Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/10859/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/10859/21 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В. Категорія 58 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/10859/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛДІ - ЖИТОМИР» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2021 року, яка постановлена суддею Петровською М.В. встановив: У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з указаним вище позовом, в якому просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ганьбить ділову репутацію інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) 26 листопада 2021 року о 18 год. 45 хв. в ефірі телеканалу ICTV в телевізійній програмі «ФАКТИ» та зобов`язати відповідачів спростувати вищевказану недостовірну інформацію відносно нього у такій же спосіб, у який вона була поширена, шляхом зачитування диктором (ведучим) телевізійної програми «ФАКТИ» на телеканалі ICTV протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду у цій справі. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що справа відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як між сторонами відсутні будь-які господарські відносини і спір про право, який виникає з відповідних правовідносин. Суд не звернув уваги, що позов пред`явлений фізичною особою, а не суб`єктом господарювання, до того ж в інформації про спростування якої йде мова, були посилання на позивача як на депутата Житомирської міської ради, тобто - публічного діяча. Правом подати відзив відповідачі не скористались. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пред`явлений позивачем - фізичною особою-підприємцем та пов`язаний з його діяльністю саме як підприємця, а не фізичної особи. У зв`язку з чим, відмовив у відкритті провадження у справі, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду із вказаним позовом в порядку господарського судочинства. Однак такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами ч.1 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспореними чи невизнаними. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. Наявність статусу фізичної особи-підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори за її участю належать до господарських, оскільки фізична особа як учасник цивільних відносин не позбавляється особистих немайнових благ. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. Зі спірних правовідносин вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав як фізична особа, а не суб`єкт господарювання; між сторонами відсутні будь-які господарські відносини урегульовані ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спір про право, що виникає з відповідних відносин. Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження послався на те, що висловлена в сюжеті новин інформація про позивача стосувалась його діяльності як фізичної особи-підприємця, оскільки йшлося про неправомірне будівництво торгівельного центру. Однак суд першої інстанції не врахував, що позивач є депутатом Житомирської міської ради 8-го скликання, про що заявляв у позовній заяві, та відповідно публічною особою, яка здійснює представництво своїх виборців в органах місцевого самоврядування, тому інформація, яка висвітлює його особистість є загальнодоступною. Пленум Верховного суду України у згаданій вище постанові розмежовує поняття ділової репутації фізичної особи та фізичної особи-підприємця. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією фізичних осіб - підприємців розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спір між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ICTV), ТОВ «ОЛДІ - ЖИТОМИР» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкодипідлягає розгляду за правилами господарського судочинства є помилковим, оскільки вказані вимоги повинні бути розглянуті в порядку господарського судочинства. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена з недотриманням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді