Постанова Київський апеляційний суд № 359/9157/18

Справа № 359/9157/18 Головуючий в суді І інстанції Яковлєва Л. В. Провадження № 22ц-824/2153/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 18 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Поливач Л. Д. та Матвієнко Ю.О.,- розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, та обґрунтовував його тим, що 05 серпня 2018 року на автодорозі «Київ - Харків» сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобілю «Renault Kangoo», номерний знак НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Вказує, що вартість матеріального збитку, завданого йому у зв`язку з пошкодженням його автомобіля, склала 21 925 грн. 51 коп., які просить стягнути з відповідача на його користь, а також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1450 грн. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в яких просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. У обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом не було належним чином з`ясовано усіх обставин справи та безпідставно виходив з того, що висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складений з порушенням вимог ч. 7 ст. 102 ЦПК України, оскільки він не є експертизою, тому суб`єкта оціночної діяльності не потрібно було повідомляти про кримінальну відповідальність, через що вважає висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову необґрунтованим. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи заочне рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поданий позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 325/10-18 від 26 жовтня 2018 року, складений з порушенням ч. 5 ст. 106 ЦПК України та є недопустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 789 ЦПК України, оскільки у ньому відсутнє попередження експерта ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, через що розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, не доведений належними і допустимими доказами. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2018 року о 02 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи велосипедом марки «CANNODALE» в районі 32 км автодороги «Київ-Харків», під час руху здійснив контактування з велосипедом, який рухався попереду, після чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «RENAULT» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, через що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Внаслідок зіткнення транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, з матеріальними збитками. Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 325/10-18 від 26 жовтня 2018 року, який складений оцінювачем ОСОБА_3 вартість матеріального збитку становить 21 925,51 грн. (а.с.13). Вказаний звіт виконано на замовлення та за кошти ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією від 24 жовтня 2018 року № 625 на суму 1 450 грн. (а.с.36). Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Призначення, порядок проведення та оформлення експертиз регулюється нормами ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу», «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» тощо. Натомість Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» є законом, який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, встановивши, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 , який спричинив ДТП, автомобілю позивача було завдано майнової шкоди, разом з тим місцевий суд дійшов помилкового висновку, що розмір матеріальної шкоди, завданий КТЗ позивача не підтверджений належними доказами з тих підстав, що у висновку експертизи ТОВ «Клевер Експерт» експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність, позаяк суд помилково ототожнив поняття «висновок експертизи» та «звіт про оцінку майна», і у даному випадку звіт про оцінку майна виконаний ТОВ «Клевер Експерт» на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який не потребує попередження особи, яка складає звіт, про кримінальну відповідальність, тому дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Враховуючи викладене, наданий позивачем звіт про оцінку майна є письмовим доказом, містить інформацію щодо предмету доказування, а тому є належним і допустимим доказом, який підлягає оцінці судом нарівні із висновком експертизи у їх сукупності та взаємному зв`язку. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вищевказаних вимог Закону до уваги не взяв та не врахував, що висновок щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 325/10-18 від 26 жовтня 2018 року, є належним, достатнім і допустимим доказом у справі, не спростований відповідачем, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 21 925,51 грн. та 1450, 00 грн. витрат на здійснення авто товарознавчого дослідження. Крім того, позивачем було фактично понесено 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (т.1, а.с.89-92). Згідно з частинами першою і третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховується: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1762, 00 грн. судового збору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням усіх обставин справи, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) 21 925 грн. 51 коп. матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою, та 1450 грн. 00 коп. - витрат на здійснення автотоварознавчого дослідження, а всього - 23 375 (двадцять три тисячі триста сімдесят п`ять) грн. 51 коп. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_3 ) 1762 грн. 00 коп. судового збору та 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: