Постанова 4824 № 359/6029/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Київ справа № 359/6029/19 провадження № 22-ц/824/521/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Іванової І.В. (суддя-доповідач), Сліпченка О.І., Сушко Л.П. сторони : позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2020 року у складі судді Журавського В.В., повний текст складений 09.07.2020 року, в с т а н о в и в: У липні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором б/н від 14 серпня 2012 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14 серпня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 7 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. В наслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість в розмірі 126 201 грн. 59 коп., яку банк просив стягнути на свою користь. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 09липня 2020 року в задоволенніпозову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріальногоіпроцесуального права, та ухвалити новерішення, яким позовні вимоги банку задовольнити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд, у порушення вимог ст. 264 ЦПК України, не встановив обставини справи, в основу оскаржуваного рішення поклав лише заперечення відповідача та не дослідив наявні у матеріалах справи докази на підтвердження позовних вимог банку, не надав їм оцінку, не спростував їх та дійшов передчасного висновку про відмову в позові через пропуск строку позовної давності. Банк зазначає, що згідно з анкетою-заявою та довідкою про карти клієнта видані за договором, відповідач отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 09.2023 року. Отже, скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, вважає, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня дії картки, тобто з 30 вересня 2023 року. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргуАТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує, що з моменту прострочення сплати тіла кредиту та останньої дії з його сторони за кредитним рахунком - 25 лютого 2016 року до моменту звернення банку з позовом у липні 2019 року, встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності сплив. При цьому, відповідач зауважує, що перевидача картки у листопаді 2019 року, після звернення банку до суду із позовом, не є продовженням дії попередньої картки. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 14 серпня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 7 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 6). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість відповідача перед банком на 31 травня 2019 року складає 421 394 грн. 87 коп., з яких 7 087 грн. 62 коп. заборгованість за кредитом; 410 307 грн. 82 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 3 999 грн. 43 коп. заборгованість пенею та комісією (а.с. 4-5). При цьому позивач посилається на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. У зв`язку з наведеним, заборгованість до стягнення становить 126 201 грн. 59 коп., з яких 7 087 грн. 62 коп. заборгованість за кредитом; 119 113 грн. 97 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом з 14 серпня 2012 року по 30 грудня 2017 року. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 подав клопотання, в якому, просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин. Відмовляючи АТ КБ Приватбанк в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем було здійснено 25 лютого 2016 року у сумі 1 000 грн., а з позовом банк звернувся 04 липня 2019 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Нормою ч.3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України Строки та терміни. Позовна давність у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 02 липня 2020 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, подав клопотання про застосування строку позовної давності до вимог АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 72-86). Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що останній самостійний платіж відповідачем було здійснено 25 лютого 2016 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 04 липня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк». Доводи апеляційної скарги про те, що перебіг позовної давності починається зі спливом останнього дня дії перевипущеної відповідачу картки, тобто з 30 вересня 2023 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання, а тому, продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов`язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом України в постанові по справі №6-127цс14 від 22.10.2014 року. Біль того, згідно довідки про карти клієнта, яку позивач долучив лише до апеляційної скарги, відповідач 14 серпня 2012 року отримав картку № НОМЕР_1 з терміном дії до травня 2016 року, яку, 21 листопада 2019 року було перевипущено (№ НОМЕР_2 ), тобто вже після звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду з даним позовом. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: