Постанова 4801 № 930/1847/20

Справа № 930/1847/20 Провадження № 22-ц/801/641/2021 Категорія: 69 Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 рокуСправа № 930/1847/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Науменка С. М., в приміщенні суду в м. Немирів, - в с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спільне життя у сторін не склалося, на протязі останнього року їхнього спільного існування в сім`ї продовжуються постійні конфлікти та суперечки, через що спільне життя стало неможливим та нестерпним, відповідач постійної роботи не має, інколи наймається на тимчасові заробітки, веде життя на власний розсуд, не приділяє їм належної уваги, матеріально не підтримує. Через це вона була вимушена переїхати з дитиною до своєї матері. Збереження сім`ї є неможливим. В період шлюбу у них народилась дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач відмовляється добровільно забезпечувати дитину. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просила суд: -шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 жовтня 2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Немирівського районного управління юстиції Вінницької області, про що складено актовий запис № 72 розірвати; -стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять ) грн., що дорівнює прожитковому мінімуму для дитини віком до 6-ти років щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом і до досягнення повноліття дитини. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Розірвано шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 18 жовтня 2018 року Немирівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №

72. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 1779 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять грн.) що дорівнює прожитковому мінімуму для дитини віком до 6-ти років щомісячно, починаючи з 11 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 840,80 грн. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сім`я фактично розпалась та зберегти її неможливо, оскільки збереження сім`ї призведе до порушення інтересів кожного з подружжя та їх дитини. Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків і можливість припинення шлюбу є їх основою, тому є наявні підстави для задоволення позову щодо розірвання шлюбу. Беручи уваги те, що дитина сторін проживає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення аліментів. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 900 грн щомісячно, починаючи з часу звернення до суду, до досягнення дитиною повноліття. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при задоволенні позову в повному обсязі про стягнення аліментів не взято до уваги, що ОСОБА_2 тимчасово не працює, що пов`язано з карантинними заходами на території України. Зазначає, що він немає можливості сплачувати 1779 грн на утримання сина, так як проживає біля матері, оплачує комунальні послуги, купує продукти харчування, одяг, ліки, засоби гігієни, а заробити кошти, які б дозволять забезпечувати себе усім необхідним і сплачувати аліменти відповідач немає можливості. Батьки дитини мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, а тому він згоден сплачувати на утримання сина 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в іншій частині відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18 жовтня 2018 року Немирівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №

72. В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що дитина сторін проживає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на дитину, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів зроблений за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання неповнолітньої дитини, то кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до частин першої, другої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції визначаючи розмір аліментів, який слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 1779 грн., що дорівнює прожитковому мінімуму для дитини віком до 6-ти років щомісячно, починаючи з 11 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, врахував усі обставини справи, стан здоров`я та матеріальний стан відповідача, стан здоров`я дитини. Аргумент апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не врахував, що ОСОБА_2 тимчасово не працює, що пов`язано з карантинними заходами на території України, у зв`язку з чим він немає можливості сплачувати 1779 грн на утримання сина, так як проживає біля матері, оплачує комунальні послуги, купує продукти харчування, одяг, ліки, засоби гігієни, а заробити кошти, які б дозволять забезпечувати себе усім необхідним і сплачувати аліменти відповідач немає можливості, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Аналіз змісту оскарженого рішення свідчить, що суд першої інстанції при задоволенні позову в частині стягнення аліментів надано оцінку усім обставинам справи. У свою чергу, економічна ситуація, що склалась в країні впливає у рівній частині на кожну із сторін. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182, 184 СК України), врахував інтереси дитини, встановив інші обставини, зокрема встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також покладення обов`язку утримання дитини на обох батьків. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відтак судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, слід залишити за відповідачем. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року.