Постанова 4822 № 713/1994/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2021 року м. Чернівці справа № 713/1994/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Владичана А.І. Одинака О.О. секретаря Конецької Д.Г. з участю відповідача ОСОБА_1 учасники справи: позивач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2020 року, головуючий у першій інстанції Пилип`юк І.В. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 у жовтні 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Зазначала, що шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області 5 червня 2008 року актовим записом №13. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилалася на те, що впродовж тривалого часу виникали суперечки та непорозуміння, не підтримують подружні стосунки декількох років, шлюб існує формально, примирення не можливе, збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з подружжя. Просила шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Іспаською сільською радою Вижницького району Чернівецької області 5 червня 2008 року актовим записом №13, розірвати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2020 року позов задоволено., постановлено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Іспаською сільською радою Вижницького району Чернівецької області 5 червня 2008 року актовим записом №13, розірвати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить визнати нечинним рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2020 року та закрити провадження у справі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнуто домовленості про примирення та відновлення сімейних відносин, подальше збереження шлюбу відповідає спільним інтересам. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями ч.2 ст.112 СК України та вважав, що наявні підстави для розірвання шлюбу. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує формально, сторони припинили шлюбні відносини, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Судом встановлено, що шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області 5 червня 2008 року актовим записом №13. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Статтею 51 Конституції Українивизначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. На підставі частини третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 36, статті 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Установивши, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує формально, сторони припинили шлюбні відносини, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо подальшого спільного життя подружжя і збереження шлюбу. На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 13 ЦПУ України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1, 2 статті 76 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У матеріалах справи відсутні докази досягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовленості про примирення та відновлення сімейних відносин. У відповідності до вимог статті 111 СК України судом першої інстанції було вжито заходи щодо збереження шлюбу з наданням сторонам строку на примирення 2 місяці, після завершення якого встановлено, що сімейні відносини між сторонами припинені остаточно, подальше сімейне життя чоловіка і дружини та збереження сім`ї є неможливим. За таких обставин відмова у розірванні шлюбу могла б свідчити про примушування ОСОБА_2 до шлюбу проти її волі. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права З огляду на наведене рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2020 року ухвалено з додержавнням норм матеріального та процесуального права. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Дата складання повного судового рішення 17 березня 2021 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді А.І. Владичан О.О. Одинак