Постанова 4824 № 759/17056/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Київ Справа № 759/17056/20 Провадження: № 22-ц/824/4107/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль A.A., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Білинової Анастасії Вікторівни в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шум Л.М., у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року ТОВ «СК «Альфа-Гарант» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 15 250,75 грн на відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, 4000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та 2102 грн витрат на сплату судового збору. Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року позов ТДВ СК «Альфа-Гарант» задоволено частково. Стягуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» матеріальну шкоду в розмірі 15 250,75 грн та 2102 грн судових витрат по сплаті судового збору, а всього 17 352,75 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, адвокат Білинова А.В. в інтересах ТДВ СК «Альфа-Гарант» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем разом із позовною заявою було надано усі документи на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу, зокрема, копії витягу з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року, завдання-доручення № 67 від 22.07.2020 року, платіжного доручення від 24.07.2020 року, підтвердження платежу (кредитове повідомлення), акту прийому-передачі наданих послуг, детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року, виписку з ЄДО щодо АБ «Грідін і Партнери», свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6203/10 та ордеру серії АІ № 1006708. Тобто, позовна заява містила усі необхідні документи та докази щодо належної оплати витрат на правничу допомогу. Ухвалами Київського апеляційного суду від 22 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Правом відзиву на апеляційну скаргу, що передбачене ст. 360 ЦПК України, ОСОБА_1 не скористався. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача на його користь 4 000 грн судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем суду не надано доказів, які підтверджують понесення таких витрат. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Так, складання та подання таких документів прямо не передбачено ЦПК України, однак виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Такого Висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших. З матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, убачається, що позовні вимоги ТОВ «СК «Альфа-Гарант» стосуються стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. Також позивач просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом відшкодування за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, позивач долучив до позовної заяви копії витягу з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року, завдання-доручення № 67 від 22.07.2020 року, платіжного доручення від 24.07.2020 року, підтвердження платежу (кредитове повідомлення), акту прийому-передачі наданих послуг, детального розрахунку та опису робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.025.2019 року, виписку з ЄДО щодо АБ «Грідін і Партнери», свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6203/10 та ордеру серії АІ № 1006708 (а.с. 53-65). Так, загальна сума за надання правничої допомоги за завданням-дорученням № 64 складає 21 000 грн, які і були перераховані платіжним дорученням №ID-144463 від 24.07.2020 року, тобто, 21 000 грн є зведеною сумою за надання правничої допомоги по 7 справам. Сума гонорару у розмірі 4000 грн за надання правничої допомоги у даній справі погоджена між позивачем та адвокатом у завданні-дорученні № 64 від 22.07.2020 року до договору про надання правничої допомоги та підтверджується детальним розрахунком та описом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги адвокатом (а.с.55). Вартість однієї години праці адвоката складає 1000,00 грн. За змістом розрахунку та опису робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правничої допомоги адвокатом, вбачається, що адвокат Грідін В.В. надав позивачу юридичні консультації, вивчив матеріали справи, проаналізував судову практику і склав документ правового характеру, що узгоджується із обов`язками, визначеними договором про надання правничої допомоги (а.с. 59-60). За надану правничу допомогу позивач сплатив 4000,00 грн, що підтверджується завданням-дорученням № 64 від 22.07.2020 року, платіжним дорученням № № Ю-144463 від 24.07.2020 року, актом прийому - передачі наданої правничої допомоги від 25.09.2020 року та детальним розрахунком та описом робіт (наданих послуг) від 25.09.2020 року (а.с. 56,57,58). За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки підтверджені належними доказами щодо надання адвокатом правничих послуг позивачу та понесення останнім таких витрат. При цьому, слід відмітити, що вказані докази були надані суду у строк, визначений процесуальний законом. Також, слід відмітити, що ОСОБА_1 , отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками (а.с. 85), не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу, оскільки такі вимоги підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом збільшення суми судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» з 2102 грн до 6 102 грн, а відтак апеляційна скарга адвоката Білинової А.В. в інтересах ТОВ «СК «Альфа-Гарант» підлягає задоволенню. Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Білинової Анастасії Вікторівни в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат змінити. Збільшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», з 2 102 грн до 6 102 грн. У зв`язку з чим, другий абзац резолютивної частини заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року викласти у наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ 32382598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26) матеріальну шкоду у розмірі 15 250,75 грн та 6 102 грн судових витрат, а всього 21 352,75 грн (двадцять одну тисячу триста п`ятдесят дві) 75 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль