Постанова 4873 № 910/271/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" березня 2021 р. Справа№ 910/271/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: Зражевська Н.В. орд. від 29.01.21; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДАНІ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/271/21 (суддя Зеленіна Н.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДАНІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЩАДЕНЕРГОБУД" про стягнення 897 981,94 грн, УСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДАНІ" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки сума боргу за позовом значно перевищує розмір статутного капіталу відповідача; у відповідача відсутнє рухоме та нерухоме майно; директором і одним із засновників відповідача є ОСОБА_1., який є також кінцевим бенефіціарним власником і керівником ще трьох товариств; вказані обставини свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання рішення суду. Відповідач належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду на адресу державної реєстрації, представника у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила її задовольнити. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів оскарження вбачається, що у січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДАНІ" (позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЩАДЕНЕРГОБУД" (відповідач) про стягнення 897981,94грн, у тому числі: 613 176,74 грн основного боргу, 137 670,69 грн пені, 92109,66 грн штрафу, 24 110,85 грн 3% річних та 30914,00 грн інфляційних втрат коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки №01042019 від 01.04.2019 позивач у період з квітня по листопад 2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 970712,04 грн, який відповідачем був прийнятий, однак оплачений частково, лише в сумі 357535,30грн. Разом з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову, у якій він просив суд накласти арешт на усі банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЩАДЕНЕРГОБУД". Заява мотивована тим, що існує висока й обґрунтована ймовірність утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки сума боргу у розмірі 897981,94 грн є значною; статутний капітал відповідача становить 1000 грн; директором і одним із засновників відповідача є ОСОБА_1 , який є також кінцевим бенефіціарним власником і керівником ще трьох товариств, тому існує обґрунтований ризик того, що задля уникнення примусового стягнення він може перерахувати власні кошти на рахунки інших компаній. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137). За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18. З матеріалів оскарження, вбачається, що позивач просив накласти арешт на усі банківські рахунки відповідача, а не на грошові кошти (як передбачено наведеними положеннями ст.137 ГПК України). Однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на незначній сумі статутного капіталу відповідача та фактах входження його керівника до керівних органів та/або кола бенефіціарних власників декількох суб`єктів підприємницької діяльності, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати боргу у випадку задоволення позову. Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення. При цьому, відмова у забезпеченні позову не позбавляє позивача права повторно подати заяву про забезпечення позову, з наданням переконливих доказів на підтвердження своїх доводів. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДАНІ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року - без змін.

2. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено 18.03.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук