Постанова 4805 № 296/9969/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/9969/20 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І. Категорія 82 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць О.С. суддів Микитюк О.Ю, Талько О.Б. розглянувши в порядку в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 296/9969/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про захист прав споживача та розірвання додаткового договору за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Хільчевський Сергій Олександрович на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2020 року,яка постановлена суддею Драчем в м. Житомирі в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року позивач звернулася до суду із позовом, у якому просила захистити її права споживача та розірвати Додатковий договір № 3 про внесення змін та доповнень до Договору №26-12-19-01-Н від 26.12.2019 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладеного між сторонами 28 липня 2020 року, а також розірвати Договір про внесення змін та доповнень № 3 від 28 липня 2020 року до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1954 від 26 грудня 2019 року. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2020 року позовну заяву передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Печерського районного суду м. Києва. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спори, які виникають із кредитних правовідносин пред`являються до суду за загальними правилами підсудності справ, при цьому, суд має враховувати право споживача на пред`явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи. При цьому зазначає, що з урахуванням змісту положень кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, кошти позивачем були отримані саме на споживчі цілі. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передаючи цивільну справу до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, який не стосується захисту прав споживачів. А тому з урахуванням положень ч.2 ст. 27 ЦПК України, враховуючи, що ТОВ «Гелексі Фінанс» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 401, справу необхідно передати за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна виходячи з наступного. За правилами частини 2 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Разом з тим, згідно з частиною 5 статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Як передбачено частиною 16 статті 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Відповідно до статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення й використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своєї особистої потреби мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. При цьому, статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 дійшов висновку, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Виходячи з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є укладений між ТОВ «Гелексі Фінанс» та ОСОБА_1 Договір №26-12-19-01-Н про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 26 грудня 2019 року, відповідно до умов якого позивач отримала в позику грошові кошти в сумі 60000,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 42% на рік, з кінцевим строком повернення 25 грудня 2020 року. Відповідно до паспорту споживчого кредиту № 26-12-19-01-Н реальна процентна ставка за кредитним договором становить 50,69% річних, орієнтовна сукупна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 90 500 грн. 26 грудня 2019 року в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1954 від 26 грудня 2019 року, за умовами якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 . В подальшому, 28 липня 2020 року між ТОВ «Гелексі Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 3 про внесення змін та доповнень до Договору №26-12-19-01-Н від 26.12.2019 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого сторони внесли такі зміни в п. 1.1 Договору: збільшили суму кредитних коштів до 317 490,07 грн та розмір щорічної процентної ставки до 60%. Крім того, як передбачено пунктом 1.3 Договору та паспорту споживчого кредиту, позика надається на споживчі цілі. Отже, в самому оспорюваному договорі наявна умова про споживчий кредит. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, з урахуванням спеціального Закону України «Про споживче кредитування», регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір позики не є споживчим кредитом в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», що Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі оспорюваного договору позики, є помилковим. Відтак, оскільки спірні правовідносини випливають із договору про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 , як споживач послуг за договором позики, мала право на пред`явлення позову до Корольовського районного суду м. Житомира за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання: АДРЕСА_2 . Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, що суперечить ч.16 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність цієї справи Корольовському районному суду м. Житомира. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до Корольовського районного суду м.Житомира. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Хільчевський Сергій Олександрович задовольнити. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді