Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/1440/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/330/26 Справа № 203/1440/25 Головуючий у першій інстанції: Єдаменко С. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Центрального районного суду м.Дніпра у складі судді Єдаменко С.В. від 05 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 29 січня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля «Mitsubishi Pajero», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої транспортний засіб позивача зазнав механічних ушкоджень, чим завдано матеріальних збитків. Свою вину у вчиненні вказаної ДТП ОСОБА_2 визнала, що підтверджується електронним Європротоколом. 29 січня 2024 року представник позивача направив на електронну пошту відповідача повідомлення про ДТП. 15 лютого 2024 року відповідач виплатив на рахунок СТО страхове відшкодування в розмірі 57832,45 грн, не погодивши розмір із позивачем. Згідно з висновком експерта Дроздова Ю.В. від 20 лютого 2024 року, який безпосередньо оглядав транспортний засіб, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, склала 106377,05 грн. Таким чином, сума недоплаченого страхового відшкодування становить 22167,55 грн, що є різницею між розміром відповідальності страховика (ліміт 80000,00 грн за Європротоколом) та сумою виплаченого страхового відшкодування (57832,45 грн). Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача недоплачене страхове відшкодування в розмірі 22167,55 грн. Рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 22167,55 грн., витрати на оплату послуг експерта в розмірі 2760,00 грн. та судовий збір в розмірі 1211,20 грн, а разом 26138,75 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 22167,55 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 16). 29 січня 2024 року о 07 год. 50 хв. по вул. Юрія Савченка, 88/1 в м. Дніпро за участю транспортного засобу «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода, за наслідками якої транспортний засіб «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП підтверджується електронним Європротоколом, який було складено сторонами на місці ДТП (а.с. 10). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Mitsubishi Pajero», д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», на підставі полісу серії ЕР №218040873, із встановленням франшизи в розмірі 0,00 грн. та ліміту відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн. (а.с. 20). 29 січня 2024 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_6 з копіями документів, а також направив повідомлення про ДТП (а.с. 8-19). Згідно висновку судового експерта Дроздова Ю.В. №2802/24 від 20.02.2024, складеного за результатами проведення товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин, колісного транспортного засобу «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП (без ПДВ) складає 100984,76 грн; ринкова вартість до ДТП - 236851,13 грн; вартість відновлювального ремонту - 148839,29 грн; вартість матеріального збитку - 106377,05 грн (а.с. 22-51). Відповідно до Акту огляду транспортного огляду №156025, 01 лютого 2024 року ОСОБА_7 було проведено огляд та фіксацію наявних пошкоджень транспортного засобу «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 (а.с. 62-63) Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу №156025 від 11 лютого 2024 року, складеного оцінювачем ОСОБА_8 за замовленням ТОВ «Едак», вартість відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу «Renault Kangoo», д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 57832,45 грн. (а.с. 86-113). За результатами розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 15.02.2024 сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 57832,45 грн. (а.с. 21). 14 березня 2024 року ОСОБА_1 направив до НБУ скаргу на дії страхової компанії щодо недоплати страхового відшкодування (а.с. 55-58). Листом НБУ №14-0004/27644 від 09.04.2024 позивача повідомлено, що страховиком розраховано страхове відшкодування на підставі Звіту №156025, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_8 (а.с. 59-60). Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За ст. ст. 3, 6, п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1961-IV від 1 липня 2004 року (який був чинним на час ДТП) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Таким чином Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальників - заподіювача шкоди; страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого; у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи; у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до положень ст. 36.1. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно ст. 36.2. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц (провадження №14-80цс19)). Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник. Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 01.01.2025, (пп. 4.п. 1) затверджено за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000,00 гривень на потерпілого. Таким чином, відповідно до положень Закону №1961-IV, з урахуванням Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №108, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції, розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілого (Позивача), не може перевищувати максимального розміру 80000,00 грн, затвердженого Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяв на день настання 29.01.2024 страхового випадку. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» згідно полісу серії ЕР №218040873, із встановленням франшизи в розмірі 0,00 грн; розмір матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження належного йому автомобіля «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , у ДТП, що мала місце 29.01.2024, який становить 106377,05 грн, а вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин (без ПДВ) - 100984,76 грн; встановивши часткову виплату відповідачем страхового відшкодування в сумі 57832,45 грн, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування»на користь ОСОБА_1 недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 22167,55 грн. (максимальний ліміт відповідальності страховика за Європротоколом 80000,00 грн - 57832,45 грн фактично сплаченого страхового відшкодування). Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність надання переваги при встановленні розміру завданої позивачу матеріальної шкоди саме звіту №156025 від 11.02.2024 року про оцінку колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_8 , колегія зазначає наступне. Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 3 Закону). За змістом частини першої статті 5 вказаного вище Закону, суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Частиною першою статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. У свою чергу, Законом України Про судову експертизу №4038-XII встановлено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону). Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (стаття 7 вказаного вище Закону №4038-XII). За змістом пункту 2.1 розділу IV Товарознавча експертиза Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), до числа основних завдань автотоварознавчої та транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд першої інстанції надав належної оцінки наданому позивачем висновку судового експерта Дроздова Ю.В. №2802/24, складеного 20 лютого 2024 року за результатами проведення товарознавчої експертизи, який обізнаний про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України, а також яким безпосередньо оглядався транспортний засіб «Renault Kangoo», що підтверджується протоколом огляду колісного транспортного засобу від 01.02.2024 (а.с. 32-35). Вказаний вище висновок складений атестованим судовим експертом Дроздовим Ю.В., який має відповідну кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз, значним стажем експертної роботи з 1998 року. Відповідно до пункту 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Згідно із пунктом 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц сформувала висновок про неналежність доказу, як звіту про оцінку майна, який складений без особистого огляду транспортного засобу. Місцевим судом обґрунтовано зазначено, що огляд пошкодженого транспортного засобу здійснений ОСОБА_7 , а звіт про оцінку колісного транспортного засобу №156025 від 11.02.2024 складений оцінювачем ОСОБА_8 . Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 є працівником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» або експертом (оцінювачем). Отже, саме судовий експерт Дроздов Ю.В. безпосередньо дослідив об`єкт експертизи та самостійно зафіксував характер і обсяг пошкоджень транспортного засобу, тоді як оцінювач ОСОБА_8 такого огляду не проводив, що обґрунтовано було враховано судом першої інстанції при оцінці доказів. Тому колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо надання переваги при встановленні розміру завданої позивачу шкоди саме висновку судового експерта Дроздова Ю.В. №2802/24 від 20.02.2024. Підстав для переоцінки наданих сторонами доказів колегія не вбачає. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідачем не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що єдиним належним доказом розміру матеріальної шкоди є звіт про оцінку транспортного засобу №156025, складений на замовлення страховика, а висновок судового експерта №2802/24 від 20.02.2024 є безпідставними. Положеннями статей 22, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика покладено обов`язок після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду провести огляд пошкодженого майна, встановити обставини страхового випадку та визначити розмір шкоди, необхідний для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування. Разом із тим наведені норми регулюють порядок врегулювання страхового випадку страховиком та визначають процедуру прийняття ним рішення про здійснення страхової виплати, однак не встановлюють для суду обов`язковості висновків страховика щодо розміру шкоди та не позбавляють потерпілу особу права оспорювати визначений страховиком розмір страхового відшкодування шляхом подання належних і допустимих доказів. При цьому положення пункту 34.3 статті 34 зазначеного Закону визначають право потерпілого самостійно залучити експерта у випадку нез`явлення представника страховика у встановлений законом строк з метою забезпечення можливості визначення розміру шкоди під час досудового врегулювання спору. Водночас зазначена норма не містить заборони для потерпілого після проведення страховиком огляду транспортного засобу звернутися до судового експерта для проведення відповідного експертного дослідження та використати його висновок як доказ у судовому процесі. Відповідно до статей 76, 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність їх сукупності оцінюються судом за внутрішнім переконанням. У даній справі суд першої інстанції надав оцінку як звіту про оцінку транспортного засобу №156025, складеному на замовлення страховика, так і висновку судового експерта Дроздова Ю.В. №2802/24 від 20.02.2024 та обґрунтовано надав перевагу останньому, оскільки він складений атестованим судовим експертом зі значним стажем роботи, який особисто оглянув пошкоджений транспортний засіб, встановив характер та обсяг його пошкоджень, а сам висновок відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Сам по собі факт своєчасного проведення страховиком огляду транспортного засобу та складання звіту про оцінку не свідчить про обов`язковість саме такого розрахунку для суду та не позбавляє суд права оцінити інші належні докази, подані сторонами, і встановити фактичний розмір шкоди. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 05 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова