Постанова 4857 № 380/5712/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5712/20 пров. № А/857/15528/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник позивача Оприско М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року про закриття провадження (головуючий суддя Лунь З.І., м.Львів, проголошено 12:21:58) у справі № 380/5712/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Малого приватного підприємства «Нара», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «ШРБУ-88» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження,- В С Т А Н О В И В: 21.07.2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження. 20.08.2020 року представник відповідача звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження у справі. Клопотання обгрунтовує тим, що заявлені позивачем вимоги, є результатом спору, що повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини пов`язані із порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Малого приватного підприємства «Нара», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «ШРБУ-88» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження - закрито. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. У відповідь на апеляційну скаргу Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив, в якому проти вимог скарги заперечило з мотивів того, що спір у цій справі виник з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, а відтак не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вважає ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою та просить суд у задоволенні скарги відмовити. Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги. Решта учасників справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства. Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що позивач оскаржує дії Львівського обласного територіального відділення АМКУ щодо збирання та аналізу доказів до початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2758в до Державного підприємства «PROZORRO»; подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2768в до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2769в до Буського управління ГУ ДФС у Львівській області; подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2770в до ПАТ «КРЕДОБАНК»; подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2772в до Самбірського управління ГУ ДФС у Львівській області; подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/277ІВ до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області; подання 10.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2773в до Львівської філії ПАТ «Укртелеком»; подання 11.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2778в до Державного підприємства «PROZORRO»; подання 12.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2803в до Управління державної реєстрації ГТУЮ у Львівській області; подання 18.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2852в до ТзДВ «ШРБУ-88»; подання 18.07.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/2853в до Малого приватного підприємства «Нара»; подання 09.09.2019 року вимоги про надання інформації № 63-02/3424в до «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ ОНЛАЙН»; подання 17.09.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/3579в до ТзОВ «УАРНЕТ»; подання 17.09.2019 вимоги про надання інформації № 63-02/3580в до КОМПАНІЇ ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ; подання 30.09.2019 вимоги про надання інформації №63-02/376ІВ до «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ ОНЛАЙН»; дії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо порушення процедури розгляду справи, а саме, щодо відмови у відкладенні розгляду справи на засіданні Адміністративної колегії Відділення 11.06.2020 року, позбавлення представника Малого приватного підприємства «Нара» на ознайомлення з матеріалами справи та позбавлення Малого приватного підприємства «Нара» права на правову допомогу, а також розпорядження Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2019 № 63/95-рп/к про початок розгляду справи. Суд апеляційної інстанції вказує, що зазначені дії та розпорядження стосуються процедури розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому спір у даній справі стосується правомірності такої процедури розгляду відповідачем за участю підприємства, засновником якого є позивач, а зокрема, дії відповідача, які оскаржує позивач, стосуються збору доказів, необхідних для розгляду справи відповідачем. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до п.7 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Відповідно до п.1 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами) передбачено, що ці Правила визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції (далі - порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушення) органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» (2210-14), Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (236/96-ВР), Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (3659-12) та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства. Пункт 1 в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету N 24-р (z0200-02) від 12.02.2002, із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Антимонопольного комітету N 332-р (z1044-06) від 17.08.2006. Частиною 1 статті 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів». Отже, системний аналіз вищевказаних норм Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (із змінами), Закону України «Про захист економічної конкуренції», Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу України призводить до висновку, що юрисдикція господарських судів поширюється на всі спори, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір між позивачем та Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження за своєю суттю не є публічно-правовим, відтак не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки, виник з відносин, пов`язаних із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 у справі № 909/673/18 про визнання незаконними дій; постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 820/2953/18 про визнання протиправною та скасування вимоги; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 922/2695/19 про визнання недійсним розпорядження. Щодо доводів апелянта, що позивач є фізичною особою, то відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3506/18, суд не ставить у залежність наявність у фізичної особи будь-якого спеціального статусу в цілях визначення юрисдикції спору, оскільки господарські суди розглядають справи у будь-яких спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України та його органів, незалежно від суб`єктного складу. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що окружний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому доводи апелянта слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 380/5712/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.