Постанова 4855 № 640/18799/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18799/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року (суддя Кармазін О.А.) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Публічне акціонерного товариства "Укрнафта" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просило: - визнати дії Антимонопольного комітету України, які полягають у обмеженні права ПАТ «Укрнафта» на ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16 у термін до 20.11.2018 та наданні у термін до 20.12.2018 письмових пояснень по справі № 143- 26.13/153-16, протиправними. - зобов`язати Антимонопольний комітет України утриматися від розгляду справи №143-26.13/153-16 та прийняття рішення у справі до закінчення ПАТ «Укрнафта» процедури ознайомлення з матеріалами справи та подання письмових пояснень (заперечень) на подання з попередніми висновками у справі № 143-26.13/153-16. В заяві від 14.12.2018 № 01/01/07/3356 про зміну предмета позову, прийнятій судом першої інстанції, ПАТ "Укрнафта" просило визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України, які полягають у розгляді ним на засіданнях 13 листопада 2018 та 04 грудня 2018 року справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення ПАТ «Укрнафта» ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16 та надання відповіді на подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/153-16. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року клопотання Антимонопольного комітету України задоволено частково, клопотання публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено повністю; закрито провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України; звернуто увагу ПАТ «Укрнафта», що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку вбачається, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем були усунуті обставини, які зумовили звернення до позивача до суду, і з матеріалів позову не вбачається подальше існування таких обставин, а що стосується клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, то за складом осіб, які беруть участь у справі, враховуючи характер спірних взаємовідносин, що склалися у сфері публічної адміністрації (публічно-правових відносин), а також враховуючи предмет позову у даній справі, суд не вбачав підстав для висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2020 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що всі справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства (тобто, адміністративними судами). Такі справи включають не лише спори, безпосередньо пов`язані з оскарженням рішень Комітету, та справи за заявами органів Комітету з питань, віднесених законом до їх компетенції, але також і інші спори, у тому числі пов`язані з оскарженням інших дій або бездіяльності органів Комітету (такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 820/2953/18, від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, від 03.07.2019 у справі № 922/3506/18, від 13.11.2019 у справі № 640/2475/19). Отже, суд першої інстанції не врахував усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції справ за участю Комітету, тому розглянув справу на яку не поширюється його юрисдикція. Апелянт вказує, що при цьому врахована судом першої інстанції постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/22683/16 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в ній висловлено правову позицію щодо юрисдикції спору в іншій редакції ГПК України, яка суттєво відрізняється від редакції ГПК України від 15.12.2017. Також, апелянт наголошує, що у даному випадку підставами позову є обставини, які не стосуються предмету спору (предмету доказування), що свідчить про очевидну необґрунтованість позовних вимог ПАТ «Укрнафта» та є підставою для відмови у задоволенні позову, однак, таке залишено поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення про закриття провадження на підставі пункту 8 частинні статті 238 КАС України. Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, натомість 17.03.2020 позивачем до суду подано клопотання про продовження строку розгляду справи, продовження строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу та відкладення розгляду справи, оскільки дата судового засідання співпала із періодом вжиття карантинних заходів на державному рівні. Розглянувши доводи такого клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для її належного розгляду, а також, зважаючи на те, що позивачу було надано достатній час для подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження та відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, зокрема, позовної заяви та заяви про зміну предмета позову, встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює розгляд справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у якій ПАТ «Укрнафта» визначено одним із відповідачів. Після отримання 30.07.2018 копії витягу з подання Департаменту розслідувань порушень законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольного комітету України від 13.07.2018 № 143-26.13/153-16/245-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи № 143-26.13/153-16» позивач 28.08.2018 розпочав ознайомлення з матеріалами справи (обсяг якої становить більше 350 томів). Позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 31.10.2018 № 01/01/07/3036 в якому просив: продовжити до 20.11.2018 строк на ознайомлення з матеріалами справи №143-26.13/153-16, надання терміну до 20.12.2018 для дослідження (аналізу) документів, які містяться в матеріалах справи; продовжити до 20.11.2018 строк на ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16 та надання терміну до 20.12.2018 для дослідження (аналізу) документів, які містяться в матеріалах справи, розгляду подання (у сукупності з дослідженими документами) та підготовки відповіді (заперечень) на нього; відкласти розгляд справи (засідання у якій було призначене на 13.11.2018), на більш пізню дату (здійснити розгляд справи після 20.12.2018). 13.11.2018 відбулося засідання Антимонопольного комітету України щодо розгляду справи № 143-26.13/153-16. Позивач до Антимонопольного комітету України подав клопотання від 13.11.2018 № 01/01/07/3133 про зупинення провадження у справі № 143-26.13/153-16 до завершення розгляду адміністративним судом справи за позовною заявою від 12.11.2018 №01/01/07/3122 про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (яка прийнята до розгляду і провадження за якою відкрито у справі № 640/18799/18). Позивач подав відповідачу клопотання від 03.12.2018 №01/01/07/3275 про ознайомлення з матеріалами справи. 04.12.2018 відповідач розпочав відповідне засідання, у якому оголосив перерву. 05.12.2018 позивач подав клопотання №01/01/07/3304 від 05.12.2018 про ознайомлення з протоколом засідання Комітету від 04.12.2018, однак станом на 14.12.2018 відповідь на нього не отримано. Натомість у відповідь на клопотання позивача від 03.12.2018 №01/01/07/3275 відповідач листом від 07.12.2018 № 143-26.13/01-16440 повідомив про надання позивачу можливості ознайомитися з матеріалами справи 10.12.2018. Таким чином, як вказує ПАТ "Укрнафта", відповідач 13.11.2018 розпочав розгляд справи по суті та продовжив слухання - 04.12.2018, незважаючи на те, що позивач не завершив ознайомлення з матеріалами справи, не був обізнаний щодо доказів, на підставі яких відповідач дійшов висновків у поданні, не надав пояснень та заперечень щодо таких висновків, власних аргументів та доказів, які спростовують відповідні висновки, наведені у поданні, а також незважаючи на те, що позивач 31.10.2018 подав вмотивоване клопотання про відкладення розгляду справи, який було призначено на 13.11.2018. Таким чином, позивач просив суд визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України, які полягають у розгляді ним на засіданнях 13 листопада 2018 та 04 грудня 2018 року справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення ПАТ «Укрнафта» ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16 та надання відповіді на подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/153-16, оскільки вважає, що обмеження Антимонопольним комітетом України права ПАТ «Укрнафта» на захист, частиною якого є ознайомлення з матеріалами справи та подання обґрунтованих заперечень на подання, є протиправним і відповідач, користуючись владними повноваженнями, невиправдано ставить позивача у нерівне процесуальне становище по відношенню до себе. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Натомість, позивачем подано до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, зазначивши, що звернувся він із позовом до суду у зв`язку із обмеженням з боку відповідача у праві на ознайомлення з матеріалами справи, наданні пояснень (заперечень) на подання з попередніми висновками у справі та відмовою у відкладенні засідання щодо результатів розгляду справи, однак після відкриття провадження у справі №640/18799/18 відповідач перестав чинити порушення та утримався від здійснення розгляду справи №143-26.13/153-16 по суті, оголосив перерву у розгляді питання з метою надання можливості ПАТ «Укрнафта» реалізувати право на ознайомлення з матеріалами справи, а також надання часу для підготовки та надання пояснень (заперечень). Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України). Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Відповідно до ст. 3 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Закон України № 3659-XII). Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України № 3659-XII для реалізації завдань, покладених на АМК, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення АМК, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. За приписами ст. 22 Закону України № 3659-XII розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання (ст. 221 Закону України № 3659-XII). Частиною першою статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядженням Голови Комітету - державного уповноваженого від 08.09.2016 №01/246-р розпочато розгляд справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. В рамках розгляду справи Комітету № 143-26.13/153-16 ПАТ «Укрнафта» має процесуальний статус відповідача. Відповідно до розділу 7 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90299 за результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке виноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Відповідно до пункту 26 Правил копії подання за попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам. Відповідно до статті 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 16 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу, подавати свої міркування та заперечення. Слід зауважити, що у вирішенні спору про визнання протиправними дій Антимонопольного комітету України, які полягають у розгляді ним на засіданнях 13 листопада 2018 та 04 грудня 2018 року справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення ПАТ «Укрнафта» ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16 та надання відповіді на подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/153-16 суд не повинен перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України. Згідно із частиною першої статті 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. У той же час, згідно пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Таким чином, як положення Господарського процесуального кодексу України, так і положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають розгляд окремих категорій справ за участю органу державної влади - Антимонопольного комітету України поза межами адміністративного судочинства. Саме такою категорією справ є спори, які пов`язані із захистом економічної конкуренції. При цьому, колегія суддів зазначає, що пункт 7 частини 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відносить до юрисдикції господарських судів не тільки справи про оскарження рішень та розпоряджень Антимонопольного комітету України, а також і інші справи, які є пов`язаними із захистом економічної конкуренції, і в цьому випадку словосполучення «пов`язаний із захистом економічної конкуренції» означає правовий спір, який виник за участю суб`єктів господарювання або органів влади, з одного боку, та органів Антимонопольного комітету України, з іншого, до якого необхідно застосовувати положення законодавства про захист економічної конкуренції. Так, за змістом частини 2 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2019 у справі №820/2953/18, від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, від 03.07.2019 у справі №922/3506/18 від 13.11.2019 у справі №640/2475/19, всі справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства (тобто, адміністративними судами). Такі справи включають не лише спори, безпосередньо пов`язані з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, але і інші спори, у тому числі, пов`язані з оскарженням інших дій або бездіяльності органів Антимонопольного комітету України. З огляду на зазначене, до юрисдикції господарських судів віднесено не тільки справи, предметом яких є оскарження рішень Антимонопольного комітету України, а також інші справи, які виникають з правовідносин, які врегульовано законодавством про захист економічної конкуренції. Враховуючи, що спір у цій справі виник з приводу оскарження дій Антимонопольного комітету України, пов`язаних з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, то суд апеляційної інстанції приходить висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно - правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства. З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, а тому має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів приходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Разом з тим, щодо клопотання публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, колегія суддів зазначає, що питання про те, чи оскаржувані позивачем порушення були виправлені Антимонопольним комітетом України і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними дій Антимонопольного комітету України, які полягають у розгляді ним на засіданнях 13 листопада 2018 та 04 грудня 2018 року справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції до закінчення ПАТ «Укрнафта» ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16 та надання відповіді на подання про попередні висновки у справі № 143-26.13/153-16, має бути вирішено повноважним судом (судом господарської юрисдикції), а тому, таке клопотання підлягало задоволенню частково, тобто, в частині закриття, однак за інших підстав. Отже, доводи апеляційної скарги Антимонопольного комітету України частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, при цьому, всі інші доводи щодо відсутності підстав для задоволення позову. у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача, колегією суддів апеляційного суду не приймається до уваги, оскільки такі стосуються розгляду справи по суті. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин, зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року слід змінити в мотивувальній частині, зазначивши, що підстави для закриття провадження у справі наведені у даній постанові, та в резолютивній частині. Крім того, на виконання ч. 1 ст. 239 КАС України колегія суддів роз`яснює позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 239, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2020 року змінити в мотивувальній частині, зазначивши, що підстави для закриття провадження у справі наведені у даній постанові, та в резолютивній частині, виклавши її в наступній редакції: «Клопотання Антимонопольного комітету України задовольнити, клопотання публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково. Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.» Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції, та, що він має право протягом десяти днів з дня отримання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю.Ключкович Судді А.Б. Парінов О.О. Беспалов