Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10181/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10181/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 17 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (далі - третя особа) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 06.07.2020 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати постанову Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 62343068 від 15.06.2020 протиправною та скасувати її. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 62343068 від 15.06.2020. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн та судові витрати, пов`язані з підготовкою до розгляду справи, у сумі 1051,00 грн. У іншій частині вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2020 (ВП № 62343068). ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у виконавчому документі та у заяві стягувачем вказано адресу боржника м. Київ. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження та обов`язку вимагати від стягувача додаткових документів щодо підтвердження місця проживання боржника. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач та третя особа не скористалися. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.03.2021 о 10:10. 17.03.2021 до суду надійшли додаткові пояснення позивача в яких, крім іншого вказано, що жоден з доданих стягувачем документів не вказує на можливе місце проживання позивача саме в м. Києві. При цьому позивач посилається на судову практику Верховного Суду та апеляційних адміністративних судів у аналогічних правовідносинах. Також позивач просить розглянути справу без її участі. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 13.05.2020 Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис № 12103 про стягнення з ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , як боржника за кредитним договором 2931034 від 21.11.2019 на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованості в розмірі 7421,12 грн. 15.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" подано приватному виконавцю Дорошкевич В.Л. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису. 15.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №62343068), якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №12103 виданого 13.05.2020 Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість в розмірі 7421,12 грн. На переконання позивача, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. безпідставно відкрито виконавче провадження у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки у м. Києві вона не проживає, у зв`язку з цим позивач звернулася до суду із даним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII вказано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII), у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частиною 1 ст. 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Частиною 2 ст. 25 Закону №1403-VIII вказано, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. З наведеного слідує, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічні висновки щодо застосування згаданих вище норм права викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі №580/3311/19 та вірно враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 29.08.2008 Романівським РВ УМВС України в Житомирській області, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що з 15.11.2016 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Судом першої інстанції вірно враховано, що вказане місце реєстрації позивача збігається із місцем реєстрації боржника зазначеним у виконавчому написі, заяві про примусове виконання зазначеного виконавчого напису, на підставі яких відкрито виконавче провадження. Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва. У оскаржуваній постанові відповідачем адресою боржника вказано: АДРЕСА_2 , остання також вказана у виконавчому написі нотаріуса № 12103 від 13.05.2020. Однак, відомості про проживання позивача за адресою у м. Києві документально не підтверджені. В той же час слід вказати, що відомості, які містяться у заяві стягувача про примусове виконання виконавчого документа мають довідковий характер. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до її виконавчого округу, прийняла виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5. Стосовно посилання апелянта на те, що у виконавчому написі № 12103 від 13.05.2020 виданого приватним нотаріусом Броварського районного НОКО зазначено, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_4 , а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, то суд апеляційної інстанції відхиляє такі, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. При цьому зазначена у виконавчому написі адреса місця проживання боржника, з урахуванням вищевикладеного, не є його офіційною адресою місця проживання, оскільки виконавчий напис не відноситься до переліку документів, які визначені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Частиною 3 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі пред`явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною як місце проживання. Також висновок щодо необхідності подання стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження (у разі направлення виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника) доказів, які б підтверджували місце проживання боржника станом на момент подання такої заяви за відповідною адресою викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №826/7969/16, що також було враховано судом першої інстанції. Отже, з огляду на встановлені обставини, зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі нотаріуса адреса проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника. Крім того слід зазначити, що частиною 5 статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Вищевикладене є підставою для висновку, що на момент прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач не володів достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною у виконавчому написі адресою у м. Києві та не вжив жодних заходів щодо перевірки цієї інформації, оскільки у неї були наявні всі підстави для цього, виходячи з документів виконавчого провадження. За відсутності документальних доказів фактичного місця проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження за вказаною адресою у м. Києві, колегія суддів вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження з його виконання. Таким чином, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з`ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2020 (ВП № 62343068). Враховуючи, що в апеляційній скарзі не висловлено незгоди із розподілом судом першої інстанції судових витрат, при цьому перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн та судових витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи, у сумі 1051,00 грн. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.