Постанова 4805 № 296/11041/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/11041/19 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й. Категорія 18 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №296/11041/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 березня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі АТ КБ «Приватбанк або банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2011 року №б/н у сумі 19 410,29 грн. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до банку та підписав заяву від 30 вересня 2011 року №б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 фінансові зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку із чим станом на 30 вересня 2019 року утворилася вищевказана заборгованість, яка складається із: тіла кредиту в сумі 1 498,93 грн., процентів за користування кредитом у сумі 13 444,36 грн., пені і комісії у сумі 3 066,51 грн. та штрафу 500 грн. (фіксованої частини) і 900,49 грн. (процентної складової). Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2011 року №б/н у сумі 1 498,93 грн. та 148,35 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в частині незадоволених вимог. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове, яким вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, пені і комісії та штрафу задовольнити у повному обсязі. Наполягає, що при укладенні кредитного договору між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору визначено відсоткову ставку, тип кредитної картки, тип кредитного ліміту, початкову суму кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту, порядок погашення заборгованості тощо. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів щодо розмірів погоджених сторонами процентної ставки та неустойки, оскільки відповідач, підписавши анкету-заяву, висловив згоду про оформлення договору та отримання кредитної картки «Універсальна». Факт отримання ОСОБА_1 кредитної картки підтверджується відповідними фотографіями. Після отримання кредитної картки відповідач здійснив дії щодо її активації, користувався карткою та отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та визнання позичальником його умов. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні процентів за кредитом. Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом, суд порушив вимоги ст.ст.1048,1054 ЦК України. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Виходячи із принципу диспозитивності апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог банку, тобто в частині стягнення тіла кредиту в сумі 1 498,93 грн. Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитом, пені і комісії та штрафу, суд першої інстанції виходив із того, що банк не довів наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру процентів за користування кредитом, пені і комісії та штрафу. У анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення розміру процентів за користування кредитом, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.9). У анкеті-заяві не зазначено, що ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я кредитну карту «Універсальна». Опцію залишив не заповненою. Не заповнена й графа бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна»/Gold. Одночасно із цим у анкеті-заяві зазначено про те, що клієнт згоден із тим, що дана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. Має місце у заяві й застереження про те, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Клієнт зобов`язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно з частиною першою ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Визначальним є додержання письмової форми договору. У апеляційній скарзі банк наполягає на тому, що під час укладення кредитного договору з відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо процентів за користування кредитом та неустойки. Так, у матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», в якій зазначені розмір процентної ставки за кредитом, пеня та штраф (неустойка). Поряд із підписом відсутня ідентифікація особи, яка її підписала. Довідка, окрім дати та підпису, виготовлена у друкований спосіб. Враховуючи, що дана довідка підписана невідомою особою у червні місяці 2011 року, а заява-анкета підписана відповідачем 30 вересня 2011 року, тобто довідка підписана набагато раніше, ніж був укладений кредитний договір від 30 вересня 2011 року б/№ та у довідці вказано, що вона стосується умов кредитування за договором №SAMFDN55000044796508, у той час, коли договір від 30 вересня 2011 року вказується без номера, суд першої інстанції обґрунтовано не вважав довідку від червня місяця 2011 року достовірним доказом у справі у підтвердження узгодження сторонами усіх умов кредитного договору. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і правила надання банківських послуг (вони відповідачем не підписані), відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та неустойки, наданий банком витяг із Умов і правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки беззаперечно не підтверджують вказаних обставин. Окрім того, при перегляді даної справи в апеляційному порядку колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17), де відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14). Окрім того, до спірних правовідносин слід застосовувати останню правову позицію Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги про те, що встановивши ту обставину, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовити у стягненні процентів за користування кредитом є хибними з огляду на не доведення домовленості сторін щодо конкретної процентної ставки, яка б мала застосовуватися за користування кредитними коштами. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. У справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути поінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки Умови і правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил. До апеляційної скарги не долучено належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та беззаперечно доводили б підписання довідки про умови кредитування від червня місяця 2011 року саме відповідачем. Ідентифікуючих ознак дана обставина не набула. Ураховуючи вищевикладене, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Отже, банком не доведена заборгованість за кредитними зобов`язаннями у вигляді процентів за користування кредитом у сумі 13 444,36 грн., пені в сумі 3 066,51 грн. та штрафу 500 грн. (фіксована частина) і 900,49 грн. (процентна складова). Заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишається у цій частині без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: