Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/435/20

18.03.21 33/812/101/21 Провадження № 33/812/101/21 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у першій інстанції Миронова О. В. Доповідач апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Лівшенка О. С., захисника Драненка В. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 лютого 2021 року, якою у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , провадження за адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю його складу, - В С Т А Н О В И В: Приймаючи рішення про закриття провадження, суд у своїй постанові від 2 лютого 2021 року зазначив, що у відношенні ОСОБА_2 складено протокол від 4 лютого 2020 року про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, за обставинами якого 6 листопада 2019 року о 15 годині 59 хвилині водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «NISSAN Sunny», номерний знак НОМЕР_1 , і рухався по вулиці Київській у місті Вознесенськ, де знаходячись на регульованому перехресті з вулицею Академіка Кібрика при здійсненні повороту ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю «BMW 735I», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, та скоїв зіткнення, чим порушив пункти 16.6, 16.4 і 2.3 ПДР України, та завдав автомобілям механічні пошкодження. Разом з тим при судовому розгляді встановлено відсутність зв`язку між діями водія ОСОБА_2 та наслідками, які відбулися, і за такого провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Не погодившись з такою постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якої просив її скасувати та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Апелянт зазначав, що ухвалюючи оспорене судове рішення, суд надав перевагу одним доказам над другими, та не врахував, що водій ОСОБА_2 порушив пункт 9.2 ПДР України, так як не ввімкнув покажчик лівого повороту, внаслідок чого потерпілий не міг належним чином оцінити обстановку, так як виїхав на перехрестя та повинен був продовжити рух не зважаючи на сигнал світлофору. Також судом безпідставно проігноровано подане ним клопотання про призначення повторної експертизи. У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 , як особа, відносно якої провадження у справі закрито, та апелянт ОСОБА_1 не з`явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином. ОСОБА_2 направив у судове засідання свого захисника. В той же час апелянт ОСОБА_1 надав клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку з неможливість явки до судового засідання його нового представника, у зв`язку з тим, що останній приймає участь у розгляді інших справ. Доводів та причин щодо неможливості особистої явки до суду ОСОБА_1 не викладено. Інших клопотань стосовно неможливості розгляду справи ні ОСОБА_1 , ні його представником не заявлено. Відповідно до статті 294 КУпАП апеляційний перегляд справи здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про дату слухання справи не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини їх неявки або відсутні дані про їх належне повідомлення. Отже, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість її вирішення у відповідному судовому засіданні за наявністю поважних причин, які не викликають сумнівів у зволіканні з розглядом самої справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Виходячи з доводів заяви про відкладення слухання справи, причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника апелянта є надання переваги участі у розгляді іншої справи, за відсутністю будь-якої причини неявки самої особи, яка подала апеляційну скаргу. За такого поважність причин неявки представника апелянта судом апеляційної інстанції не встановлена, апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 294 КУпАП), суд апеляційної інстанції вважає за можливим розглянути справу у відсутності апелянта, та особи, відносно якої зарито провадження за участю її захисника. Перевіривши наведені в апеляційної скарзі доводи, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2 адвоката Драненка В. В., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою належних та допустимих доказів, якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який у відповідності до статті 251 КУпАП є доказом у справі. За такого постанова, згідно до положень статті 283 КУпАП, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Так, за матеріалами справи ОСОБА_2 вменяється порушення пунктів 2.3, 16.4, 16.6 ПДР України, з огляду на які, він при проїзді регульованого перехрестя вулиці Київської з вулицею Академіка Кібрика у місті Вознесенську, здійснював поворот ліворуч та не надав переваги в русі автомобілю під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по вулиці Київській в зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив зіткнення. Вважаючи, що такі дії ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами, суд першої інстанції закрив провадження у справі за відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Ці висновки суду ґрунтуються на вірно встановлених ним обставинах справи. За положеннями пунктів 2.3, 16.4, 16.6 ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, а саме: не виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофору, що дозволяє рух, якщо утворився затор, та повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. В той же час з наданого до суду відеозапису самої події, доданої посекундної роздруківки запису, складеної працівниками поліції схеми, яка підписана обома водіями без зауважень (а.с.18, 42-а, 45-72) вбачається, що водій ОСОБА_2 виїхав на регульоване перехрестя для здійснення повороту ліворуч на сигнал світлофору, який дозволяє рух (зелений). Але не зміг здійснити такий маневр за час сигналу світлофору, що дозволяє рух, оскільки виконував обов`язки, передбачені пунктом 16.6 ПДР України, так як пропускав транспортні засоби, що рухалися у зустрічному напрямку, в тому числі автомобіль, який перетинав перехрестя, за межами стоп-лінії, вже на ввімкнутий жовтий сигнал світлофору. Після чого, виконуючи приписи пункту 16.8 ПДР України, та знаходячись на середині перехрестя за відсутності стоп-ліній, вже при ввімкнутому жовтому сигналу світлофору водій ОСОБА_2 продовжив здійснювати маневр повороту ліворуч, враховуючи, що інші водії, які рухаються у зустрічному напрямку та не пересікли стоп-лінію, також дотримуються приписів ПДР України, а саме підпункту «ґ» пункту 8.7.3, пункту 8.10 ПДР України та не можуть виїжджати на перехрестя на жовтий сигнал світлофору, оскільки ним такий рух здійснювати заборонено. Разом з тим, водій ОСОБА_1 не зупинився на стоп-лінії при ввімкнутому жовтому, забороняючому подальший рух сигналу світлофору, виїхав на перехрестя та в момент переключення сигналу світлофору на забороняючий рух (красний) відбулося зіткнення транспортних засобів: автомобілю «NISSAN Sunny» з причепом, який вже повернув ліворуч, та автомобілю «BMW 735I», який рухався прямо та виїхав на перехрестя на сигнал світлофору, який забороняє рух. Механізм зіткнення вірно встановлений працівниками поліції, якими складена схема ДТП, протокол огляду місця ДТП з фототаблицею (а.с.8-18), де перераховані пошкодження, які були заподіяні транспортним засобом у зв`язку дорожньо-транспортною пригодою. Не суперечать цим обставинам і письмові пояснення, що надані водіями та пасажиркою автомобіля «NISSAN Sunny» після ДТП (а.с.19-22). Тому, за встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, мотиви якого перевірено у суді апеляційної інстанції, та свідчать про те, що в діях водія ОСОБА_2 відсутні порушення, визначені пунктами 2.3, 16.4, 16.6 ПДР України, які визначені та кваліфіковані уповноваженими особами поліції при складанні ними протоколу про адміністративне правопорушення, що в свою чергу, виключає в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, в межах складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення . В той же час обставини вчиненого ДТП, які викладені у протоколі працівниками поліції, свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення складався ними без огляду відеозапису самої події. Крім цього, проведення судової інженерно-транспортної експертизи та отримання висновку експерта №788 від 11 січня 2020 року (а.с.96-101) підтверджують обставини встановлені судом першої інстанції, та перепровірені судом апеляційної інстанції, але не мають правового значення для спростування кваліфікації дій ОСОБА_2 за складеним працівниками поліції протоколом, оскільки зібрані ними у відповідності до статті 251 КУпАП докази не доводять, а навпаки спростовують будь-яке порушення водієм пунктів 2.3, 16.4, 16.6 ПДР України. Висновком же встановлені інші положення ПДР України, якими повинні були керуватися обидва водія. Даний висновок експерта як доказ має значення для наслідків, які спричинило ДТП, за участю двох водіїв. За такого судом першої інстанції правильно відмовлено ОСОБА_1 в проведенні повторної експертизи, оскільки справа повинна розглядатися судом виключно в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Такими же є і доводи ОСОБА_1 щодо недотримання ОСОБА_2 пункту 9.2 ПДР України, так як порушення такого пункту Правил працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_2 не встановлені, а пояснення апелянта цього змісту виникли значно пізніше, ніж було складено протокол та розпочато розгляд справи, а саме вже при закінченні розгляду справи по суті у суді першої інстанції (а.с.103-105). Тому усі доводи апелянта направлені на встановлення вини іншого учасника ДТП у порушені інших пунктів ПДР України, але вони не мають підтвердження як на час самої події, так і на час розгляду справи у судах. З огляду на наведене, при апеляційному перегляді даної справи не встановлена наявність порушення пунктів 2.3, 16.4, 16.6 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_2 , а за такого припущення апелянта щодо наявності в діях ОСОБА_2 порушення іншого пункту Правил, відносно якого протокол про адміністративне правопорушення не складався, не має правового значення. Ці доводи суперечать як положенням статей 280, 283 КУпАП, де зазначається про те, що органом, до компетенцію якого віднесено розгляд справи встановлюється винність особи, відносно якої складено протокол, так і положенням статті 251 КУпАП, де передбачено збір та дослідження доказів щодо винності особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. За таких обставин, судом першої інстанції вірно закрито провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, і підстав для його скасування судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 лютого 2021 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрито, в зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О.О. Ямкова