Постанова 4805 № 282/1157/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №282/1157/20 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М. Категорія 39 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б. суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М., розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження в м.Житомирі цивільну справу №282/1157/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 3 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Носача В.М.,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 15 лютого 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору останній надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 20 вересня 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 12159 грн. 11 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати простроченого кредиту у розмірі 4246 грн. 32 коп., 1483 грн. 44 коп. заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до положень ст.625 ЦК України, а також 6429 грн. 35 коп. пені. Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 12159 грн. 11 коп. Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 3 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, він висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність при цьому підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах. ОСОБА_1 не оспорював в судовому порядку вказаний договір, не надав суду доказів на спростування кредитної заборгованості. Факт невиконання зобов`язань за цим кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з рахунку. Окрім того, відповідачем підписана довідка про умови кредитування, що свідчить про укладення кредитного договору та погодження істотних умов. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 15 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ ПриватБанк. У вказаній заяві розмір бажаного кредитного ліміту не зазначений. Дана заява не містить умов щодо нарахування відсотків та пені. На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Тарифів, а також Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 20 вересня 2020 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 12159 грн. 11 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати простроченого кредиту у розмірі 4246 грн. 32 коп., заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до положень ст.625 ЦК України, у розмірі 1483 грн. 44 коп., а також 6429 грн. 35 коп. пені. Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Наявний в матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку передбачають можливість нарахування пені за порушення строків виконання кредитних зобов`язань. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Тарифи та Умови були надані відповідачеві для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні анкети-заяви. Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок та умови нарахування відсотків та пені , надані банком витяги з Умов та Тарифів не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір відсотків та порядок нарахування пені. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Таким чином, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Долучена до апеляційної скарги довідка про умови кредитування датована 23 березня 2011 року, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що вона є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6429 грн. 35 коп. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Наявна в матеріалах справи виписка з рахунку свідчить про те, що кредитний ліміт становив 500 грн. й зазначені кошти були перераховані на рахунок відповідача. В подальшому кредитний ліміт був збільшений до 1800 грн. ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, проте заборгованість в сумі 4246 грн. 32 коп. не була сплачена ним. Таким чином, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на корить позивача 4246 грн. 32 коп. заборгованості за кредитом. Що стосується позовних вимог про стягнення відсотків, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне. Так, відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, протягом строку дії договору позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю відсотки за користування позикою, а також передбачену договором неустойку за неналежне виконання кредитних зобов`язань. Після закінчення строку кредитування права кредитодавця можуть бути захищені шляхом нарахування відсотків у порядку, передбаченому ч.2 ст.625 ЦК України. Надана банком довідка свідчить про те, що термін дії картки встановлений до березня 2022 року. Отже, на час звернення до суду з цим позовом строк повернення всієї суми боргу ще не закінчився, відтак відсутні підстави для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України та стягнення трьох процентів річних. За таких обставин рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків та пені підлягає залишенню без змін. Оскільки позовні вимоги задоволено частково ( 34,92%), на користь позивача підлягає стягненню 734 грн. 02 коп. судового збору. Керуючись ст. ст. 259, 268,367,374, 376,381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 3 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати простроченого кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитом у розмірі 4246 грн. 32 коп. та 734 грн. 02 коп. судового збору. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді :