ОСОБА_1 є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) про визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 17 січня 2020 року б/н Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 , у її задоволенні слід також відмовити. За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача - Шурхна Кирила Анатолійовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 360/4147/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 360/4147/20 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко