Постанова 4805 № 296/2595/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2595/19 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С. Категорія 26 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б. суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження в м.Житомирі цивільну справу №296/2595/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С.,- В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 31 січня 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої погодилась з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору остання надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 6 лютого 2019 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 22539 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 8712 грн. 42 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 5260 грн. 23 коп., 6167 грн. 33 коп. пені за прострочення зобов`язання, 850 грн. пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн., а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 1049 грн. 50 коп. (процентна складова). Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 22539 грн. 48 коп. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідачка підписала заяву, відповідно до якої погодилась з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, вона висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність при цьому підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах. Окрім того, ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки « Універсальна, 30 днів пільгового періоду», якою передбачена можливість нарахування пені штрафів. Отже, відповідачка була належним чином проінформована про умови кредитування й активація нею кредитної картки та користування кредитними коштами свідчить про укладення кредитного договору та досягнення згоди щодо його істотних умов. Факт невиконання зобов`язань за цим кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з рахунку. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 31 січня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ ПриватБанк. У вказаній заяві відсутні умови договору про розмір кредитного ліміту, а також встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення будь-якого зобов`язання боржником. На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Тарифів, а також Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які були розміщені на сайті https:/ ІНФОРМАЦІЯ_1 terms/. Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідачка належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 6 лютого 2019 року утворилась заборгованість в розмірі 22539 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 8712 грн. 42 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 5260 грн. 23 коп., 6167 грн. 33 коп. пені за прострочення зобов`язання, 850 грн. пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн., а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 1049 грн. 50 коп. (процентна складова). Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Наявний в матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку передбачають можливість збільшення кредитного ліміту, нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також пені та штрафів у разі прострочення виконання кредитних зобов`язань. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Тарифи та Умови були надані відповідачці для ознайомлення та були погоджені нею при підписанні анкети-заяви. Долучена до матеріалів справи виписка з рахунку не містить інформації про розмір кредитного ліміту. Водночас, розрахунок заборгованості свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично отримала 9825 грн. 92 коп. кредитних коштів та сплатила позивачеві 12681 грн. 72 коп. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитом. Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок та розмір нарахування неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, надані банком витяги з Умов та Тарифів не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач надав довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки « Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, на якій міститься підпис позичальника. Однак, зазначений доказ не був наданий суду першої інстанції. Відповідно до приписів ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачем не доведено наявність поважних причин, які перешкоджали йому подати зазначений доказ до суду першої інстанції, що, в свою чергу, виключає можливість дослідження цього доказу на стадії апеляційного провадження. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір кредиту, відсотків та відповідальність у вигляді неустойки. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що при укладенні договору з відповідачкою банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 3 лютого 2020 року,- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді :