Постанова 4821 № 703/2193/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/30/21Головуючий по 1 інстанції Справа №703/2193/18 Категорія: 305010900 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі: суддівВініченка Б.Б., Новікова О.М., Бондаренка С.І. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - в с т а н о в и в : У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом. В мотивування поданого позову посилалася на те, що 22 грудня 2017 року близько 14 год. 45 хв. в м. Сміла по вул. Одеській, сталась ДТП за участю автомобіля Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та припаркованого автомобіля Фольксваген Пасат, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить їй на праві власності. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль Фольксваген Пасат, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Згідно з висновком експертного авто товарознавчого дослідження №1597/17-23 розмір матеріального збитку, з технічної точки зору заподіяного власнику колісного транспортного засобу Фольксваген Пасат, д.н.з. НОМЕР_2 становить 353 557,42 грн. На дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» згідно зі страховим полісом №АК3363631. 12 червня 2018 року позивач звернулась до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про здійснення страхового відшкодування відповідно до страхового полісу №АК3363631. Водночас збитки у розмірі 253 557, 42 грн страховою виплатою не покриваються. Також за проведення товарознавчою дослідження нею було сплачено 1900, 80 грн. З огляду на це, матеріальні збитки у розмірі 253 557,42 грн + 1900, 80 грн = 255 458, 22 грн мають бути відшкодовані ОСОБА_1 як особою, з вини якої завдано шкоду. Крім того, внаслідок пошкодження транспортного засобу Фольксваген Пасат, д.н.з. НОМЕР_2 , його власнику ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду. Просила суд стягнути із ОСОБА_1 на її користь 255 458,22 грн матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортного пригодою; стягнути із ОСОБА_1 на її користь 40 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 255458 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 22 (двадцять дві) копійки, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження - 1900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень 80 (вісімдесят копійок), понесені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень, понесені витрати по оплаті судового збору 3611 (три тисячі шістсот одинадцять ) гривень 01 (одну копійку), а всього 266970 (двісті шістдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят ) гривень 03 (три) копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що складений висновок експертом ОСОБА_3 Черкаського відділення КНДІСЕ від 26 лютого 2018 року№1597/17-23, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин та є належним та допустимим доказом. Відповідачем та його представником не надано суду будь-яких належних доказів на спростування висновків експерта Черкаського відділення КНДІСЕ від 26 лютого 2018 року №1597/17-23. Отже, врахувавши встановлені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача шкоду у заявленому позивачем розмірі. Судом прийнято до уваги доводи представника позивача про завдану ОСОБА_2 моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, яких вона зазначала внаслідок пошкодження транспортного засобу та вважав, що обґрунтованим розміром моральної шкоди є 10000 грн. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним, внаслідок неповноти встановлення обставин, що мають значення для справи, а тому просить суд призначити судову автотоварознавчу експертизу, рішення суду першої інстанції скасувати та з урахуванням результатів проведеної експертизи ухвалити нове судове рішення щодо задоволення суми матеріальних збитків та стягнення матеріальної та моральної шкоди. В мотивування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції було призначено судову автотоварознавчу експертизу. Однак її не було проведено, оскільки не було виконано клопотання експерта. Зазначає, що не виконання експертизи відбулося не через дії позивача, а у зв`язку з тим, що суд не повідомив сторону позивача про необхідність надання транспортного засобу та виконання інших вимог судового експерта зазначених у направленому ним клопотання. Також відповідач не заперечує наявність завданої ним моральної шкоди позивачу, однак вважає її розмір стягнутий судом завищеним. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що висновок складений експертом ОСОБА_3 Черкаського відділення КНІДСЕ від 26 лютого 2018 року №1597/17-23 є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумніву щодо викладених у ньому обставин та є належним та допустимим доказом. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником автомобіля Фольксваген Пасат 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року постанова Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишена без змін (а.с. 10). Внаслідок ДТП, з вини ОСОБА_1 позивачу, як власнику автомобілю Фольксваген Пасат, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заподіяно шкоду. Як вбачається із поліса серія АК3363631 діючого на 22 грудня 2017 року у ПрАТ «СГ`ТАС» застраховано транспортний засіб д.н.з НОМЕР_1 , В2: легковий автомобіль від 1601 до 2000 куб.см. ОСОБА_4 . Відповідно до висновку Черкаського відділення КНДІСЕ експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2018 року №1597/17-23, матеріальна шкода, спричинена позивачу внаслідок пошкодження автомобіля Фольксваген Пасат, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 353 557 гривень 42 копійки. Із платіжного доручення № 70 від 28 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 сплатила кошти в розмірі 1900 гривень 80 копійок за проведення експертизи. Звертаючись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_2 вказувала, що збитки у розмірі 253 557, 42 грн страховою виплатою не покриваються, а тому підлягають стягненню із винуватця ДТП ОСОБА_1 . Як видно із заяви ОСОБА_2 до АТ «СГ «ТАС» про страхове відшкодування від 12 червня 2018 року, позивач просила страховика здійснити страхове відшкодування в розмірі 353 557,42 грн (а.с.9). Матеріали справи не містять даних про ліміт відшкодування матеріальної шкоди завданої майну відповідно до поліса № АК3363631. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1частини першої статті 1188 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі, розмір якої визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. В суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про проведення судової авто товарознавчої експертизи для визначення вартості матеріальної шкоди завданої майну позивача внаслідок ДТП. При цьому звертав увагу суду першої інстанції на численні порушення при проведенні експертизи від 26 лютого 2018 року №1597/17-23. Ухвалою суду першої інстанції від 30 травня 2019 року призначено у справі судову авто товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Відповідно до клопотання експерта від 08 липня 2019 року за № 8/369, експертом було зазначено перелік необхідних процесуальних дій та документів, які необхідно надати, зокрема надати автомобіля для огляду (а.с. 110). Дане клопотання експерта судом розглянуто та задоволено не було, в результаті чого на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової авто товарознавчої експертизи призначеної у даній справі (а.с. 112, 113). В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про проведення судової авто товарознавчої експертизи, яке було задоволено ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року. 14 грудня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання експерта, яке адресовано суду для відома, а ОСОБА_2 для виконання, в якому експертом порушено клопотання про надання для проведення технічного огляду зазначеного в ухвалі автомобіля марки Фольксваген Пасат, д.н.з. НОМЕР_2 , на територію Черкаського НДЕКЦ на заздалегідь погоджену дату та час за телефоном (0472) 510-123 (а.с. 193). 18 січня 2021 року на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість виконання експертизи, оскільки станом на 12.01.20211 року відповідь на клопотання не надходила, об`єкт дослідження на технічний огляд не надано, клопотання експерта не задоволене (а.с. 194, 195). Отже, позивач не надав автомобіль на експертизу для визначення матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП. Відповідно до частини 1 статті 130 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо правильності. У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Відповідно до частини 1 статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тобто підставою покладення на особу, відповідальну за заподіяну шкоду, є те, що власник (володілець) ушкодженого майна фактично поніс відповідні витрати або має їх понести для відновлення стану ушкодженого майна. Судом автотоварознавча судова експертиза була призначена з метою встановлення дійсної вартості шкоди, яка була заподіяна позивачу. Розмір шкоди, заподіяної позивачу, можливо з`ясувати лише після проведення судовим експертом технічного огляду вказаного автомобіля Фольксваген Пасат, який являє собою початковий етап дослідження і дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за спідометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Зазначені вимоги закріплено у п. 5.1 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395. У ч. 2 п. 5.1 Методики зазначено, що «визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особино експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки». Крім того, проведення даної експертизи, без надання судовому експерту автомобіля для його технічного огляду, суперечить вимогам закону, а саме, ухвалі суду апеляційної інстанції від 12 листопада 2020 року. Відповідно до п. 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що калькуляція складається за результатами технічного огляду КТЗ. При розгляді справи в суді першої інстанції представником відповідача зазначалося, що судом не може бути взято до уваги, як на підтвердження заявлених вимог позивачем, щодо визначення матеріальної шкоди автомобілю Фольксваген Пасат, в якості доказу висновок експертного дослідження від 26 лютого 2018 року №1597/17-23, яке проводив експерт Черкаського відділення КНДІСЕ ОСОБА_3 , оскільки в ньому експертом не вказано та не надано відповіді на всі необхідні питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду справи, зокрема, яка залишкова вартість автомобіля, різниця між початковою вартістю і залишковою, яка є збитками, які підлягають відшкодуванню, окрім того акцентував увагу на невідповідності висновків експерта в частині правильного визначення вартості матеріальних збитків завданих транспортному засобу автомобілю Фольксваген Пасат, д.н.з. НОМЕР_2 . Також зазначав, що в порушення вимог пункту 5.2. вказаної Методики, його як заінтересовану особу не викликали для огляду автомобіля, курс долара США в експертизі зазначено станом на різні дати та відповідно у різному розмірі, існує явна невідповідність у дефектній відомості пошкоджених деталей до наявної фото таблиці пошкодженого транспортного засобу, а також невірно обрахована вартість матеріального збитку, яка має визначатися як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Перевіривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що висновок експерта наданий позивачем не є об`єктивним по причині того, що його складено з порушенням вимог закону і зазначена у ньому сума матеріального збитку розрахована експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 без врахування усіх без виключення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Згідно з пунктами 8.2 , 8.3 Методики вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість, Свр >= С, (21) де Свр - вартість відновлювального ремонту, грн. В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ. Колегією суддів встановлено, що у висновку експертного дослідження за результатами авто товарознавчої дослідження від 26.02.2018 року №1597/17-23 застосовано Бюлетень автоварознавця № 98 в якому визначено курс валют Національного банку України станом на 10.01.2018 року в розмірі 28.203 грн за 1 долар США, в самій експертизі зазначено курс долара станом на 03.01.2018 року у розмірі 26.8055 грн за 1 долар США, тобто курс зазначено не на день ДТП. Однак, щодо втрати товарної вартості КТЗ, яка у висновку зазначено на рівні 0 грн, з чим не погоджується відповідач, то колегія суддів враховує наступне. Пунктом 8.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо , зокрема строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ (пункти 8.6.1., 8.6.2 Методики). У висновку експерта вказано, що термін експлуатації автомобіля становить 6,5 років. Оскільки автомобіль іноземного виробництва повинна нараховуватися величина ВТВ КТЗ, що експертом зроблено не було. Отже, підсумовуючи вищевказане колегія суддів вважає, що сума завданих збитків є необґрунтованою та не може братися судом як належний доказ у справі, оскільки розмір заподіяної шкоди може підтверджуватися тільки призначеною судом експертизою, де експерт попереджений про кримінальну відповідальність. Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові на підставі його заяви, оскільки особа набуває прав та несе обов`язки судового експерта тільки після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта, як доказу у справі. Поняття проведення експертизи та оформлення експертного висновку визначені ст.ст. 102, 108 ЦПК України. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Отже позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі дійсний розмір завданих їй збитків, при цьому вона ухиляється від проведення судової автотоварозначої експертизи та не надає автомобіль для огляду експерту для визначення дійсної вартості матеріальної шкоди. Щодо відшкодування позивачем моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, то колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до п. 3. постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з пошкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших, негативних наслідків. Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Статтею 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. В позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок ДТП вона була позбавлена можливості користуватись автомобілем, що призвело до погіршення якості її життя і викликало додаткові незручності. Також вказує, що сам факт такого істотного пошкодження автомобіля, який перебував у її власності більше двох років до дати ДТП, завдав їй значних переживань та хвилювань. Після ДТП вона пережила значне потрясіння та зазнала нервового напруження і була дуже пригнічена. Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Вказане узгоджується із правовим висновком ВП ВС викладеним у постанові від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц. Як встановлено судом, постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2018 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адмінправопорушення передбачене ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з закінченням строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Отже, постановою суду встановлено наявність підстав для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності та наявність його вини. Колегія суддів, перевіривши зазначені доводи позивача доходить висновку про їх обґрунтованість, та врахувавши, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, вважає, що ОСОБА_2 дійсно має підстави для її відшкодування, оскільки внаслідок ДТП користуватися автомобілем стало неможливо, що призвело до хвилювань та відчуття дискомфорту. В апеляційній скарзі відповідачем не спростовано заподіяння ним моральної шкоди позивачу, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду скасуванню в частині стягнення матеріальної шкоди з ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина третя статті 137 ЦПК України). На підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу, позивач надала до суду Ордер адвоката серії ЧК №105542, квитанцію оплати професійної правничої допомоги від 08 вересня 2019 року на суму 6000 грн, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №343 видану адвокату Геріху М.А., договір про надання правової допомоги від 06 вересня 2018 року укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу. Відповідно до статті частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи , покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позивні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково (3,38%), тому і розподіл судових витрат між сторонами повинен відбуватися, враховуючи вказане відсоткове співвідношення. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 110, 31 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 202,80 грн, водночас на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір 4723,81 грн. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витратна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 стаття 141 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року скасувати в частині відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 410,70 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 18 березня 2021 року. Судді: