Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1386/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1386/20 пров. № А/857/15333/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Макарика В.Я. суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Москаль Р.М.) у справі № 380/1386/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішення,- В С Т А Н О В И В: 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 02.04.2019 №0019767-5813-1314; - від 22.07.2019 №0019767-5813-1314/16; - від 22.07.2019 № 0019767-5813-1314/17. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 2009 року володіє на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна - нежитловою будівлею комори загальною площею 692,6 кв.м. (складається з трьох комор, кабінету, підвалу, входу у підвал, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічним паспортом будівлі. ГУ ДФС у Львівській області, керуючись відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 68-69), на підставі пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначило ОСОБА_1 податкові зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень: - №0019767-5813-1314/16 від 22.07.2019 - за 2016 рік в сумі 948,86 грн. (а.с. 49); - № 0019767-5813-1314/17 від 22.07.2019 - за 2017 рік в сумі 11081,60 грн. (а.с.49); - №0019767-5813-1314 від 02.04.2019 - за 2018 рік в сумі 12892,75 грн. ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок на території Пониковицької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0.6272 та 3,0060 га (2,8236 га рілля, 0,1823 кормові угіддя) відповідно, що підтверджується державними актами про право власності на земельну ділянку (а.с. 12-14). Виконавчий комітет Пониківської сільської ради 20.09.2019 видав ОСОБА_1 довідку №1087 (а.с. 15) про те, що він має у володінні, користуванні землі сільськогосподарського призначення (паї, а саме: земельний пай площею 0,6272 га та земельний пай дружини ОСОБА_2 площею 2,8336 га), володіє та використовує будівлю комори для зберігання зернових культур. Однак, довідка підписана замість сільського голови іншою особою, посада та повноваження котрої не вказані. 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема, і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2. статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування, згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення- рішення. Відповідно до пп. 266.7.3 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: - об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; - розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; - права на користування пільгою із сплати податку; - розміру ставки податку; - нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Відповідно до пункту 30.2. статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Підпункт 266.2.2 статті 266 ПК України встановлює податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до положень пп. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції, що була чинною впродовж 2016-2018 років, об`єктом оподаткування не є будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (пп. ж) 262.2.3). З 01.01.2019 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 № 2628-VIII, яким пп. ж) 262.3.2 п.262.2 ст. 262 ПК України викладено в такій редакції: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;. Суд першої інстанції вірно врахував, що при прийнятті оскаржених рішень контролюючий орган: 1) використав визначене ПК України джерело інформації для визначення бази та об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, а саме - відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 68-69) про об`єкт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 . Ці відомості не містять інформації про те, що описане вище нежитлове приміщення призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності 2) не володіє (як станом на дату прийняття оскаржених рішень, так і станом на дату розгляду справи судом) відомостями про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки: - позивач не зареєстрований як ФОП з відповідним кодом за КВЕД (класифікацією видів економічної діяльності), не є членом фермерського чи іншого господарства, що дозволяло б ідентифікувати ОСОБА_1 як сільськогосподарського товаровиробника; - за 2016-2018 роки ОСОБА_1 не подавав податкову звітність та не сплачував податків як сільськогосподарський товаровиробник. Також, після прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та до дати подання цього позову до суду ОСОБА_1 не звертався до контролюючого органу в порядку пп. 266.7.3. пункту 266.7 статті 266 ПК України для проведення звірки даних щодо цього об`єкта нежитлової нерухомості, відповідних документів не представляв. Законодавство України містить кілька визначень терміну сільськогосподарський товаровиробник (https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/27485,). Суд вважає найбільш релевантним для спірних правовідносин визначення, викладене в пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України регулюється Законом України Про фермерське господарство. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується на основі діяльності фізичної особи - підприємця і має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа - підприємець та члени її сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України. Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та має на меті створити умови для стимулювання сільськогосподарської діяльності шляхом зменшення податкового навантаження на фізичних та юридичних осіб, які, будучи сільськогосподарськими товаровиробниками, є власниками та використовують певні об`єкти нерухомості за функціональним призначенням, тобто безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. За такого правового регулювання сільськогосподарські товаровиробники звільняються від сплати податку на нерухоме майно з об`єктів, що їм належать та використовуються ними в сільськогосподарській діяльності; водночас ці платники податків сплачують інші податки (на прибуток, ПДВ тощо) з урахуванням фінансових результатів стимульованої в такий спосіб сільськогосподарської діяльності. Взявши до уваги викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач при прийнятті оскаржених рішень використав визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяв в межах повноважень та спосіб, визначені ПК України. Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 380/1386/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.